Рішення № 37300286, 25.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2014 р.

Справа № 903/1540/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов ТзОВ «Тандем-2002», м.Полтава

до ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «Біомедпром», с.Чемерин Ківерцівського р-ну Волинської обл.

про стягнення 119 133, 18 грн., у т.ч. 92 002, 26 грн. основного боргу, 1 104, 57 грн. інфляційних втрат, 10 415, 09 грн. 10 % річних, 15 611, 26 грн. пені, за договором поставки № 2805/1 від 28.05.2012 р.

За участю представників сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача - не з'явився

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Волинської області від 05.02.2014 р. (а.с.60).

17.12.2013 р. ТзОВ «Тандем-2002» як постачальник звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «Біомедпром» як покупця 119 133, 18 грн., у т.ч. 92 002, 26 грн. основного боргу, 1 104, 57 грн. інфляційних втрат, 10 415, 09 грн. 10 % річних, 15 611, 26 грн. пені, за договором поставки № 2805/1 від 28.05.2012 р.

Підставою позовних вимог позивачем визначено невиконання відповідачем зобов’язання в частині оплати за поставлений товар.

18.02.2014 р. до суду поступила заява від позивача (вх.№ 01-29/1682/14) про розгляд справи за відсутністю його представника.

Суд виконав умови ст.64 ГПК України щодо належного повідомлення ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «Біомедпром» про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витребуваного Господарським судом Волинської області згідно з запитом (а.с.52) витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.01.2014 р. (а.с.53) ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «Біомедпром» зареєстроване як юридична особа за адресою: 45264, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Чемерин, вул.Гагаріна, 100, куди і була направлена ухвала Господарського суду Волинської області від 25.12.2013 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте остання повернена без вручення поштою з відміткою «адресат відсутній» (а.с.45-46).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 та ч.1 ст.64 ГПК України).

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 05.02.2014 р. була визнана необов'язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті, то за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Виходячи з положень ст.75 ГПК України, відсутність відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті.

Господарським судом встановлено, що 28.05.2012 р. між ТзОВ «Тандем-2002» (постачальник за договором, позивач у справі) та ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «Біомедпром» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 2805/1 (далі - договір) терміном дії до 31.12.2012 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п.11.2) (а.с.10-11).

Згідно з п.1.1 договору товаром за останнім є білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси.

Відповідно до п.2.1 договору найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю вказуються у видаткових накладних постачальника на товар.

На виконання умов договору за період 01.06.2012 р.-22.10.2012 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято без жодних зауважень (претензій щодо кількості та якості) товар на загальну суму 133 565, 76 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.17-23).

Сума заявленого позивачем основного боргу становить 92 002, 26 грн.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, Господарський суд Волинської області вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості товару відповідно до видаткової накладної не пізніше дати поставки конкретного товару. Датою поставки конкретного товару є дата видаткової накладної постачальника.

Вимога в порядку ст.530 ЦК України від 19.08.2013 р. про сплату 92 002, 26 грн. основного боргу, 1 104, 57 грн. інфляційних втрат, 10 468, 01 грн. 10 % річних, 15 691, 62 грн. пені (а.с.12-14) з доказами її надсилання (поштове повідомлення про невручення її під розписку в зв’язку з закінченням терміну зберігання, опис вкладення у цінний лист) долучені до позовної заяви (а.с.15-16).

Як зазначалося вище, при пред’явленні позову до господарського суду постачальником визначено непогашену суму основного боргу в розмірі 92 002, 26 грн. у зв’язку з проведенням покупцем часткової оплати за поставлений товар, про що і вказано в позовній заяві (а.с.3), що є правом позивача.

Про наявність позовної заяви в Господарському суді Волинської області та відповідно можливість порушення провадження в справі покупець довідався через отримання ним надісланої позивачем копії позовної заяви з додатками (а.с.41-42).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував як сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і документально його відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши будь-яких платіжних документів про його повне погашення.

Суд звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов'язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 92 002, 26 грн. основного боргу є підставною й обґрунтованою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.3 договору розмір процентів річних становить 10 % від простроченої до оплати суми.

Згідно з розрахунком позовних вимог періодом нарахування 10 % річних визначено 02.06.2012 р.-19.08.2013 р. (а.с.8-9).

Термін прострочення – 444 день.

Після перевірки судом розрахунку позовної вимоги про стягнення 10 % річних сума останніх становить 11 191, 51 грн., яка є значно більшою, ніж та, яка заявлена при поданні позову (10 415, 09 грн.).

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 10 415, 09 грн. інфляційних втрат, яку і просив позивач стягнути в позовній заяві.

Що стосується позовних вимог про стягнення 1 104, 57 грн. інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до розрахунку позовних вимог (а.с.14-15) періодом нарахування інфляційних втрат позивачем визначено листопад 2012 року-серпень 2013 року.

Величини індексів інфляції у 2012 році за даними Державного комітету статистики України

Листопад

99,9

-

Грудень

100,2

184 грн.

Величини індексів інфляції у 2013 році за даними Державного комітету статистики України

Січень

100,2

184 грн.

Лютий

99, 9

-

Березень

100,0

-

Квітень

100,0

-

Травень

100,1

92 грн.

Червень

100,0

-

Липень

99, 9

-

Серпень

99, 7

-

Всього: 460 грн.

Після перевірки судом розрахунку позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат сума останніх становить 460 грн., яка і підлягає до стягнення, а в задоволенні решти заявленої суми інфляційних нарахувань (644, 57 грн.) слід відмовити.

Згідно з п.8.3 договору в разі прострочення здійснення плати за товар, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.10.3 договору для пені термін позовної давності становить 3 роки. Пеня за договором нараховується за весь період прострочення виконання зобов’язань.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені, яка нарахована за період 02.06.2012 р.-19.08.2013 р. (а.с.7-9), суд визнав його правильним з огляду на дотримання ч.6 ст.232 ГК України, умов договору, правил спеціальної позовної давності.

Отже, позов у частині стягнення пені в сумі 15 611, 26 грн. також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України у зв’язку з частковим задоволенням позову господарським судом здійснено розподіл судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково, а саме:

Стягнути з ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «Біомедпром» (45264, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Чемерин, вул.Гагаріна, 100; ідентифікаційний код 33328568) на користь ТзОВ «Тандем-2002» (36009, м.Полтава, вул.Кондратенка, 6 А; ідентифікаційний код 32081777) 118 488, 61 грн., у т.ч. 92 002, 26 грн. основного боргу, 460 грн. інфляційних втрат, 10 415, 09 грн. 10 % річних, 15 611, 26 грн. пені, за договором поставки № 2805/1 від 28.05.2012 р.; 2 369, 8 грн. судового збору.

У задоволенні решти суми інфляційних втрат (644, 57 грн.) відмовити.

Повний текст рішення складено

25.02.14

Суддя В. О. Кравчук