Рішення № 37299650, 18.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2014 р. Справа № 918/125/14

за позовом Приватного підприємства "Європацукор" смт. Іваничі, Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перун" м. Дубно Рівненської області

про стягнення 29208грн. 22коп., з яких 28000грн. 00коп. - заборгованості, 168 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 1040грн. 22коп. - 3% річних

Суддя Кочергіна В.О.

Представники сторін:

від позивача Оксентюк А.М. - за довіреністю №3 від 04.01.2014 року;

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 30043грн. 62коп., з яких 28 000грн. 00коп. - заборгованості, 168грн. 00коп. - інфляційних втрат за період листопад 2011р. - грудень 2013р., 1 875 грн. 62 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 28.10.2011р. по 21.01.2013р.

Ухвалою суду від 04.02.2014р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 18.02.2014р.

В судовому засіданні 18.02.2014р. представником позивача, відповідно до ст. 22 ГПК України, подано заяву про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення 3% річних. Згідно поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 29208грн. 22коп., з яких 28000 грн. 00 коп. - основного боргу, 168 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, за період листопад 2011р. - грудень 2013р., 1040грн. 22 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 28.10.2011р. по 21.01.2013р.

Подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та судом приймається.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог предмет позову становлять вимоги про стягнення з відповідача 29208грн. 22коп., з яких 28000грн. 00коп. - основного боргу, 168грн. 00коп. - інфляційних втрат, 1040грн. 22коп. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору купівлі-продажу №ДГ-45 від 02.03.2011р. щодо оплати товару. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором купівлі-продажу № ДГ-45 від 02.03.2011р, рахунком - фактурою №СФ-185 від 27.10.2011р, товарно-транспортною накладною №01-318 від 27.10.2011р., довіреністю на отримання цінностей №133 від 27.10.2011р., платіжним дорученням №140 від 27.10.2011 року.

Відповідач в судове засідання явку поважного представника не забезпечив, письмової позиції з приводу поданого позову не подав.

Ухвала суду від 04.02.2014р. про порушення провадження у справі отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає можливим розглянути спір, відповідно до ст.75 ГПК України, за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

02.03.2011 року між Приватним підприємством "Європацукор" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перун" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №ДГ-45.

За умовами договору Продавець зобов'язується на протязі дії Договору передавати у власність Покупцю цукор білий ДСТУ 4623:2006 (далі за текстом Товар), в кількості, що остаточно погоджується сторонами у видаткових накладних, що є додатками та невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі. (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальний обсяг Товару, що передається за цим Договором, визначається на протязі строку дії договору з урахуванням кількості Товару за всіма переданими відповідно до умов договору окремими партіями товару.

Відповідно до п.2.1 договору, вартість одиниці Товару (одного кілограма) встановлюється у гривнях і погоджується сторонами у видаткових накладних, що є додатками та невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.2 договору загальна вартість товару за договором становить, суму усіх поставлених партій товару за увесь термін дії даного договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата за товар здійснюється Покупцем після підписання даного договору. Датою здійснення оплати являється дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п. 2.4 договору Покупець здійснює 100% передоплату вартості товару. Фактом оплати є надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

За умовами п.4.1 договору відвантаження товару проводиться на території заводу-виробника після підписання договору.

Згідно п. 7.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 8.1 визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 року, а у фінансовому відношенні - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивач, відповідно до товарно-транспортної накладної №01-318 від 27.10.2011р. передав, а відповідач прийняв товар на суму 150000 грн. 00коп.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково в сумі 122 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №140 27.10.2011р.

На час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий згідно договору купівлі - продажу товар №ДГ-45 від 02.03.2011 року товар становить 28000 грн. 00 коп.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 168грн. 00коп. - інфляційних втрат за період листопад 2011р. - грудень 2013р., 1040 грн. 22 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 28.10.2011р. по 21.01.2013р.

Аналізуючи наявні матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі продажу №ДГ-45 від 02.03.2011р. щодо поставки товару виконав належним чином, проте відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до вимог ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором купівлі-продажу № ДГ-45 від 02.03.2011р, рахунком-фактурою № СФ-185 від 27.10.2011р., товарно-транспортною накладною № 01-318 від 27.10.2011р., довіреністю на отримання цінностей №133 від 27.10.2011р., платіжним дорученням № 140 від 27.10.2011 року.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 28000грн. 00коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1040 грн. 22 коп. - 3% річних та 168 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2.4. встановлено, що покупець здійснює 100% передоплату вартості товару. Фактом оплати є надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно п. 7.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 1040грн. 22коп., нарахованих за період з 28.10.2011р. по 21.01.2013р. та інфляційних втрат у розмірі 168грн. 00коп., нарахованих за листопад 2011р. - грудень 2013р. суд вважає позовні вимоги і в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, позовні вимоги Приватного підприємства "Європацукор" смт. Іваничі, Волинська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перун" м. Дубно Рівненська область підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Європацукор" смт. Іваничі, Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перун" м. Дубно Рівненської області про стягнення 29208грн. 22коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перун" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Заводська,19, кв. 14. код ЄДРПОУ 21090355) на користь Приватного підприємства "Європацукор" (45300, Волинська область, смт. Іваничі, вул.Заводська,18, код ЄДРПОУ 31979894) 28000грн. 00коп. (двадцять вісім тисяч гривень 00коп.) - заборгованості, 168грн. 00коп. (сто шістдесят вісім гривень 00 коп.) - інфляційних втрат, 1040 грн.22 коп. (одна тисяча сорок гривень 22коп.) - 3% річних, 1827грн. 00 коп. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (45300, Волинська обл. смт. Іваничі, вул. Заводська, 18);

3 - відповідачу рекомендованим (35600, Рівненська обл. м. Дубно, вул. Заводська, 19).