Ухвала суду № 37295811, 11.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Київ К/800/30775/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Муравйов О. В. Костенко М. І. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Воловик В. О. Маісурадзе З. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 рокуу справі№ 812/187/13-аза позовомДержавного підприємства «Свердловантрацит»до третя особа:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року у справі № 812/187/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року у справі № 812/187/13-а скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби № 0001428012 та № 0001438012 від 03.12.2012 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.1 ст. 4. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.2 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржену постанову.

Клопотання відповідача про заміну правонаступником підлягає задоволенню на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ДП «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2012 року, складено акт від 29.10.2012 року № 110/16-о/32355669, яким зафіксовано порушення, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму його заниження 982 462,00 грн.

З урахуванням результатів позапланової виїзної перевірки в частині податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року висновок акта викладено в наступній редакції

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 49 864 048,00 грн. в т.ч. по періодах : за 2-3 квартал 2011 року - в сумі 6 154 932,00 грн.; за 2-4 квартал 2011 року - в сумі 49 864 048,00 грн.,

- п. 138.2 ст. 138, п. 150.1 ст.150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено: заниження від'ємного визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 2 070 002,00грн. в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 року - 2 070 002,00 грн.; занижено податок на прибуток на загальну суму 10 392 960,00 грн. в тому числі по періодах: за півріччя 2012 року на 10 392 960,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 03.12.2012 року податкові повідомлення-рішення: № 0001428012, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 395 439,00 грн. та визначені штрафні санкції в сумі 129 471,00 грн.; № 0001438012, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 841 696,00 грн. та визначено штрафні санкції в сумі 4 934 976,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що акти перевірок контрагентів ДП «Свердловантрацит» є податковою інформацією на підставі якої відповідач дійшов вірного висновку про протиправне формування валових витрат по операціях із спірними контрагентами. Також місцевий адміністративний суд погодився з доводами відповідача про порушення платником п. 150.1 ст.150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення позову, оскільки фактичне викання господарських операцій позивача та TOB «АЛЬПТЕХПРОМ», TOB «Луганськ - Інструмент», TOB «ВТФ Універсал», TOB «ТД «Труд», TOB «Газ ойл», TOB «Спецконтакт», КК «Лугпромторг - К», TOB «Антлантида - 2007», TOB «НПП Постача», TOB «Будівельна компанія Гліфада» підтверджується матеріалами справи, а доводи про порушення п. 150.1 ст.150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0001428012 від 03.12.2012, яким донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1395439,00 грн. та визначені штрафні санкції у сумі 129471,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення № 0001428012 від 03.12.2012 року прийняте відповідачем на підставі зазначених в акті порушень п. 1.4 ст. 1, п. п. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Виходячи з приписів пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пункт 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій TOB «АЛЬПТЕХПРОМ», TOB «Луганськ - Інструмент», TOB «ВТФ Універсал», TOB «ТД «Труд», TOB «Газ ойл», TOB «Спецконтакт», КК «Лугпромторг - К», TOB «Антлантида - 2007», TOB «НПП Постача», TOB «Будівельна компанія Гліфада» підтверджено належними бухгалтерськими та податковими документами.

Доводи податкового органу щодо результатів перевірки контрагентів позивача по ланцюгу постачання обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001428012 від 03.12.2012 року, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про його скасування.

Доводи касаційної скарги про відсутність фактичного виконання договорів, укладених платником з вказаними контрагентами також підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Податкове повідомлення-рішення від 03.12.12 року № 0001438012, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 841 696,00 грн. та встановлені штрафні санкції в сумі 4 934 976,00 грн. прийнято на підставі висновків податкового органу про порушенням ДП «Свердловантрацит» п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п. 138.2 ст. 138, п. 150.1 ст.150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платником подано згідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за період ІІ - ІV квартали 2011 року, наданої позивачем податковому органу, об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності складає - мінус 84 858 882,00грн., тобто збиток (ряд. 07 декларації).

Від'ємне значення об'єкта оподаткування (збиток) попереднього звітного (податкового) року відображено в повному розмірі у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток за перший квартал 2012 року в сумі 84 858 882,00 грн. (ряд. 06.5 декларації).

За результатами діяльності у першому кварталі 2012 року позивач отримав позитивне значення об'єкта оподаткування (прибуток), яке повністю перекрило від'ємне значення об'єкта оподаткування (збиток) попереднього звітного (податкового) року.

У зв'язку з цим, в декларації з податку на прибуток за перший квартал 2012 року позивач зазначив позитивний об'єкт оподаткування (прибуток) в сумі 2 175 348,00грн. та нарахував податок в сумі 456 823,00 грн.

На думку податкового органу, з яким погодився суд першої інтонації відповідно до положень п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та зазначив, що у податковій декларації з податку на прибуток за звітні періоди 2012-2013 років, починаючи із звітного періоду - 1 півріччя 2012 року у платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень і більше враховується лише 25% суми від'ємного фінансового результату від усіх видів діяльності, які розраховуються станом на 1 січня 2012 року, а тому вважав, що позивачем неправильно перенесено 100% збитків від операцій від усіх видів діяльності до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року.

Пунктом 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Водночас п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено, зокрема, що п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується, зокрема у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 01.01.2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів, починаючи з першого півріччя і наступних звітних періодів 2012 року, у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Проте п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України в такій редакції викладено відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 року № 4834-VI, який набрав чинності з 01.07.2012 року.

Оскільки уточнюючу податкову декларацію подано платником 07.05.2012 року, висновок податкового органу про застосування п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України в редакції від 01.07.2012 року є неправомірними

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012 року № 0001428012 та № 0001438012.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити відповідача правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 року у справі № 812/187/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді М. І. Костенко

Н. Є. Маринчак