Ухвала суду № 37295735, 12.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/609/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2012 року № 0038091720 та від 7 вересня 2012 року № 0019211720 і № 0019231720.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав задовольнити позов. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2013 року за № 1709/22-108/30525861.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

- пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, 203 ПК України, не подано декларації з податку на додану вартість за січень - грудень 2011 р. та не задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 346 358 грн. 00 коп., в тому числі за: 1 квартал 2011 р. у сумі - 136 242 грн. 00 коп., 2 квартал 2011 р. у сумі - 137 151 грн. 00 коп., 3 квартал 2011 р. у сумі - 72 965 грн. 00 коп.;

- абз. в п. 19.1 ст. 19 Закону України № 889-IV (зі змінами та доповненнями), п.п. 175.5 ст. 175, п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України (декларацію про доходи, одержані з 1 січня 2009 р. по 31 березня 2009 р., подано до відповідача несвоєчасно, декларацію про доходи за 4 квартал 2010 р., 1 квартал 2011 р., 2011 р. до відповідача не подано та не задекларовано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 229 352 грн. 14 коп., в тому числі за: 4 квартал 2010 р. у сумі - 8737 грн. 54 коп., у 2011 р. у сумі - 220 614 грн. 60 коп.;

- абз. 8 ст. 4 Указу № 727/98 зі змінами та доповненнями, пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закон України № 889-IV (зі змінами та доповненнями), пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 ПК України (у період з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2011 р. облік доходів і витрат, не вів);

- п. 44.3 ст. 44 ПК України (не забезпечено зберігання первинних облікових документів з питань обчислення і сплати податків у період з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2011 р.);

- ст. ст. 1, 5 Указу № 727/98, зі змінами та доповненнями;

- пп. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV із змінами та доповненнями, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України (податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2010 р., 1- 4 квартали 2011 р. до відповідача не подавались);

- п.п. 168.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 177.8 ст. 177 ПК України (не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичним особам на суму 2997 грн. 70 коп.).

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень: № 0019211720 від 7 вересня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 510 грн. 00 коп.; № 0019231720 від 7 вересня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) на загальну суму 366 640 грн. 25 коп., з яких за основним платежем - 346 358 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 20 282 грн. 25 коп. ; № 0038091720 від 29 листопада 2012 р., яким нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларувань на загальну суму 282 793 грн.79 коп., з яких за основним платежем - 227 846 грн. 54 коп., за штрафними санкціями - 54 947 грн. 25 коп.

Також, позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області з 3 червня 2005 р. та є платником єдиного податку та з 1 січня 2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування із сплатою єдиного податку.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що зазначені твердження апелянта щодо господарських відносин позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював господарську діяльність на підставі договорів про транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Однією із істотних умов договору транспортного експедирування є розмір плати експедитору.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Статтею 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» вбачається, що при визначенні правил оподаткування сум грошових коштів, які отримані експедитором за договором транспортного експедирування необхідно враховувати положення самого договору транспортного експедирування, а також особливості відображення отриманих на його виконання коштів при здійсненні банківських операцій та в податковому обліку. Тому, якщо договором транспортного експедирування передбачено отримання експедитором від замовника коштів на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, то такі кошти не включаються у плату експедитору, якщо сторонами договору визначено суму винагороди експедитора та плати перевізнику і при здійсненні банківських операцій (у платіжному дорученні) замовник визначає призначення такого платежу, а саме "оплата послуг (робіт) інших осіб".

В 4 кварталі 2010 році позивач надавав іншим суб'єктам господарювання послуги на підставі договорів про транспортно - експедиційне обслуговування перевезення вантажу в міжнародному сполученні

Відповідно до відомостей про ф/о - податників річної податкової декларації станом на 01.08.12 року, які містяться у базі відповідача, обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 4 кварталу 2010 р. складав 676 392 грн. 00 коп.

Водночас, згідно з заявою відповідача про надання інформації від 25 липня 2013 року позивачем у 4 кварталі 2010 року отримано дохід у сумі 1 315 373 грн. 70 коп.

Як убачається з виписки по особовим рахункам позивача, наданим суду Публічним Акціонерним Товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», сума по дебіту рахунку документів позивача за цей період складала 1 136 860 грн. 33 коп., по кредиту рахунку документів - 1 314 516 грн. 32 коп.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що скільки позивач у названий період перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послу) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послу). Проте, у такому випадку необхідно встановити, яка частина коштів надійшла до експедитора (плата за надані послуги), а яка підлягає перерахуванню у якості оплати послуг третіх осіб, зокрема перевізників.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року у справі № К 19565/09 та від 24.09.2012 року № К - 65/10.

Враховуючі вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем невірно нараховано грошове зобов'язання за 4 квартал 2010 року, оскільки не встановлено обсяг отриманого чистого доходу, а тому і сума зазначена у податковому повідомленні - рішенні № 00038091720 (сума податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) була визначена невірно.

Також колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу, що позивач з 1 січня 2011 року зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, зареєструватися як платник податку на додану вартість, в зв'язку з тим, що обсяг виручки отриманої позивачем у 4 кварталі 2010 року перевищує граничний рівень обсягу виручки від реалізації продукції фізичної особи-підприємця, оскільки, як вже було зазначено раніше, відповідачем невірно визначено суми виручки, яку отримав позивач у 4 кварталі 2010 року.

Отже, спірні податкові повідомлення - рішення № № 0038091720, 0019231720 були винесені податковим органом без перевірки та встановлення фактичної суми доходу за 4 квартал 2010 р. та без врахування витрат понесених позивачем.

Доводи апелянта, що позивач зобов'язаний подати до відповідача податкову звітність за 4 квартал 2010 року, 1-4 квартали 2011 року у зв'язку з виплатою доходів іншим фізичним особам - підприємцям, колегією суддів сприймається критично з таких підстав.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

З приписів п. 177.8 ст. 177 ПК України вбачається, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

З аналізу матеріалів справи, апеляційний суд прийшов до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що позивач не є податковим агентом стосовно інших фізичних осіб. Крім того, апелянтом не наведено жодного обґрунтування або посилання на норми податкового законодавства на підтвердження того, що фізична особа - підприємець у випадку здійснення ним виплати іншим фізичним особам - підприємцям на виконання існуючого між ними цивільно - правового договору, зобов'язаний подавати до податкового органу податкову звітність.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13.02.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.