Рішення № 37299521, 24.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа № 911/3730/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баланс Агро Центр», м. Київдо Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів», Київська обл., смт. Калитапро стягнення 186 402,00 грн.,за участю представників:

позивача:Странніков А.В., довіреність № б/н від 01.04.2013 року;відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 186 402,00 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 13/07/24-2 від 24.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.10.2013 року.

31.10.2013 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 31.10.2013 року оголошувалася перерва на 07.11.2013 року.

05.11.2013 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про призначення у справі почеркознавчої судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2013 зупинено провадження у справі № 911/3730/13 та призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

05.12.2013 року до канцелярії господарського суду Київської області надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 13(01-05)12849/12850/13-32 від 27.11.2013 року з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів та матеріали справи № 911/3730/13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2013 року поновлено провадження у справі № 911/3730/13 та призначено розгляд справи на 19.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2013 клопотання експерта задоволено, зупинено провадження у справі № 911/3730/13 та передано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої експертизи.

27.01.2014 року справа № 911/3730/13 повернулась до господарського суду Київської області з висновком № 12849/12850/13-32 судової почеркознавчої експертизи від 23.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2014 року поновлено провадження у справі № 911/3730/13 та призначено розгляд справи на 06.02.2014 року.

05.02.2014 року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 06.02.2014 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2014 року суд продовжив строк вирішення спору.

У судовому засіданні 06.02.2014 року оголошувалася перерва на 13.02.2014 року.

11.02.2014 року через канцелярію суду відповідач подав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, розгляд якого було відкладено на 20.02.2014 року.

У судовому засіданні 13.02.2014 року оголошувалася перерва на 20.02.2014 року.

19.02.2014 року через канцелярію суду позивач надав письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи.

У судовому засіданні 20.02.2014 року суд розглянув клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи та відхилив його як безпідставне та необґрунтоване.

У судовому засіданні 20.02.2014 року оголошувалася перерва на 24.02.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений строками вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баланс Агро Центр» (постачальник) було укладено договір поставки № 13/07/24-2, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлений цим договором термін предмет поставки (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами цього договору.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє протягом одного року (п. 8.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляться про інше, що вказується в специфікації.

Пунктом 3 специфікації № 1 від 24.07.2013 року сторони встановили, що термін оплати: через 10 календарних днів з моменту поставки та надання необхідних документів.

На виконання умов договору позивач 29.07.2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 186 402,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 281437 від 29.07.2013 року та довіреністю на отримання матеріалах цінностей серії ААД № 730280/509 від 29.07.2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач отриманий від позивача товар на суму 186 402,00 грн. не оплатив, і має заборгованість перед останнім у сумі 186 402,00 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 186 402,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 186 402,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

31.10.2013 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на укладений між сторонами договір новації № 03/09/13 від 03.09.2013 року та видаткові накладні № РН-0001996 від 03.09.2013 року, № РН-0002024 від 04.09.2013 року, № РН-0002025 від 05.09.2013 року, просив відмовити в задоволені позову.

Судом встановлено, що 03.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баланс Агро Центр» (кредитор) було укладено договір новації № 03/09/13 (далі - договір новації), за умовами якого сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання боржника, що випливають з договору поставки № 13/07/24-2 від 24.07.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баланс Агро Центр» в частині сплати на користь кредитора коштів у розмірі 186 402,00 грн. (згідно акту звірки взаєморозрахунків № АС-0164 від 03.09.2013 року).

Відповідно до п. 1.2 договору новації з моменту набрання чинності цим договором боржник зобов'язується передати у власність кредитора товар, визначений в п. 1.3 цього договору. Сторони погодились, що моментом передачі товару є підписання та скріплення печатками сторін видаткових накладних.

Згідно п. 1.3 договору новації товаром, який підлягає передачі кредитору, є зерно пшениці у кількості 93 201 кг. Якість товару, що підлягає передачі за цим договором, повинна відповідати встановленим чинним законодавством України вимогам. Ціна однієї тони товару складає 2 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на виконання умов договору новації поставив позивачу товар на суму 186 402,00 грн. за накладними № РН-0001996 від 03.09.2013 року, № РН-0002024 від 04.09.2013 року, № РН-0002025 від 05.09.2013 року, а тому зобов'язання за договором поставки № 13/07/24-2 від 24.07.2013 року є припиненими.

Як зазначалося вище, у даній справі було проведено судово-почеркознавчу експертизу.

У висновку експертів № 12849/12850/13-32 від 23.01.2014 року зазначено: підписи від імені менеджера з продажу ТОВ «Баланс Агро Центр» Ополонця В.П. у видаткових накладних № РН-0001996 від 03.09.2013 року, № РН-0002024 від 04.09.2013 року, № РН-0002025 від 05.09.2013 року виконані не рукописним способом, а нанесені за допомогою факсимільного рельєфного кліше підпису і є факсимільним зображенням підпису.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами було досягнуто письмової згоди щодо використання факсимільного рельєфного кліше підпису.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказують на те, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р, із змінами і доповненням, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Міністерство фінансів України у листі від 03.08.2009 р. N 31-34000-20-16/20991 зазначило, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено. Зазначені документи підписуються особисто та/або із застосуванням електронного підпису відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи викладене, видаткові накладні № РН-0001996 від 03.09.2013 року, № РН-0002024 від 04.09.2013 року, № РН-0002025 від 05.09.2013 року не можуть бути доказами поставки відповідачем товару позивачу за договором новації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.07.2012 року у справі № 53/197, від 31.01.2013 року у справі № 6/5009/7748/11.

Отже, доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та зібраними у ній доказами.

Судовий збір у розмірі 3 728,04 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2013 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 720,50 грн. та не більше 68 820,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 186 402,00 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 3 728,04 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення № 2389 від 26.09.2013 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 3 729,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 0,96 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати за проведення судової експертизи, які ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2013 року були покладені на позивача та сплачені останнім, що підтверджується платіжним дорученням № 2757 від 02.12.2013 року, покладаються на відповідача у сумі 2 208,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів» (07420, Київська обл., смт. Калита, вул. Перемоги, буд. 2, код 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баланс Агро Центр» (03148, м. Київ, вул. Строкача, 1, к. 5, код 37770322) 186 402 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста дві) грн. 00 коп. боргу, 3 728 ( три тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 04 коп. судового збору, 2 208 (дві тисячі двісті вісім) грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Баланс Агро Центр» (03148, м. Київ, вул. Строкача, 1, к. 5, код 37770322) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 0 (нуль) грн. 96 коп., що перерахований платіжним дорученням № 2389 від 26.09.2013 року. Оригінал платіжного доручення № 2389 від 26.09.2013 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/3730/13.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак