Ухвала суду № 37298163, 20.02.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/158/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба І.В.

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду Палічук А.< Суддя-доповідач По батькові >.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Палічука А.О.,

суддів: Могильного О.П., Ткаченко Л.Я.,

із секретарем: Сакара І.І.,

за участі прокурора - Добрової Н.І.,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12013120060003595 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, який не працює, не одружений, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 21.12.2006 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 17.12.2008 року, -

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Також, за вироком суду ухвалено стягнути з обвинуваченого на користь держави судові витрати на суму 195, 60 грн.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази по справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим та стосовно нього ухвалено обвинувальний вирок за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше сховище.

Так, 08.06.2013 року приблизно 13.30 год. ОСОБА_4, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, проник до вказаного домоволодіння, яке належить ОСОБА_5, та повторно, таємно викрав алюмінієву каструлю, ємкістю 40 літрів. Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 288 грн. 05 коп.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким обвинуваченому призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Мотивуючи апеляційну скаргу, прокурор вказав, що судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого. Зокрема, ОСОБА_4 не працює, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, має не зняту та не погашену судимість. Внаслідок вказаних обставин, суд першої інстанції не обґрунтовано застосував ст. 69 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, просить змінити оскаржуваний вирок та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що тимчасово працював не офіційно, за місцем проживання характеризується позитивно, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому. Крім того, вказав, що його дії не вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки відсутня кваліфікуюча ознака - проникнення в інше сховище.

Захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого, в апеляційній скарзі просить змінити оскаржуваний вирок та звільнити ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що покарання, призначене районним судом, у виді позбавлення волі не відповідає особі обвинуваченого, його характеристикам та обставинам, які пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та самого обвинуваченого, які підтримали свої апеляційні скарги та просили пом'якшити покарання останньому, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що у його діях не міститься кваліфікуючої ознаки «проникнення в інше сховище» є необґрунтованими. Зокрема, під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом тощо). Інше сховище - це будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність сигналізації охоронця, сигналізація тощо).

Оскільки жодним із учасників провадження не оспорюється доведеність вини ОСОБА_4, колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги, а тому вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше сховище, за що його засуджено судом першої інстанції, а кваліфікацію дій винуватого за ч. 3 ст. 185 КК України - правильною.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів; особу винуватого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює та не одружений, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 лише за умови його ізоляції від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, яке у даному випадку буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідатиме цілям покарання.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що покарання, призначене районним судом, у виді позбавлення волі не відповідає особі обвинуваченого, його характеристикам та обставинам, які пом'якшують покарання і зокрема те, що обвинувачений тимчасово працював не офіційно, за місцем проживання характеризується позитивно, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому, а також доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 не працює, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, має не зняту та не погашену судимість - судом першої інстанції належно враховано, про що вказано у вироку суду і про що зазначалося вище. Крім того, вказані аргументи апелянтів не доводять того, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства або того, що обвинуваченому необхідно призначити покарання без застосування ст. 69 КК України, тобто більш тяжкого.

Інших доводів, які б давали підстави для пом'якшення або обтяження покарання обвинуваченому колегія суддів не знаходить.

В той же час, посилання у вступній частині вироку суду на те, що ОСОБА_4 має судимість за постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.06.2010 року є необґрунтованими, так як обвинувачений за вказаною постановою звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України у зв'язку з добровільним проходженням курсу лікування від наркоманії. Таким чином, ОСОБА_4 не може визнаватися раніше судимим за вищевказаною постановою суду, а тому вирок суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційних скарг під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404-405, 407 КПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2013 року щодо ОСОБА_4 - змінити.

В порядку ст. 404 КПК України, виключити із вступної частини вироку суду вказівку на наявність судимості у ОСОБА_4 за постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.06.2010 року.

В решті вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді (підписи):

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Палічук А.О.