Рішення № 37296126, 19.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/42/13-18/2/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2014 Справа № 908/1658/13

за позовом комунального підприємства «Водоканал» (69002, місто Запоріжжя, вулиця Артема, буд. 61)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 6505,80 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: Рушинець А.О., довіреність № 07 від 08.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 03.02.2007 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 12.07.2013 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 18.11.1997 р.,

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Рішенням суду від 15.07.2013 р. у справі № 908/1658/13 (суддя Корсун В.Л.) задоволено вимоги позивача, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал» 6506,18 грн. основного боргу за безоблікове водокористування за період з 01.02.2013 р. по 03.02.2013 р., з 04.02.2013 р. по 28.02.2013 р. та з 01.03.2013 р. по 03.03.2013 р. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. у даній справі рішення суду першої інстанції залишене без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р. рішення та постанова у справі скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р., на підставі якої справа № 908/1658/13 була передана на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, суд першої інстанції при здійсненні судочинства було зобов'язано встановити наступне:

- норми законодавства, які порушені відповідачем та на підставі яких у позивача виникло право вимоги щодо оплати безоблікового водокористування;

- правильність застосування позивачем положень пунктів 3.3 та 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 та, як наслідок, нарахування грошової суми до сплати.

Протоколом автоматичного перерозподілу справи між суддями, враховуючи скасування Вищим господарським судом України рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р., справу № 908/1658/13 (номер провадження справи 17/42/13) передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 11.01.2014 р. справу № 908/1658/13 прийнято до провадження, присвоєно справі номер провадження 17/42/13-18/2/14, судове засідання призначене на 29 січня 2014 р. В судовому засіданні, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.02.2014 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений в судовому засіданні 19.02.2014 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. В обґрунтування своєї позиції посилався на наступне: 04 лютого 2013 р. представниками КП «Водоканал, в межах наданих їм повноважень, була проведене перевірка водогосподарської діяльності ФОП ОСОБА_1 по майданчику - АДРЕСА_2, про що складено акт технічного обстеження водопроводу, яким абоненту (відповідачу у справі) надано припис в строк до 08.02.2013 р. встановити на вводі новий держповірений засіб обліку. 20 лютого 2013 р., 28.02.2013 р. та 03.03.2013 р. позивачем здійснювалися наступні перевірки виконання відповідачем припису від 04.02.2013 р. щодо встановлення на вводі нового держповіреного засобу обліку, про що складувалися відповідні акти та виносилися приписи з визначенням строку усунення порушення. Внаслідок невиконання відповідачем виявлених КП «Водоканал» порушень, 03.03.2013 р. було складено акт про невиконання ФОП ОСОБА_1 приписів та не встановлення засобу обліку. На підставі акту від 03.03.2013 р. відповідачу було нараховано до стягнення суму заборгованості за безоблікове водокористування за період з 01.03.2013 р. по 03.03.2013 р. в розмірі 722,87 грн. Як зазначив представник позивача - лише 04.03.2013 р. відповідачем було виконано припис, а саме на вводі встановлено засіб обліку, який було прийнято в реалізацію та опломбовано, пломби здано на збереження абоненту, про що складено акт від 04.03.2013 р. З урахуванням зазначеного, позивач, керуючись умовами п. 2.2.3 договору, що укладений сторонами 05.06.2000 р., та пунктами 3.3 і 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 р. № 190 та на підставі вищезазначених актів технічного обстеження, виписав відповідачу акти-рахунки за період з 01.02.2013 р. по 03.03.2013 р. на загальну суму 6506,18 грн., які останнім сплачені частково в сумі 0,38 грн., про що позивачем зазначено у заяві від 19.02.2014 р. Так, внаслідок добровільної сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 0,38 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.11.2013 р., позивач, у відповідності до ст. 22 ГПК України, уточнив розмір заявлених позовних вимог. А саме просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 6505,80 грн.

Заява позивача відповідає приписам ст. 22 ГПК України, не порушує права та законні інтереси учасників процесу, прийнята судом до розгляду та задоволена, внаслідок чого судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6505,80 грн.

Представник відповідача 19.02.2014 р. заявив клопотання про визнання недійсним пункту 2.2.3 договору № 2901 на відпуск води і прийом стоків в комунальну каналізацію, який пов'язаний з предметом спору, оскільки він суперечить пункту 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190. В зазначеному клопотанні відповідач посилався на п. 1 ст. 83 ГПК України, яким передбачено право господарського суду, при прийнятті рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про визнання недійсним пункту 2.2.3 договору № 2901 на відпуск води і прийом стоків в комунальну каналізацію.

Клопотання відповідача судом відхилено, оскільки по-перше: визнання недійсним правочину повністю або частково можливо, якщо в процесі розгляду спору між сторонами судом встановлено його недійсність (нікчемність), при цьому договір оцінюється на момент його вчинення (укладання); так, зміст пункту 2.2.3 договору, пов'язаного з предметом спору, не суперечив законодавству, чинному на момент укладання договору; по-друге: заінтересована особа може оспорювати договір або його частину (ч. 3 ст. 215 ЦК України), в такому випадку це є підставою для іншого позовного провадження, відповідачем зустрічний позов не подавався в даній справі, а вихід суду за межі позовних вимог, можливий лише для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору за наявності відповідної заяви.

Представники відповідача проти позову заперечували, мотивуючи це тим, що договір № 2901 на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію від 01.06.2000 р. припинив свою дію 01.01.2006 р. Зазначалося, що посилання та застосування позивачем Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 є безпідставним, оскільки відповідач при укладанні договору не давав згоди на застосування положень цих Правил. Акти перевірки не можуть бути належним доказом, оскільки не містять переліку порушень Правил, які повинен усунути відповідач. Крім того, звернуто увагу суду на те, що відповідач є лише орендарем приміщення в якому проводилася перевірка і Правила № 190 (згідно преамбули) до нього не повинні застосовуватися. Також зазначено, що 03 березня 2013 р. - був вихідним днем (неділя за календарем), в який як відповідач так і позивач не працювали, тобто де і як складався акт 03.03.2013 р. викликає питання, і відповідач не відмовлявся від його підпису, оскільки взагалі про обстеження водопроводу працівниками КП «Водоканал» 03.03.2013 р. не знав. З огляду на викладене, просив в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Водоканал» (Водоканал, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Абонент, відповідач у справі) 05.06.2000 р. уклали договір № 2901 на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчику: АДРЕСА_2 (офіс) у період з 01.06.2000 р. по 31.12.2005 р. При цьому сторони керуються діючими Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, які введені в дію з 01.10.1994 р., Правилами приймання стічних вод підприємств в систему міської каналізації міста Запоріжжя, Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових госпфекальних стоків, ДСТУ на питну воду 287482.

Відповідач, згідно з п. 2.2.2 договору, зобов'язався для обліку спожитої питної та технічної води у строк до 01.07.2000 р. встановити обліковий прилад діаметром вводу трубопроводу 15 мм, пред'явити його за актом представнику Водоканалу для перевірки технічного стану, пломбування та реєстрації.

У разі відсутності або не встановлення облікового приладу в установлений строк, водопостачання вважається безобліковим, розрахунок води та об'ємів стоків в даному випадку визначається розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 Правил користування системами комунального водоспоживання та водовідведення в містах та селищах України, починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водомірного вузла (п. 2.2.3 договору).

Розділом 6 договору встановлено, що договір вважається діючим до укладання нового договору.

Доказів укладання учасниками правочину нового договору на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію, суду не надано.

Додатковою угодою від 04.02.2013 р. сторони внесли зміни в п. 2.2.9 договору щодо переліку відповідальних осіб за цим договором з боку Абонента.

Керуючись умовами договору, представники КП «Водоканал» 04.02.2013 р. в присутності відповідальних осіб відповідача - ОСОБА_3, провели перевірку водогосподарської діяльності ФОП ОСОБА_1 по майданчику - АДРЕСА_2, про що складено акт технічного обстеження водопроводу від 04.02.2013 р. В ході здійснення перевірки було встановлено, що постачання питної води абоненту здійснюється через загальний ввід житлового будинку діаметром 15 мм. На вводі в приміщення засіб обліку фактичної витрати питної води не встановлений.

Враховуючи положення п. 5.9 Правил користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 р. № 190 (далі за текстом - Правила № 190), позивач вніс абоненту припис, яким зобов'язав у строк до 08.02.2013 р. встановити на вводі новий держповірений засіб обліку. Зазначений вище Акт був підписаний відповідальною особою відповідача без зауважень.

20 лютого 2013 р. позивачем було здійснено перевірку виконання абонентом вимог припису, внесено 04.02.2013 р. За результатами перевірки було виявлено, що припис не виконано, засіб обліку не встановлено, про що було складено акт технічного обстеження від 20.02.2013 р. Відповідачу повторно внесено припис встановити терміново (в найкоротші строки) на вводі засіб обліку, про що сповістити КП «Водоканал». Зазначений акт було підписано відповідальною особою відповідача без зауважень.

Станом на 28.02.2013 р. та 03.03.2013 р. прилад обліку встановлений не був, про що були складені акти технічного обстеження водопроводу від 28.02.2013 р. та відповідно від 03.03.2013 р.

Внаслідок невиконання відповідачем припису щодо встановлення засобу обліку води, КП «Водоканал» були застосовані положення пункту 2.2.3 договору та положення пунктів 3.3 та 3.4 Правил № 190, а саме: було здійснено розрахунок безоблікового водокористування за період з 04.02.2013 р. по 28.02.2013 р. та за період з 01.03.2013 р. по 03.03.2013 р. На підставі актів технічного обстеження водопроводу та згідно з п. 5.9 Правил № 190 відповідачу був виписаний акт-рахунок № 2901/2 від 28.02.2013 р., яким відповідачу було нараховано до сплати за послуги водопостачання суму боргу в розмірі 5783,31 грн. (за період з 01.02.2013 р. - 03.03.2013 р. на суму 0,38 грн.; за період з 04.02.2013 р. по 03.03.2013 р. - 5782,93 грн.). Також було виписано акт-рахунок № 2901/2 від 03.03.2013 р. за період з 01.03.2013 р. по 03.03.2013 р. на суму 722,87 грн. Зазначені акти були складені у присутності відповідальної особи відповідача - ОСОБА_3, але останній від їх підпису відмовився, про що зроблено відповідний запис.

Відповідно до п. 5.1 договору, зазначені акти-рахунки є обов'язковими для оплати протягом 3-х банківських днів.

Відповідачем було виконано припис 04.03.2013 р., на вводі встановлено засіб обліку, який опломбовано працівниками КП «Водоканал», пломби здано на збереження абоненту, про що сторонами складно акт від 04.03.2013 р., зазначений акт було підписано відповідальною особою відповідача - ОСОБА_3 без зауважень.

Внаслідок порушення зобов'язань за договором та несвоєчасного виконання відповідачем припису КП «Водоканал», ФОП ОСОБА_1 були виписані акти-рахунки за безоблікове водокористування за період з 01.02.2013 р. по 03.03.2013 р. на загальну суму 6506,18 грн.

Оскільки відповідач від підпису актів відмовився, позивач враховуючи положення розділу 4 договору, направив зазначені акти на адресу відповідача поштою з супровідним листом № 3065 від 21.03.2013 р. (ар.с. 20-21).

Разом з тим, відповідач акти-рахунки в добровільному порядку в повному обсязі не сплатив, сплативши лише 0,38 грн. суми заборгованості, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за безоблікове водокористування за період з 01.02.2013 р. по 03.03.2013 р. у розмірі 6505,80 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Зобов'язання, згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання мають право, зокрема, сприяти впровадженню засобів обліку та регулюванню споживання питної води.

На час укладання договору його умовами зобов'язано абонента у визначений строк встановити засіб обліку води та передбачена відповідальність за недотримання абонентом прийнятих на себе зобов'язань, на підставі тих нормативно-правових актів, які діяли в той час.

Станом на час проведення представниками КП «Водоканал» технічного обстеження водопроводу та сантехнічного обладнання приміщення відповідача у 2013 році, порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення визначається та регулюється Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 № 190, пунктом 1.1 яких, встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

З огляду на зазначене, Правила № 190 є обов'язковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору, оскільки положення попередніх Правил 1994 року втратили чинність та не регулюють спірні правовідношення.

Відповідно до п. 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Розрахунку за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку (п. 3.1 Привал № 190).

Кабінет Міністрів України постановою від 27.11.1995 р. за № 947 затвердив програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996 - 2007 роки. Цією програмою визначено найбільш ефективний шлях зменшення затрат на впровадження засобів обліку.

Отже, приймаючи до уваги зазначене, наявність у споживача засобу обліку води є обов'язковим. Таким чином суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем визначеного умовами договору строку встановлення засобу обліку воду.

Разом з тим, суд спростовує посилання позивача на пункти 3.3 та 3.4 Правил № 190, виходячи з наступного:

Пунктами 3.3, 3.4 Правил № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2. Правил № 190).

Самовільне водоспоживання це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу Виконавця та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у Виконавця в якості Споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо).

Самовільне приєднання до систем водопостачання - приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу Виконавця.

Матеріалами справи доведено наявність між сторонами спору господарських правовідносин на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію, що оформлені договором № 2901.

Позивач доказів самовільного приєднання відповідача до системи водопостачання або самовільного водокористування не довів.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі документальні докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог за недоведеністю, внаслідок чого в їх задоволенні відмовляється.

Судовий збір покладається на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21 лютого 2014 р.