Рішення № 37300313, 11.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21094/13 11.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

до Закритого акціонерного товариства "Корсар"

про стягнення заборгованості за кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Колосюк С.Л. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 11.02.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Корсар" про стягнення заборгованості за кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р. в розмірі 84 756 091,87 грн., яка складається з заборгованості по процентам в розмірі 65 882 873,95 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення кредиту в розмірі 6 927 757,02 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення відсотків в розмірі 338 339,64 грн., 3% річних за порушення строку сплати кредиту в розмірі 8 468 758,68 грн., 3% річних за порушення строків сплати відсотків в сумі 3 138 362,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/21094/13 призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2013р.

03.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013р. відкладено розгляд справи на 17.12.2013р.

17.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013р. розгляд справи №910/21094/13 відкладено на 14.01.2014р.

08.01.2014р. . через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" надійшло клопотання про виправлення арифметичної помилки в заяві про збільшення позовних вимог.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 14.01.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, справу №910/21094/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. суддею Стасюком С.В. справу № 910/21094/13 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 11.02.2014р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 11.02.2014р., у зв'язку з виходом судді Гулевець О.В. з відпустки, справу № 910/21094/13 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014р. справу № 910/21094/13 прийнято до свого провадження суддею Гулевець О.В.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в судовому засіданні 11.02.2014р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог в частині інфляційних втрат, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 11.02.2014р. суд, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 17.12.2014р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві ( лист Вищого господарського суду від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Однак, в заяві про збільшення позивач просить суд стягнути окрім заборгованості за кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р., також, заборгованість за кредитним договором №23/5/2007/840-К/129 від 18.12.2007 року, а саме: 50914406,11 грн. - заборгованість по процентам, 2 224 161,34 грн. - інфляційні втрати за порушення строку погашення кредиту, 106 066,03 грн. - інфляційні втрати за порушення строку погашення відсотків, 3% річних за порушення строку погашення кредиту в розмірі 8 218 043,53 грн., 3% річних за порушення строку погашення відсотків в розмірі 2 413 646,98 грн., що свідчить про заявлення вимог додаткових вимог за іншим договором, що не були заявлені в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до розгляду дану заяву про збільшення позовних вимог. Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що він може звернутись до суду з окремим позовом за захистом порушеного права шляхом заявлення відповідних позовних вимог.

Щодо заяви про уточнення позовних вимог від 11.02.2014р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Корсар" про стягнення заборгованості за Кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р. в розмірі 84 689 046,26 грн., яка складається з заборгованості по процентам в розмірі 65 882 873,95 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення кредиту в розмірі 6 927 757,02 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення відсотків в розмірі 271 294,03 грн., 3% річних за порушення строку сплати кредиту в розмірі 8 468 758,68 грн., 3% річних за порушення строку сплати відсотків в сумі 3 138 362,58 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене, зміст заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дані уточнення є по своїй суті зменшенням позовних вимог позивачем, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в уточнення позовних вимог.

Представники відповідача - Закритого акціонерного товариства "Корсар" в судове засідання 11.02.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014р. відправленою на юридичну адресу відповідача, що повернута поштовим відділенням на адресу суду з посиланням на відсутність (вибуття) адресата.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 11.02.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2004р. Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (позивач, банк), (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"), та Закритим акціонерним товариством "Корсар" (відповідач, позичальник) укладено Кредитний договір №23/5/2004/840-К/112, відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачеві мультивалютну кредитну лінію на період з 29.07.2004р. до 29.04.2010р. для фінансування проекту "Добудова будівлі за адресою: м. Київ, вул. Артема, 17".

Транші за Кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р. видавались на підставі додаткової угоди №1 від 29.07.2004, додаткової угоди №2 від 02.08..2004, додаткової угоди №3 від 20.08.2004, додаткової угоди №4від 31.08.2004, додаткової угоди №5 від 06.10.2004, додаткової угоди №6 від 16.03.2005, додаткової угоди №7 від 21.04.2005, додаткової угоди №8 від 19.05.2005, додаткової угоди №9 від 10.06.2005, додаткової угоди №10 від 12.07.2005, додаткової угоди №11 від 22.07.2005, додаткової угоди №12 від 27.07.2005, додаткової угоди №13 від 05.08.2005, додаткової угоди №14 від 25.08.2005, додаткової угоди №15 від 12.08.2005, додаткової угоди №16 від 26.09.2005, додаткової угоди №17 від 13.10.2005, додаткової угоди №18 від 14.10.2005, додаткової угоди №19 від 04.10.2005, додаткової угоди №20 від 22.10.2005, додаткової угоди №21 від 29.1.2005, додаткової угоди №22 від 01.12.2005, додаткової угоди №23 від 08.12.2005, додаткової угоди №24 від 22.12.2005, додаткової угоди №25 від 27.12.2005, додаткової угоди №26 від 16.01.2006, додаткової угоди №27 від 20.02.2006, додаткової угоди №28 від 02.03.2006, додаткової угоди №29 від 14.03.2006, додаткової угоди №30 від 13.04.2006, додаткової угоди №31 від 14.04.2006, додаткової угоди №32 від 11.05.2006, додаткової угоди №33 від 18.05.2006, додаткової угоди №34 від 01.06.2006, додаткової угоди №35 від 22.06.2006, додаткової угоди №36 від 19.06.2006, додаткової угоди №37 від 25.07.2006, додаткової угоди №38 від 07.08.2006, додаткової угоди №39 від 27.09.2006, додаткової угоди №40 від 27.09.2006, додаткової угоди №41 від 24.10.2006, додаткової угоди №42 від 27.10.2006, додаткової угоди №43 від 18.12.2006, додаткової угоди №44 від 25.01.2007, додаткової угоди №45 від 13.01.2007, додаткової угоди №46 від 14.03.2007, додаткової угоди №47 від 03.04.2007, додаткової угоди №48 від 13.04.2007, додаткової угоди №49 від 27.04.2007, додаткової угоди №50 від 23.05.2007, додаткової угоди №51 від 14.06.2007, додаткової угоди №52 від 27.06.2007, додаткової угоди №53 від 25.07.2007, додаткової угоди №54 від 13.08.2007, додаткової угоди №55 від 27.08.2007, додаткової угоди №56 від 05.09.2007, додаткової угоди №57 від 24.09.2007, додаткової угоди №58 від 27.09.2007, додаткової угоди №59 від 09.10.2007.

У відповідності до Додатковою угоду №64 від 01.07.2008р. до Кредитного договору №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р. сторони вирішили викласти п.1.1 Кредитного договору в наступній редакції: банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію в доларах США та гривнях з лімітом кредитування 84 456 200 до 29.01.2009 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 16% річних і доларах США та 23% річних в гривні. Сторони приймають співвідношення долара США та гривні відповідно до курсу гривні по відношенню к долару США, встановленому Національним банком України в день видачі траншів.

Відповідно до п. 3.2.4. Кредитного договору №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р. відповідач зобов'язаний забезпечити сплату процентів за користування кредитом, наданим у відповідності до даного договору у валюті наданого кредиту.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р. проценти за користування нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості по кредиту за фактичний час користування кредитом і сплачуються відповідно до умов, які узгоджуються окремими додатковими угодами до даного договору.

Згідно з Додатковою угодою №65 від 11.09.2008р. до Кредитного договору №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р. сторонами погоджено строк повернення кредиту та відсотків за його користування по виданим траншам до Кредитного договору №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р.

Враховуючи те, що відповідач зобов'язань за Кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р. не виконував позивачем було заявлено позов до Господарського суду міста Києва про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Корсар" заборгованості за договором кредитної лінії №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р., додатковими угодами до нього.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 року у справі 34/171 стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Корсар" на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" заборгованість за договором кредитної лінії №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004, додатковими угодами до нього, а також за договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №23/5/2007/840-К/129 від 18.12.2007, додатковими угодами до нього в сумі 185 558 937 (сто вісімдесят п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 62 коп., яка складається з: 84 456 200,00 грн. - заборгованість за кредитом за договором кредитної лінії №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004; 11 439 123 грн.08 коп. - заборгованість за відсотками за користування грошовими коштами за договором кредитної лінії №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004; 6 860 000,00 дол. США, що за курсом НБУ становить 54 086 984,00 грн. - заборгованість за кредитом (наданим в доларах США) за договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №23/5/2007/840-К/129 від 18.12.2007р.; 27 123 918,72 грн. - заборгованість за кредитом (наданим в гривнях) договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №23/5/2007/840-К/129 від 18.12.2007р.; 646 364 дол. 45 цен. США, що за курсом НБУ становить 5 096 грн. 87 коп. - за відсотками, за користування кредитними коштами (наданими в дол. США) за договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №23/5/2007/840-К/129 від 18.12.2007р.; 3 356 515, 95 грн. - заборгованість за відсотками, за користування кредитними коштами (наданими в гривнях) за договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №23/5/2007/840-К/129 від 18.12.2007р.

Враховуючи те, що Кредитний договір №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р., укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та Закритим акціонерним товариством "Корсар" не розірваний та не припинений, а відповідач, після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 року у справі 34/171 не сплачує проценти за користування кредитними коштами, позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Корсар" про стягнення заборгованості за Кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р. в розмірі 84 689 046,26 грн. (згідно з уточненнями від 11.02.2014 року), яка складається з заборгованості по процентам в розмірі 65 882 873,95 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення кредиту в розмірі 6 927 757,02 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення відсотків в розмірі 271 294,03 грн., 3% річних за порушення строку сплати кредиту в розмірі 8 468 758,68 грн., 3% річних за порушення строку сплати відсотків в сумі 3 138 362,58 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 року у справі 34/171 встановлено, що відповідач у порушення умов Кредитного договору №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р. своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати відсотків та повернення кредиту не виконав, у зв'язку з чим, задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 84 456 200,00 грн. - заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р.; 11 439 123,08 грн. - заборгованість за відсотками за користування грошовими коштами за договором кредитної лінії №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р.

Відповідно до частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє божника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі № 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі №16/5/5022-103/2011(2/43-654) зазначено, що приписи статті 625 ЦК не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтею 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначену правову позицію наведено, також, у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р., № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64 та постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. №5011-32/5219-2012.

Також, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи вищевикладене та те, що кредитні кошти відповідачем не повернуті позивачу, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Позивач, здійснює нарахування процентів за користування кредитом у загальний період з 29.05.2010р. по 30.09.2013р. Розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, є вірним, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість по процентам в розмірі 65 882 873,95 грн.

За розрахунком позивача 3% річних за порушення строку сплати кредиту, нарахованих за загальний період з 29.05.2010р. по 30.09.2013р., складають 8 468 758,68 грн. та 3% річних за порушення строків сплати відсотків, нарахованих за загальний період з 16.06.2010р. по 30.09.2013р, складають 3 138 362,58 грн. Розрахунок 3% річних за порушення строку сплати кредиту та за порушення строків сплати відсотків є арифметично вірним та відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим дані вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за порушення строку погашення кредиту, нарахованих за загальний період з 01.09.2010р. по 31.08.2013р., складає 6 927 757,02 грн. та інфляційних втрат за порушення строку погашення відсотків, нарахованих за загальний період з 01.09.2010р. по 31.08.2013р., складає 271 294,03 грн. Розрахунок інфляційних втрат за порушення строку погашення кредиту та інфляційних втрат за порушення строку погашення відсотків є вірним, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за порушення строку погашення кредиту в розмірі 6 927 757,02 грн. та інфляційних втрат за порушення строку погашення відсотків в розмірі 271 294,03 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевстановлені обставини, вимоги позивача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" доЗакритого акціонерного товариства "Корсар" про стягнення заборгованості за кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.04.2004р. заборгованості по процентам в розмірі 65 882 873,95 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення кредиту в розмірі 6 927 757,02 грн., інфляційного збільшення за порушення строку погашення відсотків в розмірі 271 294,03 грн., 3% річних за порушення строку сплати кредиту в розмірі 8 468 758,68 грн., 3% річних за порушення строків сплати відсотків в сумі 3 138 362,58 грн., підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Корсар" (03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, код ЄДРПОУ 31863924) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором №23/5/2004/840-К/112 від 29.07.2004р. 65 882 873 (шістдесят п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 95 коп., інфляційні збільшення за порушення строку погашення кредиту в розмірі 6 927 757 (шість мільйонів дев'ятсот двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 02 коп., інфляційні збільшення за порушення строку погашення відсотків в розмірі 271 294 (двісті сімдесят одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн. 03 коп., 3% річних від простроченої суми кредиту в розмірі 8 468 758 (вісім мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 68 коп., 3% річних простроченої суми відсотків в сумі 3 138 362 (три мільйона сто тридцять вісім тисяч триста шістдесят дві) грн., 58 коп., судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.02.2014р.

Суддя О.В. Гулевець