Рішення № 37296041, 24.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2014 р. Справа № 903/1516/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії, м. Ковель, Волинська область

до відповідача Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м. Ковель, Волинська область

про стягнення 2312399,83 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока А.П., довіреність №19/26-73 від 03.01.2014р.;

від відповідача: Федорко О.О., довіреність №960 від 14.06.2013р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії звернулося з позовом до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" про стягнення 2312399,83 грн., з них 2180039,44 грн. основна сума боргу, 63102,77 грн. - пеня, 69257,62 грн. - 3% відсотки річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №526-0031000 від 20.03.2007р. про постачання електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.12.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 15.01.2014р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 29.01.2014р. через нез'явлення представників сторін в судове засідання, неподання позивачем витребуваних доказів для з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів та надання нових доказів.

У судовому засіданні 29.01.2014р. було оголошено перерву до 12.02.2014р. у зв'язку з неподанням позивачем та відповідачем витребуваних доказів, для з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів.

У судовому засіданні 12.02.2014р. було оголошено перерву до 20.02.2014р. у зв'язку з неподанням позивачем та відповідачем витребуваних доказів, для з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів. Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.02.2014р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів по 15.03.2014р..

У судовому засіданні 20.02.2014р. представник позивача позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

У судовому засіданні 20.02.2014р. представник відповідача визнала позов в частині основної заборгованості у розмірі 2180039,44 грн., в іншій частині просила у позові відмовити.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали по справі та заслухавши уповноважених представників сторін, суд, -

встановив:

20.03.2007 року між Ковельською філією ВАТ "Волиньобленерго"(далі - Постачальник) і Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"(далі - Споживач) було укладено договір №526-0031000 про постачання електроенергії(далі - Договір)(а.с.8-15), згідно з умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами(п.1. Договору).

Згідно п.2.2.3 Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатками №2 «Порядок розрахунків» та №3 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно п.п.8.1, 8.5 Договору з врахуванням протоколу розбіжностей(а.с.37) оплата електроенергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електроенергії в терміни, визначені додатком №2 «Порядок розрахунків».

Остаточний розрахунок за всіма платежами - протягом п'яти операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

На виконання умов договору №526-0031000 від 20.03.2007р. про постачання електричної енергії позивач в період грудень 2011р. - листопад 2013р. поставив відповідачу електричну енергію, а відповідач оплату за спожиту електричну енергію провів частково, в наслідок чого станом на 02.12.2013р. у останнього утворилась заборгованість у розмірі 2180039,44 грн..

Даний борг у розмірі 2180039,44 грн. визнається відповідачем, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за електричну енергію від 20.01.2014р.(а.с.117), який підписаний та скріплений печатками сторін та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно п.п.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України) майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2180039,44 грн. основного боргу підставна та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 63102,77 грн. - пені, 69257,62 грн. - 3% відсотків річних, слід зазначити наступне.

Згідно п.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3.-2.2.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначеним додатком №2 «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного вбачається, що фактичні розрахунки покупця за отриману ним електричну енергію згідно з Договором здійснюється на підставі отриманих рахунків, тобто в основу визначення грошової відповідальності покупця за порушення ним грошових зобов'язань (як то нарахування пені, 3% річних) покладається на дати отримання рахунків та фактично здійснених проплат відповідачем.

Оскільки рахунки на оплату та платіжні доручення про сплату до позовної заяви позивачем не були додані, а суду подано два різних розрахунки нарахування пені(розрахунок №2 на суму 63 102,77 грн.(а.с.24) та №2 на суму 78 529,93 грн.(а.с.120), які проведено із наростаючим підсумком за період з 01.09.2012 р. по 01.06.2013 р., без врахування 6-ти місячного строку нарахування пені згідно ч.6 ст. 232 ГК України), початку виникнення боргу(згідно кожного рахунку окремо) та проплат відповідача(на підставі платіжних доручень), суд ухвалою від 18.12.2013р. «про порушення провадження у справі» зобов'язав позивача подати додаткове обґрунтування нарахування пені та 3% річних із зазначенням чітких періодів прострочення(з початковими та кінцевими датами за заявлений в позові період) за кожний розрахунковий період(згідно рахунків) окремо та з врахуванням проплат відповідача (а.с.1). Також в судових засіданнях 29.01.2014 р. та 12.02.2014 р. позивача було зобов'язано надати рахунки та докази часткових проплат відповідача по них за заявлений в позові період.

Позивачем зазначені вимоги не були виконані, що стало перешкодою у вирішенні судом спору та підставою для неодноразового оголошення перерв в судових засіданнях, а в подальшому і продовження розгляду справи за межі строку, встановленого ст.69 ГПК України, про що докладно описано вище.

Натомість позивачем 29.01.2014 р. надано розрахунок нарахування пені на ще більшу суму, ніж заявлену у позові, без доплати судового збору та заяви про збільшення позовних вимог, без врахування вимог суду, що не приймається до уваги судом.

Незважаючи на всі прийняті судом заходи для забезпечення вирішення даного господарського спору в частині включених до позовних вимог нарахувань(пені, 3% річних), позивач рахунків та доказів проплат відповідача не надав, чим позбавив суд можливості надати об'єктивну правову оцінку його розрахункам нарахувань пені та 3% річних.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно ст.115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України у випадку, коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд наділений повноваженнями залишити позов без розгляду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст. 43 ГПК України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги невиконання позивачем у встановлений судом строк вимог ухвал господарського суду Волинської області від 18.12.2013р. та від 15.01.2014р. в частині ненадання додаткового обґрунтування нарахування пені та 3% річних із зазначенням чітких періодів прострочення(з початковими та кінцевими датами за заявлений в позові період) за кожний розрахунковий період(згідно рахунків) окремо та з врахуванням проплат відповідача та вимог суду, щодо подання рахунків та доказів часткових проплат за заявлений в позові період, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 63102,77 грн. - пені, 69257,62 грн. - 3% відсотків річних, необхідно залишити без розгляду.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути публічному акціонерному товариству "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2647,57 грн. через залишення позовної заяви без розгляду - в частині стягнення 63102,77 грн. - пені, 69257,62 грн. - 3% відсотків річних, згідно платіжного доручення №956 від 09.12.2013р. на суму 5379,52 грн..

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2180039,44 грн.(основна заборгованість), позовні вимоги в частині стягнення 63102,77 грн. - пені, 69257,62 грн. - 3% відсотків річних - залишити без розгляду.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судовий збір в порядку ст.ст.44, 49 ГПК України в сумі 43600,79 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" в частині стягнення пені в розмірі 63102,77 грн., 3% річних в розмірі 69257,62 грн. - залишити без розгляду.

3. Стягнути з Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (45000, Волинська обл., місто Ковель, вул. Геологів, буд. 2, код ЄДРПОУ 05500871) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії (45000, Волинська обл.м. Ковель, вул. Грушевського, 56, код ЄДРПОУ 00131512) 2180039,44 (два мільйони сто вісімдесят тисяч тридцять дев'ять гривень сорок чотири копійки) грн. - основної заборгованості та 43600,79 (сорок три тисячі шістсот гривень сімдесят дев'ять копійок ) грн. сплаченого позивачем судового збору.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути публічному акціонерному товариству "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії з Державного бюджету 2647,57 (дві тисячі шістсот сорок сім гривень п'ятдесят сім копійок) грн. сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №956 від 09.12.2013р. на суму 5379,52 грн..

Повний текст рішення складено

24.02.14

Суддя А. С. Вороняк