Рішення № 37299584, 13.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23511/13 13.02.14За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс»

до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління

магістральних газопроводів «Київтрансгаз»

про стягнення 1 461, 94 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Іванова Х.О. (довіреність від 10.01.2013 року)

директор Кулагін Р.Є. (довідка з ЄДР № 764600)

відповідача: заступник начальника юридичного відділу філії Ганченко М.О. (довіреність

№ 980508 від 28.12.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» про стягнення 1 461, 94 грн. (у тому числі: 1 320, 00 грн. - основного боргу, 50, 79 грн. - пеня, 9, 24 грн. - інфляційні втрати, 81, 91 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/23511/13 та призначено її розгляд на 28.01.2014 року.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 10.01.2014 року від Позивача надійшло клопотання про зміну відповідача на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 25.01.2014 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотанням про заміну відповідача у справі відповідно до статтей 24, 25 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року здійснено заміну відповідача - дочірню компанію «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» на публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз».

Представник Позивача 20.01.2014 року через канцелярію суду подав клопотання про відшкодування за рахунок Відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 810, 65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року продовжено строк вирішення спору до 18.02.2014 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях оголошувались перерви.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві та запереченнях зазначив про те, що заборгованість сплачена у повному обсязі, в підтвердження зазначеного надав копію платіжного доручення № 899 від 28.02.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.02.2014 року представник Відповідача подав письмові заперечення на клопотання Позивача про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 27.05.2011 року укладено договір № 10-19-147, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування і ремонту пасажирських автомобілів Відповідача, а останній сплатити їх вартість.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 10-19-147 від 27.05.2011 року загальна вартість послуг визначається виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих послуг.

Надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля «Suzuki Grand Vitara» (державний реєстраційний номер ВІ5200АС) Позивачем у вересні 2011 року підтверджено наданим суду актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001794 від 06.09.2011 року (копія залучена до матеріалів справи), підписаний Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 10-19-147 від 27.05.2011 року на суму 1 320, 00 грн.

Згідно пункту 3.1 договору № 10-19-147 від 27.05.2011 року оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) в строк не пізніше 60 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням Позивача Відповідач не розрахувався за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля «Suzuki Grand Vitara» (державний реєстраційний номер ВІ5200АС) та допустив виникнення заборгованості у розмірі 1 320, 00 грн.

Однак представник Відповідача заперечив факт наявної заборгованості та надав копію платіжного доручення № 899 від 28.02.2013 року на суму 1 320, 00 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні підтвердив надходження грошових коштів згідно платіжного доручення № 899 від 28.02.2013 року, але зазначив, що в призначенні платежу вказано «Оплата за договором № 110502691 від 27.05.2011 року», а договір з таким номером сторонами не укладався.

Однак зазначене твердження Позивача спростовується матеріалами справи, зокрема, представник Відповідача надав копію листа від 18.07.2012 року та докази його направлення Позивачу (фіскальний чек № 2136 від 19.07.2012 року, повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.07.2012 року), в якому Відповідач повідомив Позивача про те, що договору № 10-19-147 від 27.05.2011 року присвоєно внутрішній номер 110502691.

Таким чином, суд погоджується з позицією Відповідача з приводу того, що оплата за договором № 10-19-147 від 27.05.2011 року здійснена ним у повному обсязі.

Враховуючи, що Відповідачем у повному обсязі оплачено грошові кошти за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля «Suzuki Grand Vitara» (державний реєстраційний номер ВІ5200АС) до звернення Позивача до суду з позовом, позовна вимога про стягнення основного боргу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.6 договору № 10-19-147 від 27.05.2011 року встановлено, що за порушення строку розрахунку Відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості неоплачених послуг, але не більше 5 % від суми неоплачених послуг.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення 50, 79 грн. пені за період з 06.11.2011 року по 05.05.2012 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки Відповідач здійснив оплату за надані послуги 28.02.2013 року, правомірним буде нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 06.11.2011 року по 27.02.2013 року, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 54, 44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2, 72 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до угоди № 13123/2 від 23.10.2013 року вирішення питання стягнення заборгованості з Відповідача було доручено Позивачем адвокатській компанії «Бірк і Партнери». Згідно наказу № 19 від 01.12.1998 року адвокатської компанії «Бірк і Партнери» Шипку О.І. призначено на посаду адвоката згідно штатного розпису. У судових засіданнях 21.01.2014 року та 11.02.2014 року інтереси Позивача представляв Адвокат Шипка О.І. (адвокатське свідоцтво № 167).

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на оплату послуг адвоката може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України, тому заперечення Відповідача з приводу того, що Позивачем не підтверджено понесення витрат на оплату послуг адвоката до уваги судом не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню у розмірі 59, 86 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 107, 95 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» (03065, м. Київ, пр. Комарова, 44, ідентифікаційний код 23517243) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 26, квартира 44, ідентифікаційний код 34694129) 50 (п'ятдесят) грн. 79 коп. - пеня, 2 (дві гривні) 72 коп. - інфляційні втрати, 54 (п'ятдесят чотири) грн. 44 коп. - 3 % річних, 127 (сто двадцять сім) грн. 04 коп. - витрати по сплаті судового збору та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 86 коп. - витрати на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 14.02.2014 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.