Рішення № 37300271, 25.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2014р. Справа № 905/8536/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос трейд», ЄДРПОУ 34789812,

м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн опт»,

ЄДРПОУ 38586146, м.Донецьк

про стягнення 450000 грн. 00 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Колесник Р.М.

Суддя Сажнева М.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос трейд», м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн опт», м.Донецьк, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 450000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставне отримання відповідачем грошових коштів в сумі 450000 грн. 00 коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 30.01.2014р., в якому визнав позовні вимоги в повній сумі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначаються Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (далі по тексту „Інструкція").

При цьому, відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №9093 від 04.11.2013р. позивачем було надано доручення Запорізькому РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м.Запоріжжя списати з рахунку позивача на рахунок відповідача у Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Донбаській філії ВАТ „Родовід Банк" грошові кошти в сумі 450000,00 грн.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи зі змісту платіжного доручення №9093 від 04.11.2013р. в графі призначення платежу позивачем було зазначено: „Плата згідно договору №0105/13 від 01.05.2013р. за товари народного споживання ПДВ 75000,00 грн.".

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, згідно із ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір у відповідності із ст.640 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як встановлено, 01.05.2013р. між сторонами було підписано договір купівлі-продажу №0105/13, згідно з умовами якого ТОВ «Грейн опт» (продавець) зобов'язався передати покупцю у власність матеріальні цінності (товари непродовольчої групи) (товар), а ТОВ «Лотос трейд» (покупець) - прийняти та оплатити товар у визначені вказаним договором строки.

За змістом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України з договору виникають зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин, з урахуванням вимог вказаних статей внаслідок підписання сторонами договору №0105/13 від 01.05.2013р. у позивача та відповідача виникли відповідні зобов'язання - у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, у позивача виникло зобов'язання сплатити його вартість.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №20060 від 12.08.2013р., №20061 від 12.08.2013р., №20216 від 11.09.2013р., №20217 від 12.09.2013р., №20218 від 13.09.2013р., №20219 від 13.09.2013р., №20220 від 14.09.2013р., №20227 від 16.09.2013р., №20229 від 16.09.2013р., №20305 від 22.09.2013р., №20308 від 23.09.2013р., №20309 від 23.09.2013р., №6600 від 16.10.2013р., №6601 від 16.10.2013р. відповідачем за договором №0105/13 від 01.05.2013р. було поставлено позивачу товар на суму 684830,48 грн.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 договору купівлі-продажу №0105/13 від 01.05.2013р. оплата за товар проводиться на підставі накладної. Оплата за товар проводиться на протязі 7 днів з моменту реалізації.

За змістом наявних у справі платіжних доручень №7579 від 14.08.2013р., №8172 від 13.09.2013р., №8252 від 18.09.2013р., №8371 від 25.09.2013р., №8756 від 17.10.2013р. позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти за договором №0105/13 від 01.05.2013р. на суму 684840,48 грн. Вказані операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується податковими накладними, наданими до матеріалів справи.

Зазначені вище документи відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" є первинним документами, підставою для бухгалтерського обліку та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються в судом в якості належних та допустимих доказів по справі.

Згідно із ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється відповідно до вимог ст.599 Цивільного кодексу України виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, враховуючи проведення позивачем оплат вартості товару отриманого від відповідача за договором №0105/13 від 01.05.2013р. згідно видаткових накладних №20060 від 12.08.2013р., №20061 від 12.08.2013р., №20216 від 11.09.2013р., №20217 від 12.09.2013р., №20218 від 13.09.2013р., №20219 від 13.09.2013р., №20220 від 14.09.2013р., №20227 від 16.09.2013р., №20229 від 16.09.2013р., №20305 від 22.09.2013р., №20308 від 23.09.2013р., №20309 від 23.09.2013р., №6600 від 16.10.2013р., №6601 від 16.10.2013р. відповідачем за договором №0105/13 від 01.05.2013р., за висновками суду, відповідні зобов'язання позивача припинились.

Одночасно, враховуючи, що за умовами договору №0105/13 від 01.05.2013р. оплата за товар проводиться відповідачем на підставі накладної на протязі 7 днів з моменту реалізації, приймаючи до уваги, що договором не передбачено здійснення попередньої оплати товару, а також відсутність доказів постачання відповідачем товару позивачу на суму 450000,00 грн., судом встановлено факт безпідставного отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 450000,00 грн.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

08.11.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 450000,00 грн. (отримання відповідачем вказаної вимоги підтверджується відміткою останнього).

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач надав відзив на позовну від 30.01.2014р., в якому позовні вимоги визнав повністю в сумі 450000,00 грн.

При цьому, посилання відповідача на накладення 29.10.2013р. арешту на грошові кошти, що знаходяться на його рахунку та, як наслідок, неможливість повернення цих коштів позивачу, суд вважає безпідставними, враховуючи, що такий арешт було накладено до здійснення позивачем перерахування спірної суми. Крім цього, наявність обмежень у користуванні власними коштами жодним чином не позбавляє відповідача обов'язку повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 450000,00 грн.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 450000,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос трейд», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн опт», м.Донецьк про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 450000 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн опт» (83008 м.Донецьк, вул.Умова, 1, ЄДРПОУ 38586146, банківські реквізити не вказані) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос трейд» (69083 м.Запоріжжя, вул.Музична, 2, ЄДРПОУ 34789812, банківські реквізити не вказані) безпідставно отримані грошові кошти в сумі 450000 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 9000 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.02.2014р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя М.В. Сажнева

Суддя Р.М. Колесник