Рішення № 37298289, 29.01.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1305/2-148/11 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 22-ц/783/156/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія:57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Ясиновської Я.М.

з участю: відповідача ОСОБА_2 та її адвоката - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Бучалівської сільської ради, ОСОБА_2, треті особи: КП Городоцьке РБТІ, Городоцька державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання нечинним рішення Бучалівської сільської ради та інше, із зустрічним позовом ОСОБА_2 до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області, ОСОБА_4, треті особи: КП Городоцьке РБТІ, Городоцька державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування та інше,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернулося в суд з позовом до Бучалівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 03 від 21 січня 2010 року; визнання недійсним Свідоцтва про право власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2; скасування Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №25282347 від 10.02.2010р. на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1; визнання за позивачем прав власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті матері позивачки ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1) залишилося спадкове майно, що складається з ? частини житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Другу половину спірного майна батько позивачки подарував їй ще 15.05.1970р. з письмового дозволу матері. Матір'ю позивачки, ОСОБА_6, не було складено заповіту, а тому вказане майно є об'єктом спадкування між спадкоємцями за законом: позивачкою та її рідною сестрою - ОСОБА_2, яка є відповідачкою по справі, в рівних частках, тобто по ? частині спірного майна. 14.10.2010р. позивачці стало відомо, що Городоцьке РБТІ на підставі рішення Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 03 від 21 січня 2010 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 лютого 2012р. провело державну реєстрацію ? частини спірного майна на користь відповідачки - ОСОБА_2. Вважає вказані рішення та свідоцтво недійсними, а Витяг про державну реєстрацію цієї частини спірного майна таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачка прийняла спадщину після смерті матері на ? частину спірного майна. Просить позов задоволити.

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування ? частини житлового будинку по АДРЕСА_1 від 15.05.1970 року; скасування Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.10.2010р. на 1/2 частину вказаного житлового будинку на ім'я ОСОБА_4; переведення на неї права забудовника житлового будинку; визнання права власності на цілий житловий будинок по АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 14.10.2010р. без її відома, незаконно провела державну реєстрацію права власності на ? частку житлового будинку по АДРЕСА_1. Вважає недійсним договір дарування ? частини спірного житлового будинку від 15.05.1970 року, оскільки на час укладення договору дарування вказаний будинок не був прийнятий в експлуатацію та зареєстрований як об'єкт права власності. Крім цього вона уклала із своїми батьками усну угоду, за якою вона зобов'язувалася за власні кошти закінчити будівництво цього будинку, а у 1979 році разом із сім'єю вселилася у спірний будинок, оформила на законних підставах право власності на ? частину цього будинку. Просить відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, оскільки вона на законних підставах набула право власності на весь спірний будинок. Просить задовольнити її позовні вимоги на підставі ст.ст. 215, 331, 392 ЦК України,

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року первісний позов задоволено, зустрічний позов задоволено частково та:

- визнано нечинним рішення Бучалівської сільської ради Городоцького району, Львівської області, за №03 від 21.01.2010р. «Про оформлення права власності на ? житлового будинку в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2;

- визнано недійсним Свідоцтво про право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2;

- скасовано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №25282347 від 10.02.2010р. на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1;

- визнано за ОСОБА_4, право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1;

- стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 321 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 400 грн. за правову допомогу, а всього 841 грн. судових витрат.

- зустрічний позов ОСОБА_2 до Бучалівської сільської ради, Городоцького району, Львівської області, ОСОБА_4, третя особа КП Городоцьке РБТІ, Державна нотаріальна контора Городоцького району, Львівської області, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування та інше - задоволено частково.

- визнано за ОСОБА_2, право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

- в решті частині зустрічного позову- відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, вказує на те, що суд безпідставно визнав спірний будинок об'єктом права подружньої власності її батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_6, оскільки він не був завершений будівництвом станом на 1970 рік, дані про існування двору з відкритим особовим рахунком на ім'я ОСОБА_8 у погосподарських книгах станом на 1970 рік відсутні, самої погосподарської книги за 1970 рік немає, батьки проживали в будинку залізниці. Також вказує на те, що другий примірник договору дарування ? частини будинку її батьком в користь ОСОБА_4 у сільській раді відсутній, земельна ділянка для обслуговування жилого будинку колгоспом їй не виділялась, відсутня довідка-характеристика будинку до договору дарування, договір дарування ? частини будинку ОСОБА_4 не був зареєстрований, тому є нікчемним. Суд не врахував, що згідно відповіді Львівського університету за ОСОБА_8 не рахується земельна ділянка за житловим будинком, батьки не оформляли своє право власності на будинок, а погосподарських книгах господарство із спірним будинком рахується за ОСОБА_2, проте суд дав неправильну оцінку записам у погосподарських книгах. Суд не врахував покази свідків, які підтвердили, що станом на 1970 рік будинок не був завершений будівництвом і вона з чоловіком за свої кошти та особистою працею завершили його будівництво. У рішенні суд безпідставно послався на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій від 31.10.1975р., яка не була чинною на час посвідчення договору дарування від 15.05.1970р., а також зробив неправильні висновки що після смерті ОСОБА_8 у ІНФОРМАЦІЯ_2 належну йому на праві власності ? частину житлового будинку успадкувала його дружина ОСОБА_6

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у первісному позові та задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: з мотивувальної частини підлягають виключенню окремі помилкові висновки суду, у зв'язку з чим рішення суду підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 житловою площею 59,3 кв. м., загальною площею 59,3 кв. м.

Сторонами у справі є рідні сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_2

З врахуванням того, що будівництво спірного будинку було розпочато у 1962 році та завершено в межах дії Цивільного кодексу УРСР 1963р., оспорюваний договір дарування ? частини будинку укладений в травні 1970р., забудовник будинку ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а його дружина ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, правовідносини, що виникли між сторонами з приводу будівництва будинку, виникнення права власності на нього на час укладення договору дарування будинку та завершення його будівництва і відкриття спадщини після смерті забудовника ОСОБА_8 регулюються Цивільним кодексом УРСР 1963р., Кодексом про шлюб та сім'ю УРСР, Положенням про Державний нотаріат УРСР, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 31.08.1964р. № 941, а після смерті ОСОБА_6 у ІНФОРМАЦІЯ_1 правовідносини по спадщині регулюються Цивільним кодексом України 2003р.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпоряджання майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Матеріалам справи підтверджується, що будівництво спірного будинку проводилось на підставі рішення виконавчого комітету Бучалівської сільської ради депутатів трудящих від 10 серпня 1962р., яким ОСОБА_8 на підставі його заяви виділена ділянка під забудову хати в с. Бучали, що підтверджується архівним витягом від 28.05.2013р. Державного архіву Львівської області (а.с. 51, т.2) та виданого на його підставі плану забудови, наявність якого підтвердила в судовому засіданні відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що довідкою Львівського університету підтверджується, що за ОСОБА_8 не рахується земельна ділянка, яка мала бути закріплена за спірним житловим будинком, не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом довільно у власних інтересах витлумачено зміст відповіді Університету.

Між тим, листом Львівського національного Університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.Ж. Гжицького № 45-12 від 22.04.13р. на адресу Городоцького районного суду Львівської області повідомлено, що Університет до 2005р. у Городоцькому районі не володів землями і не має інформації про надання земельної ділянки на території Городоцького району в період 1960-1994 роках у власність чи користування ОСОБА_8, жителю с. Бучали (а.с. 30, т.2).

Судом встановлено, що спірний житловий будинок був збудований у 1970р. силами та коштами подружжя ОСОБА_8.

На час виділення ОСОБА_8 земельної ділянки під будівництво житлового будинку та укладення ним договору дарування ? частини належного йому будинку питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948р. «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988р. №8502-ІІ і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948р. постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948р. «Про порядок застосування Указу від 26 серпня 1948р. «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948р. кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 постанови від 26 серпня 1948р. визначив, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держмісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948р. та Постановою від 26 серпня 1948р. підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним будинку з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 16 квітня 1970р. № 212 затверджені Правила забудови сільських населених пунктів Української РСР, які передбачали, що будівництво жилих будинків в сільських населених пунктах проводяться на земельних ділянках виділених індивідуальним забудовникам під будівництво жилих будинків та господарських будівель у відповідності з проектом забудови. Пунктом 49 Правил передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлових будинків державними приймальними комісіями.

Ці правила також не передбачали, що виникнення права власності на житловий будинок в сільській місцевості виникає з проведенням його реєстрації.

Згідно довідки-виписки з погосподарських книг Бучалівської сільської ради Городоцького району (а.с. 55-56) та оригіналів по господарських книг, оглянутих судом першої та апеляційної інстанцій, на ім'я батька сторін ОСОБА_8 у 1964р. у погосподарських книгах сільської ради був відкритий особовий рахунок його господарства із визначенням суспільної групи господарства «робітничий двір», який у погосподарській книзі №3 за 1967, 1968, 1969 роки обліковувався під № 276 як робітничий двір. Згідно відмітки у погосподарській книзі за ці роки суспільна група господарства ОСОБА_8 як робітничий двір збереглася станом на 01.01.1970р.

Відповідно до записів погосподарської книги № 4 за 1971, 1972, 1973 роки Бучалівської сільської ради за господарством ОСОБА_8 під № 301, суспільна група якого «робітничий двір», рахувався житловий будинок 1970р. забудови, який знаходиться в особистій власності господарства, рахується земельна ділянка площею 0,10 га.

Зазначені дані в погосподарській книзі підписані головою двору ОСОБА_8, його дружиною ОСОБА_6 та секретарем сільської ради і ніколи не оспорювались.

Відмітка у цій погосподарській книзі про проживання членів двору в будинку залізничної дороги не виключає володіння на праві власності спірним житловим будинком.

Офіційною довідкою Бучалівської сільської ради Городоцького району № 209 від 30.08.2012р. за підписом сільського голови погосподарська книга за 1970 рік в сільській раді не збереглась (а.с. 149, т.1). Відсутність погосподарської книги за 1970 рік сама по собі не свідчить про відсутність записів в ній.

З врахуванням наведеного, доводи ОСОБА_2 в запереченні на первісний позов та в апеляційній скарзі про те, що спірний будинок станом на 1970 рік як об'єкт права власності не існував та не зареєстрований у по господарських книгах за 1970 рік, тому не міг бути об'єктом дарування, не заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що на час будівництва та завершення будівництва спірного будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, зареєстрованому 23 липня 1947р. (а.с. 66, т.1), тому відповідно до положень ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР спірний будинок належав до їх спільної сумісної власності.

Відповідно до положень ст. 243, 244 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з укладенням у травні 1970р. договору дарування частини будинку, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному. Договір дарування на суму понад 500 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. До договору дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 ЦК щодо обов'язкового нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що 15 травня 1970р. було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_8 подарував своїй доньці ОСОБА_4 - на даний час ОСОБА_4, ? ідеальну частину житлового будинку, що належить на праві особистої власності дарителю на підставі запису у по господарській книзі № 3 Бучалівської сільської ради. Договір дарування посвідчений секретарем Бучалівської сільської ради, обдарованою ОСОБА_4 сплачено державне мито в розмірі 32 крб. 50 коп., що підтверджується квитанцією (а.с.17, т.1), договір зареєстровано в книзі для запису нотаріальних дій Бучалівської сільської ради № 7. дружина дарителя ОСОБА_6 як співвласник будинку дала згоду на відчуження чоловіком ? частки будинку шляхом підпису на договорі (а.с. 11).

Договір дарування був укладений в присутності обдарованої ОСОБА_4, яка прийняла цей дар, підписала договір дарування. На час укладання цього договору ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 була повнолітньою та заміжньою.

Та обставина, що в договорі зазначено, що ОСОБА_8 відчужує половину будинку як голова колгоспного двору і не вказано про надання обдарованій в користування земельної ділянки, не можуть бути підставою для визнання цього договору недійсним. Для укладення договору дарування секретарем сільської ради використано типовий типографський бланк, розрахований на колгоспний двір, між тим як двір ОСОБА_8 по записах в усіх погосподарських книгах рахувався робочим двором.

Відповідно до пункту 32 Положення про Державний нотаріат Української РСР затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1964р. № 941, яке надавало право виконавчим комітетам сільських рад на вчинення нотаріальних дій по відчуженню будинків шляхом дарування, чинного на час укладення договору дарування від 15 травня 1970р., договір про відчуження будинку, що знаходиться на землі, закріпленій за колгоспом, нотаріально посвідчується при наявності постанови правління колгоспу про надання набувачу будинку в користування земельної ділянки, на якій находиться будинок.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірний житловий будинок, надавалась виконкомом сільської ради у 1962р., будинок розташований саме на цій земельній ділянці, тому згоди правління колгоспу, існування якого в с. Бучали у 1970р. нічим не підтверджено (усі двори згідно по господарських книг до 1970р. та після 1970р. зареєстровані як робітничі), не вимагалось.

Статті 243, 227 ЦК Української РСР, які діяли на час укладення договору дарування 15.05.1970р., не пов'язують з реєстрацією договорів відчуження жилого будинку момент виникнення права власності на будинок, реєстрація також не впливала на дійсність договору, тому доводи апеляційної скарги про протилежне не заслуговують на увагу як такі, що ґрунтуються на вимогах закону.

Посилання в мотивувальній частині рішення на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976р. №1/5 є неправильним, оскільки ця Інструкція не діяла на час посвідчення договору дарування у 1970р., тому ці висновки підлягають виключенню з рішення суду.

Згідно частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні та допустимі докази відповідно до положень ст. 59-60 ЦПК України.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_4, відповідачка ОСОБА_2 вказувала на те, що спірний будинок станом на день укладення договору дарування був не завершений будівництвом, не зданий в експлуатацію, виконком сільської ради не давав згоди на його відчуження, довідка-характеристика про ступінь готовності будинку при посвідченні договору не складалась, проте належних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надала, на день укладення договору була неповнолітньою як і її свідки ОСОБА_12 (ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_13 (ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_6), які на час укладення договору дарування будинку у 1970р. були неповнолітніми, є близькими родичами ОСОБА_2, як і свідок ОСОБА_15, свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 - сусіди, про дійсні правовідносини між ОСОБА_2 та її батьками щодо набуття нею права власності на будинок не знають. З врахуванням наведеного, покази вказаних свідків юридичного значення не мають та на наслідки вирішення справи не впливають.

Із змісту договору дарування не вбачається, що об'єктом дарування був незавершений будівництвом житловий будинок.

Згідно офіційної довідки Бучалівської сільської ради № 209 від 30.08.2012р. книга реєстрації нотаріальних дій за 1970р. у Бучалівській сільській раді не збереглась (а.с. 149, т.1), тому доводи ОСОБА_2 щодо порушення порядку укладення договору дарування незавершеного будівництвом будинку ґрунтуються на припущеннях.

Судом встановлено, що в оригіналах погосподарських книг, починаючи з 1982р., зазначено, що ? частина спірного будинку належить ОСОБА_4 Ці записи зроблені за життя батьків сторін - ОСОБА_8 та ОСОБА_6, підписані ОСОБА_2 та секретарем сільської ради та ніколи не оспорювались.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства індивідуальне житлове будівництво здійснювалось з метою забезпечення жилою площею тих громадян та членів їх сім'ї, яким у встановленому порядку надавалось у безстрокове користування земельна ділянка для будівництва будинку. Сам по собі факт сприяння забудовнику зі сторони членів його сім'ї або родичів у будівництві будинку не може бути підставою для задоволення їх претензій про визнання права власності на частину будинку

Такий позов може бути задоволений лише в тому випадку, коли між забудовником та цими особами мала місце домовленість про створення спільної власності на жилий будинок і саме з цією метою вони вкладали свою працю та кошти в будівництво жилого будинку.

Судом встановлено, що в період будівництва спірного будинку права забудовника з ОСОБА_8 на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, якій на початок будівництва було 8 років, не переоформлялися , не переоформлялися на ОСОБА_2 права забудовника і після досягнення нею повноліття та одруження, договір про створення спільної власності на спірний будинок між нею та її батьками не укладався. Батьки ОСОБА_2 за життя не відчужували їй спірний будинок в цілому або в частці на підставі цивільно-правових угод.

ОСОБА_2 на надала жодних документів на підтвердження своїх матеріальних витрат на будівництво спірного будинку та за життя батьків ніколи не оспорювала їх право власності на спірний будинок як і договір дарування ? частини будинку в користь своєї сестри.

З врахуванням наведеного, суд правильно прийшов до висновку, що правові підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо переводу на неї прав забудовника та визнання за нею права власності на увесь будинок, відсутні.

Батько сторін - забудовник будинку ОСОБА_8 помер у ІНФОРМАЦІЯ_2 і спадщина на належну йому ? частину спірного житлового будинку не відкривалась у зв'язку з її відчуженням за договором дарування від 15 травня 1970р., тому висновки суду в мотивувальній частині рішення про прийняття його дружиною ОСОБА_6 спадщини після смерті чоловіка у вигляді ? частини будинку, що належала її чоловіку, є помилковими, не відповідають матеріалам спадкової справи після смерті ОСОБА_8 та виданим ОСОБА_6 свідоцтвом про право на спадщину від 24 січня 1996р. (а.с. 65-70, т.1), тому зазначені висновки підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.

Мати сторін ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8), у зв'язку з чим відкрилась спадщина на належну їй ? ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 - онука ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини за заповітом, що визнається сторонами, і, зокрема, її матір'ю ОСОБА_2, тому спадкування здійснюється за законом.

Правовідносини по прийняттю спадщини після смерті ОСОБА_6 регулюються ст.ст. 1268, 1269 ЦК України 2003 року.

Позивач ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті матері шляхом звернення з письмовою заявою до нотаріуса 06 серпня 2009р. про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.1 ст.1270 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 прийняла спадину після смерті матері на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.

За життя ОСОБА_6 не відчужувала доньці ОСОБА_2 свою ? частку власності у спірному будинку, не складала на неї заповіт, тому правові підстави для прийнятя Бучалівською сільською радою рішення № 03 від 21 сячня 2010р. по заяві ОСОБА_2 про оформлення на неї права власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право власності на цю частину будинку були відсутні (а.с. 20, 21, 22 т.1).

З врахуванням наведеного суд правильно прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та часткову безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Посилання в мотивувальній частині рішення суду на п. 66 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975р. № 45/5 щодо відчуження жилого будинку, не закінченого будівництвом, правового значення не має і на висновки суду не впливає, оскільки, факт відчуження за договором дарування від 15 травня 1970р. незавершеного будівництвом будинку не знайшов підтвердження і висновки про це в рішенні суду відсутні.

Рішення суду, за винятком висновків, які підлягають виключенню з рішення суду, відповідає правильно встановленим фактичним обставинам справи, судом правильно застосовано матеріальний закон, який поширюється на зазначені правовідносини, при встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі та ухвалення протилежного рішення.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року висновки суду про прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_8 у вигляді належної йому на праві власності ? ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1, а також посилання на «Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих», затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976р. №1/5.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: _____ Мусіна Т.Г.

Судді: _____ Бермес І.В.

_____ Савуляк Р.В.