Рішення № 37300605, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/809/14 17.02.14

За позовом Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві

"Розрахунковий центр "Голосіїво "

до Фізичної особи - підприємця Дзюби Марини Володимирівни

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Голосіївська района в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 55 541,34 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Кмелик -Власенко О.М. - по дов. №434-34 від 17.01.2014р.

Від відповідача: Келемен М.І. - по дов. №б/н від 14.02.2014р.

Від третьої особи: Старушкевич У.М. - по дов. №100-234 від 14.01.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дзюба Марини Володимирівни 55 541, 34 грн., із яких: 5 872,55 грн. заборгованість по орендній платі, 49 668, 79 грн. -збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору №24-12 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/809/13 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Голосіївську района в місті Києві державну адміністрацію -та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2014р. за участю представників сторін та третьої особи.

Позивач в судовому засіданні 17.02.2014р. позовні вимоги підтримав повністю. Вимоги вмотивовані тим, що відповідно до п.п. 2.15; 3.5. Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні послуги та інші видатки, зазначені у Договорі та передбачені нормативними актами чинного законодавства. Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання (балансоутримувача) Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво», яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Науки, 13, починаючи з дати підписання сторонами акта приймання- передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві. Орендар в порушення умов договору не в повному обсязі сплатив орендну плату за період з 20.02.2012р. по 23.12.2013р., у зв'язку з чим виник борг в сумі 5 872, 55 грн.

Комісією позивача при проведенні 26.11.2012р. обстеження з метою уточнення орендованої площі, профілю використання та дотримання умов договору оренди нежитлового приміщення першого поверху площею 46,7 кв. м. по вул. Полковника Потєхіна,3-А, було встановлено, що у порушення мов договору відповідачем передано орендоване нежитлове приміщення першого поверху площею 46,7 кв. м. по вул. Полковника Потєхіна, 3-А, в користування ФОП Нечаєвій-Скорук К.А. під влаштування святкової майстерні «Нарру Оауз» з метою надання послуг з організації весіль, про що складено відповідний акт.

22.11.2013р. комісією позивача було здійснено повторний вихід для обстеження вищезазначеного приміщення та встановлено, що приміщення продовжує безпідставно використовувати суборендар ФОП Нечаєва-Скорук К.А. під влаштування святкової майстерні «Нарру Оауз» з метою надання послуг з організації весіль, про що складено відповідний акт, з яким суборендар ФОП Нечаєва-Скорук К.А. (власник святкової майстерні «Нарру Оауз»).

Орендну ставку плати за користування приміщення в Договорі оренди № 24- 12 від 25.09.2012р. визначено, у відповідності до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням КМР від 22.09.2011р. № 34/6250, у розмірі 7 %.

Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням КМР від 22.09.2011р. № 34/6250 :

п. 18 Таблиці № 1 - орендна ставка за розміщення техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання, ламінування документів встановлюється у розмірі 7 %, як і було встановлено в Договорі оренди № 24-12 від 25.09.2012р.

п. 12 Таблиці № 1 - орендна ставка за розміщення офісних приміщень організацій інших видів діяльності встановлюється у розмірі 15 %, що мало бути нарахована Відповідачу за фактичне використання орендованого приміщення.

Відповідач за період з 26.11.2012р. по 19.12.2013р. не здійснив заходів щодо внесення змін в частині профілю використання нежитлового приміщення, згідно умов п. 3.3. Договору, але продовжив фактично порушувати вимоги законодавства та умови Договору оренди № 24-12 від 25.09.2012р.

З урахуванням викладеного утворилась різниця між встановленою в договорі сумою з орендної плати за ставкою 7% (за розміщення техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання, ламінування документів) та тою, що повинна бути нарахована, згідно фактичного використання приміщення, за орендною ставкою встановленою п. 12 Таблиці № 1 Методики розрахунку затвердженої рішенням КМР від 22.09.2011р. № 34/6250 за розміщення офісних приміщень організацій інших видів діяльності у розмірі 15%, що становить - 49 668,79 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні наданий письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позову в частині стягнення збитків заперечує з наступних підстав:

В частині стягнення заборгованості в сумі 5 872 грн. 55 коп. представник відповідача не заперечує та визнає даний борг за оренду приміщення.

Представник третьої особи надав суду пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.02.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

25.09.2012 р. між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією (далі орендодавець), Фізичною особою з- підприємцем Дзюба Мариною Володимирівною (далі відповідач) та Комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (надалі позивач) було укладено договір оренди №24-12, відповідно до умов якого відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 46,7 кв. м., що розташовано в будинку №3-а по вул. Потєхіна в м. Києві. Фат отримання відповідачем спірного приміщення підтверджується актом прийому - передачі від 25.09.2012р.

Даний договір укладено на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.09 № 128 та розпорядження Голосіївської районної в місті Києві дер адміністрації від 19.09.2012р. № 661 «Про продовження дії договорів і нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади Києва».

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору оренди було встановлено з 18.04.2012р. по 17.04.2015 р. (п.

Згідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно умов договору (п.3.1) за користування об'єктом оренди відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року N 34/6250, та на дату підписання договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 59 грн. 74 коп. за 1 кв.м, орендованої площі, що в цілому становить 2 780, 68 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується відповідачем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання (балансоутримувача) (Комунальне підприємство Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво»), починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав умови договору №24-12 оренди нерухомого майна від 25.09.2012 р. щодо сплати орендних платежів у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 5 872,55 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість відповідно до договору №24-12 оренди нерухомого майна від 25.09.2012 р. заборгованість в розмірі 5 872,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5 872, 55 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по сплаті орендних платежів за період дії договору не виконав в повному обсязі, на час пред'явлення позову та розгляду справи заборгованість відповідача становить 5 872,55 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки своїх зобов'язань за договором оренди відповідач не виконав в повному обсязі, доказів сплати заборгованості суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості визнав в повному обсязі,суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню в сумі 5 872,55 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 49 668,79 грн., що становлять збитки.

Нормами частини 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Для цього немає необхідності особливо вказувати в законі або в договорі про право особи вимагати таке відшкодування.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконано, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Стаття 225 ГК України визначає склад та порядок визначення розміру спричинення збитків. Зокрема до складу збитків, що підлягають до відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках, передбачених законом.

У відповідності до приписів ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При цьому для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

І лише у разі наявності всіх елементів (умов) складу господарського правопорушення воно тягне майнову відповідальність перед боржником. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вирішуючи спір в даній справі, суд зазначає, що встановлені обставини справи, досліджені докази, пояснення сторін спору не надають суду підстави визначити наявність у діях відповідача елементів складу господарського правопорушення.

Посилання відповідача, як на підставу вимог про стягнення збитків, на акти від 26.11.2012р., 22.11.2013р. судом до уваги не приймаються, оскільки дані акти складені за участю тільки працівників позивача, тобто складені в односторонньому порядку.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дзюба Марини Володимирівни (03148, м. київ, вул., В. Верховинця, 10, кВ. 416, код 2915308947) на користь Комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (03028, м. Київ, пр.. Науки, 13, код 32525507) 5 872 грн. 55 коп. заборгованості по орендній платі, 193 грн. 30 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням в законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014р.

СуддяТрофименко Т.Ю.