Вирок № 37298360, 21.02.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

КОПІЯ Справа № 521/3395/13-к

Пр-ня по справі № 1кп/521/1/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Гарського О.В.

при секретарі - Цонковій О.В.

за участю прокурорів - Захарґєва О.Б., МоскоО.В.

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників - адвокатів - ОСОБА_5, ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

представників цивільного

відповідача ТДВ «Одесліфт» - Барбукова А.Б., Бондаренко В.М., адвоката - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, непрацюючого, на момент скоєння злочину працював водієм ВАТ «Одесліфт», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, у скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2012 року приблизно о 12 годині 15 хвилин водій ОСОБА_7, керуючи технічно справним вантажопасажирським автомобілем ГАЗ-2705, д.з. НОМЕР_1, який належить ТДВ «Одесліфт», здійснюючи рух в м. Одесі по вул. І.Рабіна у міжквартальному проїзді біля будинку № 4, в порушення вимог п. 1.5, п. 2.3 «б», п. 10.1 і п. 10.9 «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, не був уважним та перед початком руху, не переконався у безпеці маневру, пересуваючись заднім рухом, не звернувся за допомогою до інших осіб та не врахував дорожні обставини, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11, який знаходився позаду автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок: а) закрита травма голови: садна голови, крововиливи в м'яких тканинах голови; б) закрита травма грудної клітини: перелом грудини між 2-им і третім межреберьєм, перелом третього правого ребра по середній паховій лінії, переломи 4-9-го лівих ребер по середній паховій лінії, крововиливи пристінковий плеври плевральних порожнин, крововилив передньої стінки навколосерцевої сумки, синці і садна передньої поверхні грудної клітини, крововиливи в м'яких тканинах спини і сідниць; в) травми кінцівок: закритий багатоосколковий перелом хірургічної шийки і головки лівої плечової кістки, закритий перелом великогомілкової та малогомілкових кісток правої гомілки, крововиливи, синці і садна верхніх і нижніх кінцівок, рвано-скальпована рана лівого передпліччя і кисті. Від вказаних тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_11 помер наступного дня у лікарняному закладі.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_7 порушив п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.9, «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, якими встановлено:

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.9 «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.».

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та показав, що 18.07.2012 року він був прийнятий на посаду водія чергового автомобіля в ВАТ «Одесліфт». Вранці цього ж дня він заступив на зміну. Перший його виклик був за адресою м. Одеса, вул. І.Рабіна, 4, куди він разом з співробітниками ВАТ «Одесліфт» вирушив на автомобілі ГАЗ-2705, д.з. НОМЕР_1. По прибуттю за зазначеною адресою він в'їхав у міжквартальний проїзд, де вивантажили новий електродвигун, який необхідно було встановити замість старого. Після чого вони поїхали по іншим адресам. Приблизно о 12 годині в зазначений день вони знову повернулись до будинку № 4 по вул. І.Рабина, де завантажили в автомобіль демонтований старий двигун вагою близько 100 кг. Автомобіль для завантаження електродвигуна він зупинив у вузькому міжквартальному проїзді біля вказаного будинку. Приблизно о 12 годині 15 хвилин вони знову сіли в автомобіль і стали виїжджати заднім ходом. Він включив задню передачу і став дивитися по черзі праве та на ліве дзеркало заднього виду, поза автомобілю нікого не було, після чого почав рух. Таким чином він проїхав приблизно 15-20 метрів, зі швидкістю приблизно 3 км/год, коли пасажир переднього сидіння ОСОБА_13 сказав йому «стоп». Він зупинив автомобіль і ОСОБА_13 уточнив що позаду автомобіля лежить чоловік. Після чого всі вийшли з автомобіля і побачили що приблизно в двох метрах від заднього зрізу автомобіля лежав літній чоловік, він знаходився у свідомості. Вони одразу викликали швидку допомогу, карета швидкої приїхала і відвезла потерпілого. Звук удару при наїзді на пішохода ОСОБА_11 він не чув та його автомобіль під його управлінням з пішоходом не контактував. Обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що потерпілий міг провалитися своєю тростиною яка була з ним у решітку люка який знаходився на дорозі і впасти, в зв'язку з чим отримав вказані тілесні ушкодження.

Позовні вимоги потерпілих, обвинувачений ОСОБА_7 не визнав.

Незважаючи на повне не визнання своєї вини, винність обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доказана і підтверджується зібраними по кримінальному провадженню в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_2, яка будучи допитана в судовому засіданні показала, що ОСОБА_11 є її рідний батько. Очевидцем вказаних подій вона не була. В момент скоєння ДТП 18.07.2012 року вона була на роботі. Приблизно в обідній час її на телефон зателефонувала сестра та повідомила, що сталося ДТП де постраждав їх батько. Приїхавши до МКЛ №1 вона направилась до кабінету приймального покою, де був її батько, який був у свідомості. Батько пояснив, що він йшов біля будинку та його щось штовхнуло с заду і він впав, з цього моменту він більше ні чого не пам'ятав. В подальшому лікарі здійснювали його лікування. Вечором вона пішла до дому, та вранці її повідомили про смерть батька.

Показами потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які є дочкою та відповідно дружиною померлого потерпілого, які будучи допитаними в судовому засіданні дали аналогічні покази, що і потерпіла ОСОБА_2 показав, що очевидцями скоєної дорожньо-транспортної пригоди не були. Разом з тим, дружина ОСОБА_4 показала, що після вчиненого ДТП вона вийшла на вулицю де побачила свого чоловіка який ще був живий. Зі слів чоловіка вона дізналась, що його збив саме автомобіль ВАТ «Одесліфт» при цьому він казав, що водій його не бачив, а він не бачив транспортний засіб.

Показами свідка ОСОБА_15, який будучи допитаний в судовому засіданні показав, що у літку 2012 року він працював електромеханіком в ТОВ «Одесліфт». 18.07.2012 року він разом з бригадою робітників на службовому автомобілі «Газель» прибули до будинку № 4 по вул. І. Рабіна в м. Одесі, де повинні були здійснити заміну електродвигуна ліфту. Після виконаної роботи вони погрузили двигун в службовий автомобіль. За кермом був новий водій, який працював на підприємстві перший день, як в подальшому він дізнався ОСОБА_7 У автомобілі, ОСОБА_15 знаходився на пасажирському сидінні поза водієм. Автомобіль почав рухатись заднім ходом. Проїхавши приблизно 10 метрів, він почув свист та крик ОСОБА_13 про необхідність зупинитись. Коли всі вийшли з автомобіля, він побачив під задньою частиною автомобіля, чоловіка, похилого віку у якого були травми лівої кісті та обличчя. Тобто колеса автомобіля трохи не доїхали до ніг потерпілого. Свідок також показав, що коли автомобіль здавав заднім ходом, ніхто водію автомобіля не допомагав здійснити вказаний маневр безпечно. При ньому потерпілий з приводу отриманих травм нічого не поясняв. Разом з тим, свідок показав, що оскільки для нього це була дуже стресова ситуація він на місці ДТП знаходився дуже не тривалий час.

Крім того, вина ОСОБА_7 повністю підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст. 358 КПК України.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.07.2012 року, який проведений з 14 години 15 хвилин до 14 години 40 хвилин, за участю понятих та водія ОСОБА_7, зі схемою ДТП та фототаблицею, якими зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди у між квартальному проїзді біля будинку № 4 по вул. І. Рабіна в м. Одесі та сліди злочину, а саме місце наїзду (удару) на пішохода ОСОБА_11 транспортним засобом «ГАЗ 2705» д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, місце розташування транспортного засобу після події, погодні умови, стан дорожнього покриття, пошкодження транспортного засобу після пригоди, місце розташування потерпілого на дорозі /а.п. 7-18/.

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 06.09.2012 року, відповідно до якого, слідчим з метою перевірки та уточнення результатів допиту ОСОБА_7, на місці пригоди за адресою м. Одеса, вул. І. Рабіна, будинок № 4, за участю понятих була відтворена обстановка та обставини подій що мали місце 18.07.2012 року. Під час слідчої дії ОСОБА_7 особисто показував як та за яких обставин рухався його транспортний засіб. При цьому ОСОБА_7 показав, що пішохода ОСОБА_11 під час руху заднім ходом він не бачив. Допомогою інших осіб при русі заднім ходом він не скористався і нікого про це не просив /а.п. 94-96/.

Протоколами відтворення обстановки і обставин події від 06.09.2012 року, відповідно до якого, слідчим з метою перевірки та уточнення результатів допиту свідків ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на місці пригоди за адресою м. Одеса, вул. І. Рабіна, будинок № 4, за участю понятих була відтворена обстановка та обставини подій що мали місце 18.07.2012 року.

Так, під час слідчої дії свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 особисто показували як та за яких обставин рухався транспортний засіб ГАЗ під керуванням ОСОБА_7 При цьому обидва свідки показали, що пішохода ОСОБА_11 під час руху заднім ходом ніхто не бачив. Водій ОСОБА_7 допомогою інших осіб при русі заднім ходом не скористався.

Свідок ОСОБА_17 під час слідчої дії показати траєкторію руху автомобіля ГАЗ, його швидкість руху, а також траєкторію руху пішохода ОСОБА_11 та його швидкість не змогла, оскільки звернула свою увагу на місце події, коли транспортний засіб та пішохід вже не рухались.

Свідок ОСОБА_18 під час слідчої дії показала своє місце знаходження, а також місце знаходження транспортного засобу ГАЗ і пішохода ОСОБА_11 Свідок стверджувала, що пішохід ОСОБА_11 рухався дуже повільно. Підійшовши до люку зливної каналізації, він зачепився своєю тростиною та впав позаду себе. Разом з тим, коли на місце де знаходилась ОСОБА_18 були запрошені поняті, було встановлено, що з рівня очей ОСОБА_18 взагалі не видно місце виходу пішохода ОСОБА_11 з під'їзду, місце біля люку зливної каналізації та місце падіння пішохода ОСОБА_11 /а.п. 97-99; 100-102; 103-105; 106-109/.

Висновком судово-медичної експертизи № 94-2310/2012 від 02.08.2012 року, відповідно до якої при дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлені ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок: а) закрита травма голови: садна голови, крововиливи в м'яких тканинах голови; б) закрита травма грудної клітини: перелом грудини між 2-им і 3-ім міжребірьям, переломи 3-го правого ребра по середній пахвовій лінії, переломи 4-9 - го лівих ребер по середній пахвовій лінії, крововиливи пристінкової плеври плевральних порожнин, крововилив передньої стінки навколосерцевої сумки, синці і садна передньої поверхні грудної клітини; крововиливи в м'яких тканинах спини і сідниць; в) травми кінцівок: закритий багатоуламковий перелом хірургічної шийки і головки лівої плечової кістки, закритий перелом великогомілкової та малої гомілкових кісток правої гомілки, крововиливи, синці і садна верхніх і нижніх кінцівок, рвана - скальпована рана лівого передпліччя і кисті.

Множинність, масивність, локалізація і механізм утворення ушкоджень (ударне дія) свідчать про те, що пошкодження у ОСОБА_11 утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні пішохода з виступаючими деталями і поверхнями рухомого транспортного засобу і наступним контактуванням пішохода з дорожнім покриттям незадовго до надходження ОСОБА_11 до лікувальної установи. Смерть ОСОБА_11 знаходиться в прямому причинному зв'язку з поєднаною травмою тулуба і кінцівок: множинними переломами ребер, закритими переломами лівої плечової кістки і кісток правої гомілки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 з'явився гіповолемічний шок.

У момент первинного контактування з транспортним засобом ОСОБА_11 перебував у вертикальному або близькому до такого положенні, був звернений до транспортного засобу правою боковою і трохи задньою поверхнею тіла і місцем первинного контакту явилась верхня третина правої гомілки, на що вказують дані судово-медичного та медико-криміналістичного дослідження. Тілесних ушкоджень, характерних для контактування тіла з транспортним засобом у горизонтальному положенні, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 не виявлено. Утворення всіх вищевказаних тілесних ушкоджень в результаті однократного падіння ОСОБА_11 виключається /а.п. 120-126/.

Висновком судово-медичної експертизи (одежі, трості, годиннику гр. ОСОБА_11) № 470 від 28.08.2012 року, відповідно до якої: На наданих брюках визначається ділянка потертості на передній поверхні правої половини в області крокового шва і розрив по даному шву, які могли утворитися при русі по слідообразуючій поверхні у напрямку знизу-вгору (щодо вертикального положення тіла). Будь-яких накладень в області даної ділянки не виявлено (брюки піддавалися пранню), що не дозволяє висловитися про особливості слідообразуючої поверхні (дорожнє покриття, поверхні транспортного засобу тощо). На шкарпетках пошкоджень не виявлено.

На підошві взуття визначаються ділянки потертості, розташовані в каблучний частині, а також в області носка підошви правого шльопанця, судити щодо давності утворення яких неможливо (підошва була помита).

На одній з поверхонь інвалідної тростини визначається численна група «свіжих» поздовжніх подряпин, які могли утворитися при ковзанні даної поверхні інвалідної тростини по нерівній, шороховатої слідообразуючої поверхні, яким могло бути дорожнє покриття, в поздовжньому напрямку (від наконечника до ручки). На протилежній поверхні тростини в області ручки розташовані поперечні подряпини, а також переривчасті накладення сірого кольору на її дерев'яної частині, які могли утворитися при русі слідообразуючої поверхні з даної поверхні тростини в поперечному по відношенню до її длиннику напрямку.

На склі корпусу наручних годинників при справному годинниковому механізмі визначаються групи поздовжніх і поперечних подряпин, при цьому поздовжні подряпини перетинають поперечні (тобто утворені пізніше). Подряпини утворені при ковзанні по шороховатій слідообразуючій поверхні, якою могло бути дорожнє покриття, як у поперечному, так і в поздовжньому напрямках. На корпусі годинника відсутні металеві стрижні вушка, що фіксують браслет. Цілісність браслета не порушена /а.п. 130-137/.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 7109 від 29.08.2012 року, відповідно до якої: на час ДТП гальмівна система, рульове управління і ходова частина автомобіля ГАЗ 2705 д/н НОМЕР_1 перебували в працездатному стані, дозволяли здійснювати рух по наміченій траєкторії, знижувати швидкість транспортного засобу з відомою водієві ефективністю, не мали несправностей, що призводять до раптової для водія відмови, або раптового відведення автомобіля убік при русі і гальмуванні /а.п. 141-143/.

Висновком судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи за фактом ДТП № 476 від 13.12.2012 року, відповідно до якої: 1)При дослідженні трупа ОСОБА_11, виявлені ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок: а)закрита травма голови: садна голови, крововиливи в м'яких тканинах голови; б) закрита травма грудної клітини: перелом грудини між другим і третім межреберьям, переломи 3-го правого ребра по середній пахвовій лінії, переломи 4 - 9 -го лівих ребер по середній пахвовій лінії, крововиливи пристеночной плеври плевральних порожнин, крововилив передньої стінки околосердечної сумки, синці і садна передньої поверхні грудної клітки; крововиливи в м'яких тканинах спини і сідниць; в)травми кінцівок: закритий багатоуламковий перелом хірургічної шийки і головки лівої плечової кістки, закритий перелом великої та малої гомілкових кісток правої гомілки, крововиливи, синці і садна верхніх і нижніх кінцівок, рваною - скальпована рана лівого передпліччя і кисті.

Дані ушкодження заподіяні дією тупих предметів, якими могли бути частини рухомого автомобіля при контактуванні з пішоходом, і дорожнє покриття. На це вказують множинність, масивність, локалізація і механізм утворення виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.

2)На одязі, взутті і тростині ОСОБА_11 слідів перекочування колесами автомобіля не виявлено.

3)На автомобілі ГАЗ 2705 д.н. НОМЕР_1 будь-яких слідів, які б в категоричній формі вказували б на факт контактування з тілом або предметами одягу людини в умовах даного ДТП не виявлено.

4)В момент первинного контактування з транспортним засобом ОСОБА_11 перебував у вертикальному або близькому до нього положенні і був звернений до рухомого автомобілю правою бічною і трохи задньою поверхнею тіла. При цьому, місцем первинного контакту з тілом потерпілого була верхня третина правої гомілки, на що вказує наявність осколкових перелому великогомілкової кістки правої гомілки в області епіфіза та багатоосколкових перелому головки малогомілкової кістки правої гомілки у верхній третині, які могли утворитися в результаті дії травмуючої сили, прикладеної в області зазначених переломів, в напрямку справа - наліво, і трохи ззаду - наперед (« бампер - переломів » ) на висоті 41 см від підошовних поверхонь стоп.

5)Враховуючи відсутність на автомобілі ГАЗ 2705 д.н. НОМЕР_1 будь-яких слідів, які б в категоричній формі вказували на факт контактування з тілом або предметами одягу людини в умовах даного ДТП, вирішити це питання в категоричній формі не уявляється можливим. Виходячи з конструктивних особливостей автомобіля ГАЗ 2705, слід зробити висновок, що в первинний контакт з тілом пішохода могла вступити зона заднього бампера автомобіля.

6)Слідів і пошкоджень на тілі ОСОБА_11, а також на його одязі і взутті, нехарактерних для транспортної травми, не встановлено .

7)Враховуючи множинність, масивність, різну локалізацію тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_11, характер пошкоджень і слідів на його одязі і взутті, тростини, можливість їх утворення в результаті самовільного падіння «з висоти власного зросту» без контакту з автомобілем виключається. Таким чином, показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 щодо отримання пішоходом ОСОБА_11 пошкоджень при самовільному падінні з висоти власного зросту без контакту з транспортним засобом з експертної точки зору є неспроможними /а.п. 160-178/.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 13-39 від 20.02.2013 року, відповідно до якої: в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля «ГАЗ- 2705» відповідно до вимог п.п. 10.1 і 10.9 Правил дорожнього руху України перед початком руху заднім ходом повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме у даному випадку, пішоходу, який рухається позаду його транспортного засобу. Водій автомобіль «ГАЗ- 2705» мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом належного виконання вимог п. 10.1 і 10.9 ПДР України /а.п. 189-190/.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_7 не скоював ніяку дорожньо-транспортну пригоду, не скоював наїзд на пішохода ОСОБА_11, в зв'язку з чим обвинуваченого потрібно виправдати, на думку суду є виключно способом захисту від обвинувачення.

Так, судом встановлено, що дійсно мав місце факт дорожньо-транспортної пригоди саме 18.07.2012 року у міжквартальному проїзді біля будинку № 4 по вул. І. Рабіна в м. Одесі, а саме гр. ОСОБА_7 будучи водієм вантажопасажирського автомобіля «ГАЗ - 2705», який належить на праві власності ТДВ «Одесліфт», рухаючись на автомобілі заднім ходом допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 В результаті наїзду пішохід отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер наступного дня у лікарняному закладі.

Даючи оцінку показам свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_17 судом встановлено наступне.

Так з показів ОСОБА_16 вбачається, що вона є працівником ТДВ «Одесліфт». 18.07.2012 року вона разом з іншими співробітниками знаходилась в службовому автомобілі «ГАЗ - 2705», де за кермом був водій ОСОБА_7 В указаний день вони знаходились в міжквартальному проїзді по вул. І. Рабіна, 4. Коли водій ОСОБА_7 почав рух транспортним засобом заднім ходом хтось в автомобілі крикнув про необхідність зупинитись, оскільки позаду автомобіля лежав чоловік. Після цього, вона вийшла з транспортного засобу та побачила біля задньої частини автомобіля чоловіка, який лежав та в нього з руки текла кров. Як саме впав вказаний чоловік та чи зачепив його транспортний засіб і з якою швидкістю рухався їх автомобіль вона показати не може.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_13 дав аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_16 в частині обставин очевидцем яких він був. Разом з тим, свідок пояснив, що він будь-якого удару автомобіля о людину не чув. Хоча він бачив лише наслідки події, тобто коли на землі вже лежав чоловік, однак стверджує, що водій ОСОБА_7 не скоював наїзд на пішохода у даному випадку.

З показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що вона є мешканцем АДРЕСА_2. Приблизно в червні 2012 року у денний час доби, вона знаходилась на вулиці біля свого будинку на лавочці. Разом з нею на лавочці знаходились інші пристарілі сусіди. В указаний день в їх під'їзді бригада «Одесаліфт» ремонтувала ліфт. Вона бачила, що з їх під'їзду вийшов сусід ОСОБА_11, який рухався дуже повільно та з палицею, оскільки був людиною похилого віку та хворів. Коли ОСОБА_11 рухався по міжквартальному проїзду, в цей же час мікроавтобус «Одесаліфт» почав рух заднім ходом, наближаючись до ОСОБА_11 Однак ОСОБА_11 коли підійшов до люку зливної каналізації своєю палицею зачепився за вказаний люк і впав на землю вдарившись задньою частиною голови та рукою об бордюр. Автомобіль «Одесаліфт» не збивав ОСОБА_11 і не переїжджав його.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_23 дали аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_18 в частині обставин очевидцем яких вони були. Разом з тим, свідок ОСОБА_23 взагалі обставини ДТП що мали місце 18.07.2012 року у міжквартальному проїзді біля будинку № 4 по вул. І. Рабіна не бачила.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_17 суду показала, що працює двірником в КП ЖКС «Черьомушки». Вона прибирає прибудинкову територію біля будинку № 4 по вул. І. Рабіна в м. Одесі. 18.07.2012 року вона знаходилась на вулиці та здійснювала прибирання вулиці. Вона знає багато людей які проживають у вказаному будинку. Приблизно в денний час доби вона бачила як в між квартальному проїзді дуже повільно рухався житель будинку ОСОБА_11 Також у його сторону заднім ходом рухався автомобіль «Газель», як в подальшому вона дізналась що належить «Одесаліфт». ОСОБА_11 підійшовши до люку зливної каналізації та зачепився за нього своєю палицею. Як впав ОСОБА_11 свідок ОСОБА_17 не бачила.

На додаткові запитання прокурора, захисника, потерпілих та суду свідок ОСОБА_17 давала різні та суперечливі покази.

Таким чином, суд даючи оцінку показам вказаних свідків, вважає що вони повністю не співвідносяться з іншими доказами які були досліджені під час судового розгляду вказаного кримінального провадження і є спробою сторони захисту уникнути кримінальної відповідальності. Так свідки ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_23 очевидцями кримінального правопорушення не були, а фактично були свідками наслідків події, що свідчить про неможливість використання вказаних показів як доказів по кримінальному провадженню.

Покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_22 та ОСОБА_17 на думку суду також не можуть бути покладені в основу вироку суду, оскільки вони викликають об'єктивні сумніви в правдивості їх показів. Так під час допиту свідки давали суперечливі покази, на однакові питання давали різні відповіді, які повністю не узгоджувались друг з другом, що в свою чергу унеможливлює надання об'єктивної оцінки вказаним доказам по кримінальному провадженню.

Окрім того, під час відтворення обстановки і обставин події 06.09.2012 року за участю ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_23 та ОСОБА_16, судом встановлено, що свідок ОСОБА_18 не могла бачити обставини за яких транспортний засіб ГАЗ скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11, свідок ОСОБА_17 звернула свою увагу на місце події після того як ОСОБА_11 вже лежав на землі, свідок ОСОБА_23 взагалі не була очевидцем події, а свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_16 під час слідчої дії повідомили лише наслідки які вони бачили на місці події.

Суд під час постановлення вироку не враховує у якості доказів по вказаному кримінальному провадженню пояснення та покази свідків, потерпілих, обвинуваченого, які викладені в протоколах допитах, протоколах очних ставок, дані ними під час досудового розслідування слідчому та оперативним співробітникам, оскільки відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За місцем мешкання, обвинувачений ОСОБА_7 характеризується задовільно /а.п. 214/. За місцем роботи у ВАТ «Одесліфт» характеризується позитивно /а.п. 215/.

Даючи оцінку характеристиці з місця роботи, суд вважає, що вказана характеристика необ'єктивна, оскільки ОСОБА_7 на підприємстві пропрацював один день, що унеможливлює керівництво підприємства зробити об'єктивний висновок щодо обвинуваченого.

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його соціальне положення, його вік, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд вважає за необхідне визнати обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7: його вік (60 років).

Обставин які обтяжують покарання, судом під час розгляду справи не встановлено.

Враховуючи викладені обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин які обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів, враховуючи викладені обставини, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статті, зв'язане з позбавленням волі.

Підстав для застосування ст. 75 КК України, суд не находе, оскільки окрім віку обвинуваченого інших обставин які б пом'якшували застосування покарання судом не встановлено.

При вирішенні цивільних позовів суд керується вимогами Кримінально-процесуального Кодексу України і Цивільного кодексу України.?

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» матеріальної і моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, за наступних підставах.?

Згідно ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренда тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1194 ЦК України, також передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).?

Цивільна відповідальність ТДВ «Одесліфт» як власника транспортного засобу застрахована в ПАТ СК «Теком» /поліс № АВ/1257282 від 24.01.2012 року/.?

Згідно ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року (зі змінами і доповненнями станом на 2012 рік, тобто на день укладення договору на страхування), у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23.1 вказаного Закону, встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є (серед інших): шкода пов'язана з лікуванням потерпілого, та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Статтею 9 п. п. 9.3, 9.4 вказаного Закону, якою регулюється страхова сума, встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого /станом на 18.07.2012 року/. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до договору страхування транспортного засобу від 17.01.2012 року, розмір страхової суми складає 100 000 (сто тисяч) гривен. Тобто вказана сума повністю покриває розмір матеріальної шкоди /20782,58 гривен/, яка заявлено у цивільному позові та яка складається з витрат на лікування та поховання потерпілого ОСОБА_11

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи що цивільний позов потерпілими заявлений лише до ТДВ «Одесліфт», а суд позбавлений права заміни чи залучення співвідповідача, у вказаній частині позову, щодо стягнення матеріальної шкоди у сумі 20782,58 гривен, потерпілим слід відмовити, в зв'язку з непред'явленням позову до належного відповідача.

Окрім того, оскільки цивільний відповідач ТДВ «Одесліфт» виконало свої зобов'язання за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів, то потерпілі мають право звернення до страхової компанії за відшкодуванням матеріальної шкоди у не судовому порядку. І тільки при відмові у відшкодуванні матеріальної шкоди, можуть у цивільному порядку звернутись з відповідним позовом до ПАТ СК «Теком».

Доводи представників цивільного відповідача ТДВ «Одесліфт» щодо помилковості подання потерпілими цивільного позову до них як до відповідачів, оскільки відповідати за цивільним позовом повинен винуватець ДТП, на думку суду є лише спробою ввести в оману суд та намаганням підмінити встановлені ЦПК України терміни. А подана виписка узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ВССУ стосується інших обставин (у прикладі, коли мова йде про фізичних осіб).

Під час судового розгляду кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 перебував у договірних трудових відносинах з ТДВ «Одесліфт», а останні є володільцями джерела підвищеної небезпеки. Вказане свідчить про застосування положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Що стосується моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 26-1 вказаного Закону, також встановлено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Тобто, враховуючи страхову суму /ліміт відповідальності/ зі страхової компанії підлягає стягненню моральна шкода у сумі 5 000 гривен (100 000 грн. * 5% = 5000 грн.) на кожного потерпілого. Різниця між сумою відшкодування визначеної судом і сумою яка має бути відшкодована страховиком, виплачує особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Враховуючи що цивільний позов потерпілими заявлений лише до ТДВ «Одесліфт», а суд позбавлений права заміни чи залучення співвідповідача, у вказаній частині позову, щодо стягнення частково моральної шкоди у сумі 5000 гривен на кожного потерпілого, а також враховуючи вимоги ст. 21.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року та відповідно до п. 16 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року потерпілим слід відмовити, в зв'язку з непред'явленням позову до належного відповідача.

Разом з тим, викладені обставини та вимоги Закону, на думку суду свідчать про те, що потерпілими /цивільними позивачами/ цивільний позов заявлений до ТДВ «Одесліфт» щодо стягнення моральної шкоди правомірно.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_11 загинув, в зв'язку неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_7, який офіційно працював водієм в ТДВ «Одесліфт». Спричинення тілесних ушкоджень, окрім висновку судово-медичної експертизи № 94-2310/2012 від 23.08.2012 року, також підтверджується висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи за фактом ДТП № 476 від 13.12.2012 року, копіями чеків, квитанцій на оплату медикаментів та медичного лікування, а також копіями документів зв'язаними з похованням ОСОБА_11

Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_11 загинув внаслідок вчинення необережного злочину. Потерпіла ОСОБА_4 є його дружиною, а потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними доньками. Для суду є очевидним, що несподівана смерть ОСОБА_11 від злочину, спостереження на місці ДТП останнього з чисельними описаними вище травмами від злочину, призвели до найвищих душевних страждань які можуть наступити у людини, як у дружини так і у доньок, які як встановлено судом були у дуже близьких родинних відносинах. Ці страждання і переживання в тій чи іншій мірі будуть у позивачів пожиттєво. Моральні страждання всіх позивачів виразились також у тому, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змушені були займатись організацією поховання, тощо. Крім того, вказані страждання посилились досить тривалими намаганнями потерпілих домогтися вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

Розмір грошового стягнення моральної шкоди потерпілій ОСОБА_4 суд встановлює у сумі 100 000 гривен, оскільки остання була дружиною померлого, з яким спільно прожила все життя. Вказана сума моральної шкоди на думку суд є достатньою та об'єктивної, яка лише частково компенсує страждання потерпілої.

Розмір грошового стягнення моральної шкоди потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд встановлює у сумі: по 70 000 гривен кожній потерпілій. Вказану суму, суд також вважає достатньої і об'єктивною з урахуванням обставин кримінального провадження.

Вказані суми моральної шкоди підлягають стягненню лише з цивільного відповідача ТДВ «Одесліфт», з підстав викладених вище у вироку суду.

У задоволені позовних вимог старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня № 1» м. Одеси, до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення коштів у сумі 250 гривень, що витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, а саме ОСОБА_11 суд вважає за необхідне відмовити, з підстав викладених вище у вироку суду, в зв'язку з поданням цивільного позову до належного відповідача /а.п. 234-235/.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які пов'язанні з залученням експертів, відповідно до ст. ст. 118, 122, 126 КПК України, належить покласти на обвинувачених.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374-376 КПК України,

СУД, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_7, винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з моменту законного затримання обвинуваченого, після набрання законної сили вироком суду.

Затримати ОСОБА_7 після набрання законної сили вироком суду.

Цивільний позов ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Одесліфт» /65003 м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 34, код ЄДРПОУ 03336031/ на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

У задоволені цивільного позову старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області - відмовити.

Речові докази по провадженню: тростина дерев'яна, тапочки чорного кольору, брюки чорного кольору, шкарпетки чорного кольору, годинник наручний «ORIEXT» - залишити у законного володільця потерпілої ОСОБА_4 /а.п. 82, 83/.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОНДІСЕ процесуальні витрати на залучення експертів 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривня 20 копійок /а.п. 140, 149, 179/.

До набрання вироком суду законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною обвинуваченому залишати житло за адресою АДРЕСА_1, у певний період доби, а саме з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_7 невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1.

Роз'яснити обвинуваченому його обов'язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає та перебуває /АДРЕСА_1/, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3)повідомляти, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Строк дії вироку суду в частині запобіжного заходу у вигляді тримання особи під домашнім арештом становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту оголошення вироку суду, тобто з 21.02.2014 року. Вирок суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 22.04.2014 року, або до 22.04.2014 року лише у випадку приведення вироку до виконання та взяття під варту обвинуваченого.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С У Д Д Я: /підпис/

Копія вироку вірна.

Суддя: О.В. Гарський

Секретар: