Ухвала суду № 37299765, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9243/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство ресурсів і технологій М.А.Р.Т.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000152260 від 14.01.2013 року -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство ресурсів і технологій М.А.Р.Т.» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152260 від 14.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М.А.Р.Т.» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Росукрбуд» (ідентифікаційний код 34771538) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складений Акт від 26.12.2012 р. № 29/16-10/25411595.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого Товариство завищило податковий кредит за січень 2010 року на суму податку на додану вартість в розмірі 44 660, 00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження цього податку на аналогічну суму, в т.ч. за січень 2010 року в розмірі 7 011, 00 грн. та за лютий 2010 року -37 649, 00 грн.

Крім того, в акті вказувалося на нереальність господарських операцій між ТОВ «М.А.Р.Т.» і ТОВ «Росукрбуд», оскільки останнє не мало за мету фактичне поставляння товарів та надання послуг, а було в дійсності створене з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності. З огляду на це у зазначеного підприємства не було правових підстав для обліку результатів цих господарських операцій в податковому обліку.

Підставою для зазначених висновків став вирок Солом'янського районного суду у м. Києві від 03.02.2012р. по кримінальній справі № 1-273/12, порушеній по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Згідно цього вироку суду від 03.02.2012р. обох ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було визнано винними у скоєнні інкримінованого їм злочину та призначено відповідні покарання.

На підставі Актів перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено ТОВ «М.А.Р.Т.» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 825, 00 грн., в т.ч. 44 660, 00 грн. - основний платіж, 11 165, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, яким врегульовувалися дані питання був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону № 168/97) .

Згідно з п. 1.7 Закону № 168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «М.А.Р.Т.» (Покупець), в особі директора Ашомок В.М., і ТОВ «Росукрбуд» (Продавець), в особі директора ОСОБА_4, був укладений договір від 18.01.2010 р. № 12/01-АП щодо придбання товару згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме - компресору повітряного пересувного PDP90 (виробництва 2008 року), вартістю 267 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 660, 00 грн.).

Доказами здійснення позивачем господарських операції є перерахування коштів, первині документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: договір від 18.01.2010 р. № 12/01-АП з додатком № 1 «Специфікація»; видаткова накладна від 29.01.2010 р. № 4 на суму 267 960, 00 грн. (з ПДВ); податкова накладна від 28.01.2013 р. № 8 на суму 267 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 660, 00 грн.); витяг з книги обліку довіреностей ТОВ «М.А.Р.Т.» на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірний період та довіреність ТОВ «М.А.Р.Т.» від 29.01.2010р. № 334, видана керівнику підприємства на отримання товару - компресору повітряного пересувного PDP90 (2008 року). Достовірність вказаних первісних бухгалтерських документів не оспорювалася відповідачем.

Крім того, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відхилення як належних доказів вироку Солом'янського районного суду м.Києва від 03.02.2012 року по кримінальній справі №1-273/12, оскільки з вказаного судового рішення видно, що в межах даної справи не досліджувалась дійсність договорів між позивачем та ТОВ «Росукрбуд», а відтак воно не може вважатися належною підставою для нікчемності відповідних договорів.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Росукрбуд» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 17.02.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.