Рішення № 37296136, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24998/13

10.02.14

За позовом

Прокурора Уманського району в інтересах Держави в особі Державного підприємства «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 92)»

До

Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»

Про

стягнення 83 880,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

прокурор: Курбатова І.С. – посвідчення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Уманського району в інтересах Держави в особі Державного підприємства «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» про стягнення 83 880,00 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.01.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, та письмове підтвердження відсутності тотожного спору, а в судовому засіданні 24.01.2014 року надав усні пояснення, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні 24.01.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2014 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи до 10.02.2014 р.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 10.02.2014 року не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Прокурор у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2010 року між Державним підприємством «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№92)» (продавець) та Комунальним підприємством «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (покупець) був укладений договір поставки № 5/74, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується поставляти (повне господарське відання) покупцю борт ГП 1 в кількості 1 000 м.п. по ціні 240,00 гривень за 1 м.п., а покупець зобов’язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п. 2.1 договору встановлено, що продавець за погодженням з покупцем, має право достроково відвантажувати продукцію.

Згідно з п. 3.1 даного договору, покупець оплачує поставлену продавцем продукцію за ціною, погодженою з покупцем і передбаченою умовами специфікації, яка додається до даного договору.

В п. 4.1 вищезазначеного договору вказано, що розрахунки за продукцію здійснюються в національній валюті України, в безготівковому порядку, згідно чинного законодавства на умовах повної передоплати, викладених у специфікації, яка додається до договору.

Умовами п. 4.3 договору встановлено, що передоплата становить 100 % вартості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що на виконання умов договору поставки № 5/74 від 26.07.2010 року Державне підприємство «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 92)» поставило Комунальному підприємству «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» товар на суму 763 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 756 200,00 грн., у зв’язку з чим його заборгованість за договором складає 7 200,00 грн.

20.06.2011 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення існуючої заборгованості. У відповідь на зазначену претензію відповідачем було заявлено про погашення існуючої заборгованості у липні 2011 р., проте у зазначений строк грошових коштів не сплатив.

У зв’язку з вищевикладеним, прокурор в інтересах Держави в особі Державного підприємства «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 92)» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» про стягнення 7 200,00 грн. основного боргу та 76 680,00 грн. неустойки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п. 4.1 вищезазначеного договору вказано, що розрахунки за продукцію здійснюються в національній валюті України, в безготівковому порядку, згідно чинного законодавства на умовах повної передоплати, викладених у специфікації, яка додається до договору.

Умовами п. 4.3 договору встановлено, що передоплата становить 100 % вартості.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 92)» поставило Комунальному підприємству «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» товар на суму 763 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 756 200,00 грн., у зв’язку з чим його заборгованість за договором складає 7 200,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 7 200,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 4.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 76 680,00 грн. неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.4 договору поставки № 5/74 від 26.07.2010 р. встановлено, що за кожний день заборгованості по платежу покупець сплачує штрафу розмірі 1 % вартості товару.

Таким чином, враховуючи умови вищезазначеного пункту договору, суд приходить до висновку, що по своїй правовій природі обумовлена неустойка є пенею.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені за договором поставки № 5/74 від 26.07.2010 р. не може виходити за межі 6 місяців з моменту коли виникло прострочення з оплати по кожній накладній окремо та обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, враховуючи обмеження строку нарахування пені 6 місяцями та подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 556,47 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яким визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Таким чином, з визначеного прокурором позивача – Державного підприємства «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 92)», підлягає до стягненню судовий збір в доход Державного бюджету України у розмірі пропорційно до суми позовних вимог в задоволенні яких відмовлено. Сплата решти судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» (місцезнаходження: 03061, м. Київ, Солом’янський р-н, вул. Пост-Волинська, 3, код ЄДРПОУ 03333937) на користь Державного підприємства «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 92)» (місцезнаходження: 20330, Черкаська обл., Уманський р-н, село Старі Бабани, код ЄДРПОУ 08681063) 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 556 (п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 47 коп. пені та 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 10 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 92)» (місцезнаходження: 20330, Черкаська обл., Уманський р-н, село Старі Бабани, код ЄДРПОУ 08681063) 1 561 (одну тисячу п’ятсот шістдесят одну) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.02.2014 р.

Суддя Спичак О.М.