Рішення № 37300529, 20.02.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2014 Справа № 910/23554/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Холод», м. Радивилів, Рівненська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтик Майстер», м. Суми,

про стягнення 94934 грн. 35 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Карпенко Т.В., довіреність б/н від 04.02.2014 року,

від відповідача: не з'явився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 76704 грн. 75 коп. боргу, 18229 грн. 60 коп. пені за поставлений позивачем відповідачу за накладним №№ 228,229 від 24.09.2013 року товар.

30.01.2014 року на адресу господарського суду була повернута ухвала від 24.01.2014 року про призначення справи до розгляду.

10.02.2014 року судом був зроблений спеціальний витяг з ЄДРПОУ, в якому зазначено, що відповідач зареєстрований за адресою: вул. Соборна, 19, м. Суми, 40000.

Суд направив на вищезазначену адресу відповідача ухвалу від 10.02.2014 року, в якій було зазначено час і місце судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.

Тому, оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом вересня 2013 року між сторонами виникли правовідносини стосовно поставки товару - холодильного обладнання.

Сторони погодили умови (предмет, ціну, кількість) товару в рахунку № 45 від 24.09.2013 року та рахунку № 46 від 24.09.2013 року.

Вищезазначені рахунки підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с. 14-15).

Позивач постави, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76704 грн. 75 коп.

Вищезазначений факт підтверджується видатковою накладною № 228 від 24.09.2013 року на суму 58805 грн. 14 коп. та видатковою накладною № 229 від 24.09.2013 року на суму 17889 грн. 61 коп.

Вищезазначені накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, копії накладних долучені до матеріалів справи (а.с. 12-13).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 07.10.2013 року, в якій просив відповідача сплатити 76704 грн. 75 коп. за отриманий товар.

Відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому зазначено, що відповідач зобов'язується сплатити рахунок № 45 на суму 58805 грн. 14 коп. до 30 вересня 2013 року, а у разі прострочки сплати, зобов'язується проплатити 1% за кожний прострочений день.

Однак, відповідач за товар з позивачем не розрахувався, чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Циівльного кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів.

Відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача в розмірі 76704 грн. 75 коп. підтверджується матеріалами справи, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Позивач зазначає, що гарантійним листом (а.с. 16) відповідач зобов'язався сплатити рахунок № 45 на суму 58805 грн. 14 коп. до 30 вересня 2013 року, а у разі прострочки сплати, зобов'язується проплатити 1% за кожний прострочений день.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 18229 грн. 60 коп. пені, за період прострочення - з 30.09.2013 року по 30.10.2013 року.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, оскільки:

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Між сторонами виник правочин у формі накладної № 45 від 30.09.2013 року, яка була підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Відповідно до п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.

Відповідач надав позивачу підписаний та скріплений печаткою лист, в якому погоджена відповідальність за невиконання відповідачем грошового зобов'язання по накладній № 45 на суму 58805 грн. 14 коп.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.

Отже, суд погоджується з періодом нарахування позивачем пені, з 30.09.2013 року по 30.10.2013 року (31 день), який визначений позивачем у позовній заяві, оскільки, як вбачається з листа відповідача, він взяв на себе обов'язок сплатити 58805 грн. 14 коп. до 30.09.2013 року, а отже останнім днем сплати було 29.09.2013 року.

Стосовно розміру нарахованої пені, а саме 1% від суми боргу за кожен день прострочення, то:

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, граничний розмір пені визначений спеціальним законом та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином суд вважає необгрунтованим нарахування позивачем пені, виходячи із ставки 1 % за кожен день прострочення грошового зобов'язання, а тому, враховуючи норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" задоволенню підлягає пеня обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, а саме 649 грн. 27 коп., за період з 30.09.2013 року по 30.10.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтик Майстер» (вул. Соборна, буд. 19, м. Суми, 40000, код 32044426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Холод» ( вул. Івана Франка, 29, м. Радивилів, Рівненська область, 35500, код 32739728) 76704 грн. 75 коп. основного боргу, 649 грн. 27 коп. пені, 1547 грн. 34 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.02.2014 року.

Суддя О.Ю. Резніченко