Ухвала суду № 37300333, 19.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/8843/13 19.02.14За заявою Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2013

у справі № 910/8843/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 340511,19 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Случак О.О. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 340511,19 грн. задоволено повністю.

Через відділ діловодства суду 29.08.2013 надійшла апеляційна скарга на вищевказане рішення, у зв'язку з чим справу №910/8843/13 було направлено до Київського апеляційного господарського суду.

31.01.2014 через відділ діловодства суду від Фірми "Т.М.М."- Товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13 та зупинення виконання даного рішення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2014 відкладено вирішення питання про прийняття заяви «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13 до повернення матеріалів справи №910/8843/13 з Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2013 без змін.

Матеріали справи № 910/8843/13 повернуто до господарського суду міста Києва та ухвалою від 10.02.2014 заяву про відстрочку виконання рішення суду призначено на 19.02.2014.

Представники Позивача до суду не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Позивача про призначення заяви до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу місцезнаходження Позивача.

Натомість, від Позивача через відділ діловодства суду надійшов відзив на заяву про відстрочку виконання рішення, заява про надання суду додаткових доказів, а також клопотання про призначення судово-економічної експертизи на предмет аналізу консолідованої звітності за 2012 рік від TMM Real Estate Development plc. для визначення реального фінансового стану Відповідача та його спроможності виконувати свої зобов'язання.

Надані Позивачем додаткові письмові докази та пояснення залучені до матеріалів справи.

Клопотання Позивача про призначення експертизи судом розглянуто та відхилено, оскільки по-перше, процедура розгляду заяв поданих в порядку ст. 121 ГПК України не передбачає призначення судових експертиз, та натомість ст. 41 ГПК України, передбачає їх призначення для роз'яснення питань, що виникають саме під час вирішення господарського спору, а не заяв про відстрочку виконання рішення суду.

Також, за розподілом обов'язку доказування при розгляді заяв, поданих в порядку ст. 121 ГПК України, саме на особу, яка заявляє відповідне прохання про відстрочку виконання рішення покладено обов'язок довести наявність виняткових випадків залежно від обставин справи, які можуть бути підставою для задоволення такої заяви. Тобто, саме Відповідач повинен довести суду належним засобами доказування обгрунтованість поданої ним заяви.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Наведена правова позиція підтверджується викладеним у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У заяві про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13 Відповідач зазначає, з наданням відповідного документального обґрунтування, що на сьогоднішній день у Фірми "Т.М.М."- товариства з обмеженою відповідальністю відсутня фінансова можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами та встановлений жорсткий графік зобов'язань стосовно погашення наявної заборгованості, що значно утруднює виконання рішення суду.

Заявник також повідомляє, що він не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед Позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання Відповідача банкрутом. В підтвердження викладених обставин Відповідачем надано копію консолідованої фінансової звітності незалежного аудиту (консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), тобто надає правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. На необхідність врахування цих обставин також наголошує Вищий господарський суд України у постанові пленуму «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012.

Судом також враховано, що тяжке фінансове становище на підприємстві Відповідача та можливість настання банкрутства вже встановлена у відповідності до ст. 35 ГПК України ухвалами господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/9562/13 та від 12.02.2014 у справі № 910/9565/13, та рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 910/9116/13.

Отже, розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, врахувавши можливі негативні наслідки для боржника, при виконання рішення у встановлений строк, та стягувача, при затримці виконання рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Відповідача, а саме, про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/8843/13 від 21.08.2013 на 1 рік.

Задовольняючи частково заяву відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні статті 121 ГПК України щодо відстрочки виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що Відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 зазначається, що згідно з вимогами статті 121-1 ГПК України зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції, а тому вимога заявника про зупинення виконання рішення від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13 не підлягає розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково та відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі № 910/8843/13 на 1(один) рік до 19.02.2015.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків