Рішення № 37296155, 19.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа № 911/4673/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", с.Мархалівка Васильківського району

2) Фермерського господарства "Г.О.Р.", м. Ананьїв Одеської області

про стягнення 207185,73 грн.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. за дов. від 01.11.2013 р.;

від відповідачів: 1) не з'явився;

2) не з'явився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (надалі відповідач-1) та Фермерського господарства "Г.О.Р." (надалі відповідач-2) про стягнення з відповідача-2 15321,44 грн. пені та 191054,27 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 коштів у розмірі 20000,00 грн. за надання адвокатських послуг та 810,02 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 прострочено виконання вимог договорів поставки на умовах товарного кредиту № ТК270411/6 та № ТК270411/7 від 27.04.2011 р., у зв'язку з чим, позивачем нарахована пеня, відсотки за користування чужими грошовими коштами та інфляційні витрати. 11.03.2013 р. між позивачем та відповідачем 1 укладено договір поруки № 11-03-2013-88, відповідно до якого відповідач 1 поручається частково перед позивачем за виконання обов'язку відповідача 2 щодо виконання грошових зобов'язань за договорами № ТК270411/6 та № ТК270411/7 від 27.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 14.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2014 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів, розгляд справи відкладено на 05.02.2014 р.

03.02.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-1 подано відзив на позов, яким останній визнає позовні вимоги, які стосуються відповідача-1, крім того, відповідач-1 у відзиві просить суд розглянути даний позов без участі представника останнього.

Разом з тим, 03.02.2014 р. представником позивача через канцелярію господарського суду Київської області супровідним листом від 03.02.2014 р. № 03-1/02 подано для долучення до матеріалів справи докази розміщення оголошення про виклик до суду 05.02.2014 р. представника відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2014 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі у порядку ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів та, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2, розгляд справи відкладено на 19.02.2014 р.

11.02.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої збільшив позовні вимоги до 229343,59 грн., з яких: 324,28 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути солідарно з відповідачів та 16886,92 грн. пені і 212132,39 грн. відсотків за користування чужими коштами - з відповідача-2.

В судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, про причини неявки представника відповідач-2 суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 17.12.2013 р., 14.01.2014 р. та 05.02.2014 р.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача-2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

27 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (продавець) та Фермерським господарством "Г.О.Р." (покупець, відповідач-2 по справі) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/7 (надалі договір 1) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно до п.2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору.

Пунктом 5.1 договору закріплено, що постачальник надає покупцю товарний кредит у розміри ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати.

Також пунктом 8.5. договору встановлено, що згідно, ч.3 ст.692, ст.ст.694,536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП(СППх0,5хД):100, де СП - сума відсотків, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

У відповідності до п.6.1. договору покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях. Оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір (п. 6.2 договору).

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р. у справі №5017/100/2012, у зв'язку з невиконанням ФГ "Г.О.Р." покладених на останнє умовами договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/7 обов'язків щодо оплати товару поставленого продавцем, вимоги ТОВ "Корпорація "Агросинтез" задоволено частково, присуджено до стягнення з ФГ "Г.О.Р." 35806,47 грн. основного боргу, 1621,00 грн. пені (за період прострочення по 14.12.2011 р.), 2533,88 грн. штрафу, 19086,22грн. відсотків за користування чужими коштами (за період прострочення по 14.12.2011 р.) та 1580,95 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до листа Управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області від 28.01.2014 р. №09.2-509/34718-09-30-422, вказана заборгованість ФГ"Г.О.Р." станом на дату звернення позивача з позовом до суду не погашено. Доказів іншого суду не надано.

Крім того, 27 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (продавець) та Фермерським господарством "Г.О.Р." (покупець, відповідач-2 по справі) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 (надалі договір 2) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно до п.2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору.

Пунктом 5.1 договору закріплено, що постачальник надає покупцю товарний кредит у розміри ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати.

Також пунктом 8.5. договору встановлено, що згідно, ч.3 ст.692, ст.ст.694,536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП(СППх0,5хД):100, де СП - сума відсотків, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

У відповідності до п.6.1. договору покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях. Оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір (п. 6.2 договору).

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2012 р. у справі №5017/62/2012, у зв'язку з невиконанням ФГ "Г.О.Р." покладених на останнє умовами договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 від 27.04.2011 р. обов'язків щодо оплати товару поставленого продавцем, вимоги ТОВ "Корпорація "Агросинтез" задоволено частково, присуджено до стягнення з ФГ "Г.О.Р." 18240,00грн. основного боргу, 811,53 грн. пені (за період прострочення по 14.12.2011 р.), 11688,07грн. штрафу, 9384,00грн. відсотків за користування чужими коштами (за період прострочення по 14.12.2011 р.), 280,11 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 1602,71 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до листа Управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області від 28.01.2014 р. №09.2-509/34718-09-30-422, вказана заборгованість ФГ"Г.О.Р." станом на дату звернення позивача з позовом до суду не погашено. Доказів іншого суду не надано.

З огляду на вказані вище обставини, у відповідача-2 перед ТОВ "Корпорація "Агросинтез" станом на дату судового засідання наявна заборгованість за поставлений за договором 1 та договором 2 товар у розмірі 54016,47 грн. (основний борг).

15.11.2012 року між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) було укладено угоду №15-11/12-116 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (надалі угода), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством «Г.О.Р.», що іменується надалі "Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/7 від 27 квітня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки па умовах товарного кредиту №ТК270411/7 від 27 квітня 2011 року (п. 1.1. угоди).

Відповідно до п. 1.2. угоди у редакції додаткової угоди №2 від 14.08.2013 р., за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/7 від 27 квітня 2011 року.

Згідно з 2.4. угоди у редакції додаткової угоди №2 від 14.08.2013 р., з моменту укладення даної угоди. Новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/7 від 27 квітни 2011 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту, №ТК270411/7 від 27 квітня 2011 року.

Крім того, 15.11.2012 р. між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) було укладено угоду №15-11/12-117 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (надалі угода), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством «Г.О.Р.», що іменується надалі "Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 від 27 квітня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки па умовах товарного кредиту №ТК270411/6 від 27 квітня 2011 року (п. 1.1. угоди).

Відповідно до п. 1.2. угоди у редакції додаткової угоди №2 від 14.08.2013 р., за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 від 27 квітня 2011 року.

Згідно з 2.4. угоди у редакції додаткової угоди №2 від 14.08.2013 р., з моменту укладення даної угоди. Новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 від 27 квітни 2011 року, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту, №ТК270411/6 від 27 квітня 2011 року.

21.05.2013 р. року на виконання умов вказаних вище угод ТОВ "Корпорація "Агросинтез" були надіслані на адресу відповідача-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язаннях від 15.11.2012 р., що підтверджується належним чином завіреною копією фіскального чека № 1307 від 21.05.2013р. та описом вкладення у цінний лист.

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно частини першої ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

11.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор, позивач у справі) було укладено договір поруки № 11-03-2013-88 (надалі договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ "Г.О.Р" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (далі - основний договір).

Згідно п. 2.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду №15-11/12-116 та №15-11/12-117 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 та №ТК270411/7 від 27.04.2011 р.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою інфляційних витрат у сумі 810,02 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

18.03.2013 р. представник позивача вручив директору ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" Назаркевичу О.В. вимогу № 15-88/03 від 15.03.2013 р., згідно якої позивач просить відповідача-1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки, що підтверджується підписом директора на вказаній вимозі.

Листом від 18.03.2013 р. № 88 відповідач-1 повідомив позивача, що останній не в змозі виконати взяті на себе за договором поруки зобов'язання у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно частини першої та другої ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 (з урахуванням збільшених позовних вимог) 324,28 грн. інфляційних втрат та стягнути з відповідача-2 16886,92 грн. пені та 212132,39 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.2.3. договорів поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011р. №ТК270411/7 та №ТК270411/6 за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Право вимоги щодо сплати пені за вказаними договорами продавцем, як зазначено вище, було уступлено позивачеві.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.6. договорів поставки сторони погодили, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 роки.

Таким чином, ТОВ "Корпорація "Агросинтез" було, у порядку встановленому частиною шостою ст. 232 ГК України (договірному порядку), продовжено строк нарахування штрафних санкцій за невиконане зобов'язання до трьох років.

Зробивши розрахунок пені, за період з 15.12.2011 р. по 06.02.2014 р. включно (період вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 пені за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 16859,99 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, за період з жовтня 2011 року по грудень 2013 року включно (період вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 324,28 грн.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Положеннями п. 8.5 договорів поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 та №ТК270411/7 від 27.04.2011р. передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП = (СПП*0,5*Д) / 100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП сума простроченого платежу; Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

З огляду на вищевказане, нараховані позивачем відсотки за користування чужими коштами на підставі п. 8.5. договорів поставки за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

Разом з тим, судом уже задоволено вимогу позивача щодо стягнення з відповідача-2 16859,99 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пунктів 8.2.3 договорів, якими сторони передбачили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договорів передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.12.2013 р. у справі №8/5025/1402/12.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 відсотків за користування чужими коштами у розмірі 212132,39 грн. (нарахованих за період з 15.12.2011 р. по 06.02.2014 р.) є безпідставними та залишаються судом без задоволення.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 16859,99 грн. пені, та солідарно з відповідачів на користь позивача 324,28грн. інфляційних втрат, загалом 17184,27 грн.

Разом з тим, позивач клопоче покласти витрати за оплату послуг адвоката, у розмірі 20000,00 грн. на відповідачів.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) 01.11.2013 р. було укладено договір №01-3/11-13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ФГ "Г.О.Р." та ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" - далі за текстом договору - "Боржники", які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 та №ТК270411/7 від 27 квітня 2011 року, Угоди №15-11/12-116 та №15-11/12-117 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-88 від 11 березня 2013 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 та №ТК270411/7 від 27 квітня 2011 року, Угоди 15-11/12-116 та №15-11/12-117 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №11-03-2013-88 від 11 березня 2013 року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця за даним договором становить 20000,00 грн.

У матеріалах справи наявні копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Грищенка Олександра Миколайовича, копія зазначеного свідоцтва наявна у матеріалах справи.

Пунктом 6.3 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у якості доказів сплати коштів за послуги адвоката надано платіжні доручення №62 від 05.07.2012 р. на суму 4000,00грн., №72 від 06.07.2012 р. на суму 5000,00грн., №78 від 16.07.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 48 від 07.06.2012 р. на суму 3000,00 грн., № 47 від 07.06.2012 р. на суму 1500,00 грн. та лист про зарахування коштів від 12.11.2013 р. №12-2/11. Вказані документи не є належними доказами сплати позивачем 20000,00 грн. адвокату Грищенку О.М. у якості коштів за надану правову допомогу, оскільки в графах призначення платежу у вказаних вище платіжних дорученнях зазначено інформацію про оплату послуг наданих Грищенком О.М. позивачеві як фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом та зазначено інші договори на підставі яких були надані послуги.

З огляду на вищевказані обставини, позивачем не надано суду належних доказів які б підтверджували сплату останнім послуг адвоката за договором №01-3/11-13 про надання адвокатських послуг від 01.11.2013 р. у розмірі 20000,00 грн., відповідно, вимога останнього щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. залишається судом без задоволення.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати на публікацію оголошення про виклик представника відповідача-2 у судове засідання у розмірі 140,00грн. Вказане клопотання підлягає задоволенню, оскільки зазначені витрати є судовими у розумінні ст. 44 ГПК України.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Суд, здійснивши відповідний розрахунок, встановив, що позивачу у зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,13 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Г.О.Р." (66400, Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул.Аносова, буд. 45, кв. 4; код ЄДРПО України - 34108879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПО України - 38039872) - 16859 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 99 коп. пені, 140 (сто сорок) гривень 00 коп. витрат на публікацію оголошення про виклик представника відповідача-2 у судове засідання та 337 (триста тридцять сім) гривень 20 коп. судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул.Комсомольська, буд. 22; код ЄДРПО України - 38267861) та Фермерського господарства "Г.О.Р." (66400, Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул.Аносова, буд. 45, кв. 4; код ЄДРПО України - 34108879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв.23; код ЄДРПО України - 38039872) - 324 (триста двадцять чотири) гривні 28 коп. інфляційних втрат та 6 (шість) гривень 49коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПО України - 38039872) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 460 від 10.02.2014 р., судового збору, а саме у розмірі 1 (однієї) гривні 13 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.02.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін