Постанова № 37298997, 23.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року 810/6820/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання – Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т АН О В И В:

ПАТ «АС» (обласний авіаційний центр) (далі – ПАТ «АС») звернулось до суду з позовом до ДПІ у Бородянському районі Київської області (правонаступник Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області) з вимогами визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 Р. №0000712200 та від 18.07.2013 р. №0000732200.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ДПІ у Бородянському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Авіаресурс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р. За результатами перевірки від 02.07.2013 р. складено акт №362/22-13737357 (далі – Акт перевірки).

На підставі висновків, зроблених за наслідками перевірки ДПІ у Бородянському районі Київської області прийняті податкові повідомлення рішення: №0000712200 від 18.07.2013 р. яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 733636,50 грн., в тому числі 489091,00 грн. за основним платежем та 244545,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000732200 від 18.07.2013 р., яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 623884,50 грн., в тому числі 415923,00 грн. за основним платежем та 207961,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказує, що ПАТ «АС» не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач – Ірпінська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області свого представника в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні та надав письмові заперечення на адміністративний позов. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками ДПІ у Бородянському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Авіаресурс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки.

Вважає, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства.

На підставі чого винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Бородянському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Авіаресурс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.п.138.2.1 ст.138 ПК України, в результат чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 415923,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 р. у сумі 220873,00 грн., за 3 квартал 2012 р. у сумі 195050,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 489090,80 грн., у тому числі за квітень 2012 р. у сумі 63951,33 грн., за травень 2012 р. у сумі 75121,70 грн., за червень 2012 р. у сумі 71282,17 грн., за липень 2012 р. у сумі 278735,60 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Бородянському районі Київської області винесено податкові повідомлення-рішення №0000712200 від 18.07.2013 р. яким визначено позивачу суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 733636,50 грн., в тому числі 489091,00 грн. за основним платежем та 244545,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000732200 від 18.07.2013 р., яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 623884,50 грн., в тому числі 415923,00 грн. за основним платежем та 207961,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач в адміністративному порядку на підставі ст.56 ПК України звернувся із скаргами про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 14.10.2013 р. №1039/10/10-36-10-01-206/681 дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати повторної скарги від 13.11.2013 р. №15195/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає наступне.

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Авіаресурс» (Продавець) та ПАТ «АС» (Покупець) був укладений договір №260412 від 26.04.2012 р. поставки нафтопродуктів. Згідно договору Продавець продає, а Покупець купує нафтопродукти на умовах доставки до терміналу Продавця.

На підставі договору поставки нафтопродуктів від 26.04.2012 р. позивачем з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р. придбано нафтопродукти (авіапальне ТС-1) на загальну суму 2934544,60 грн. в тому числі ПДВ 489090,80 грн. На суму постачання нафтопродуктів виписано (оформлено) податкові накладні, а також прибуткові накладні на загальну суму 2376700,51 грн., що наявні в матеріалах справи. Факт оплати позивачем нафтопродуктів підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками. Транспортування нафтопродуктів підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та подорожніми листами. Нафтопродукти (авіа пальне ТС-1) обліковувались позивачем у журнал-ордер і відомість по рахунку 203 Паливо за квітень-липень 2012 р. та списувалось актами списування.

Судом встановлено, що контрагент позивача зареєстрований як юридична особа та на момент укладення та виконання господарських договорів мав правоздатність та дієздатність.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судом встановлено, що нафтопродукти (авіа паливо ТС-1) використовувались позивачем у господарській діяльності, що підтверджується наявністю у позивача сертифікованого аеродрому, десятки повітряних суден (літаків, вертольотів), транспортного парку (паливозаправники, вантажні автомобілі, автокрани, бульдозери, трактори, тощо).

ПАТ «АС» отримані від ТОВ «Авіаресурси» нафтопродукти (авіа пальне ТС-1) використовувались на виконання зобов’язань за укладеними позивачем угод про закупівлю послуг за державні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «АС» 02.09.2011 р. укладено договір №1109011008 з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до якого ПАТ «АС» надавав послуги з оренди авіаційного транспорту з екіпажем (авіаційні послуги для аеровізуального огляду та обстеженню МГ в межах обслуговування УМГ «Донбастрансгаз», УМГ «Черкаситрансгаз», УМГ «Київтрансгаз»). Факт надання послуг підтверджується виданими ПАТ «АС» Дочірній компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – ДК «Укртрансгаз» податковими накладними, актами виконаних робіт, що наявні в матеріалах справи.

19.04.2012 р. ПАТ «АС» укладено договір з ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» про закупівлю послуг з оренди транспорту з екіпажем (для здійснення авіаційної охорони лісів), відповідно до якого позивачем надавалися послуги авіаційної охорони лісів. Факт надання послуг підтверджується виданими ПАТ «АС» ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» податкових накладних та актами надання послуг, що наявні в матеріалах справи.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі – Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону №996-XІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) дня надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.7 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у. бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операцію.

Згідно зі ч.6 ст.8 Закону №996-XIV керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Згідно п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за №805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Вказаною Інструкцією встановлено обов’язок щодо документального оформлення операцій з нафтопродуктами, зокрема.

Згідно п. 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортна накладна (далі –ТТН) у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно п.7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судом позивачем не було надано також необхідних документів складського обліку щодо приймання та зберігання нафтопродуктів ведення яких також є обов’язковим згідно вказаної Інструкції

Згідно п.7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно п.7.5.10 Інструкції ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Суми податку на додану вартість яка була сплачена згідно вказаного Договору позивачем за вказаними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, що контрагент позивача – ТОВ «Авіаресурс» було зареєстрований як платники податку на додану вартість та мало право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

Отже, позивачем податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Авіаресурс» сформовано правомірно, а отже податкове повідомлення-рішення №0000712200 від 18.07.2013 р. винесено протиправно та має бути скасовано.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Як було вищевказано, валові витрати позивача підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Авіаресурси».

Таким чином, валові витрати позивача сформовані правомірно, а тому податкове повідомлення-рішення №0000732200 від 18.07.2013 р. винесено протиправно, а тому має бути скасовано.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0000732200 від 18.07.2013 р.

3. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від №0000712200 від 18.07.2013 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) сплачений судовий збір у сумі 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 січня 2014 р.