Ухвала суду № 37295696, 19.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 876/9532/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Всесвіт комфорту" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

22 квітня 2013 року позивач - Приватне підприємство «Всесвіт комфорту» звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000852210/10/7886 від 08 квітня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС №0000852210/10/7886 від 08 квітня 2013 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що господарські операції, які відображені ПП «Всесвіт комфорту» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного їх здійснення, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту; наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у подальшому. Аналіз господарської та економічної діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Іртас», ПП «Екоенергобуд», ПП «Універсалбуд» свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності. Позивачем також не представлено документів, які б підтверджували фактичне отримання робіт (послуг) від вказаних контрагентів. Безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Екоенергобуд» також підтверджується актом ДПІ в Дзержинському районі м.Харкова №508/2204/35009599 від 11 червня 2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Екоенергобуд». Таким чином, позивач безпідставно сформував податковий кредит. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000852210/10/7886 прийнято правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Представник позивача -Тибінка В.Я. не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи стверджується, що ПП «Всесвіт комфорту» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 04 жовтня 2007 року. На момент виникення спірних правовідносин «Всесвіт комфорту» перебувало на податковому обліку у ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 по 18 березня 2013 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Всесвіт комфорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Іртас" (ЄДРПОУ 34419121) за період 01 лютого 2010 року по 30 червня 2010 року, ПП "Універсалбуд" (ЄДРПОУ 23974897) за період 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, ПП "Екоенергобуд" (ЄДРПОУ 35009599) за період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, якою встановлено порушення пп.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит щодо безтоварних операцій, проведених з ПП «Універсалбуд» всього за березень 2010 року у сумі 38670,99 грн.: з ТОВ «Іртас» - за березень-червень 2010 року всього у сумі 105212,91 грн., в тому числі: березень 2010 року - 12246,67 грн., квітень 2010 року - 11149,17 грн., травень 2010 року - 51666,67 грн., червень 2010 року - 30150,40 грн.; ПП «Екоенергобуд» - за жовтень 2010 року у сумі 42500,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за 2010 рік у сумі 186383,90 грн., в тому числі: за березень 2010 року - 50917,66 грн., квітень 2010 року - 11149,17 грн., травень 2010 року - 51666,67 грн., червень 2010 р. - 30150,40 грн., жовтень 2010 року - 42500,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт №791/22-10/35444557 від 25 березня 2013 року (том I, а.с.15-32).

08 квітня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000852210/10/7886, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 232978,88 грн, в тому числі основний платіж - 186383,090 грн. і штрафні санкції - 46595,00 грн. (том I, а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними, таким чином висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Ч.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сум бюджетного відшкодування з цього податку, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов, які дають право позивачу на бюджетне відшкодування, останнім надано податкові накладні видані ТОВ «Іртас», а саме: №0929 від 31 травня 2010 року (на суму 290180,20 грн., в тому числі ПДВ - 48363,37 грн., том I, а.с.44), №0168 від 30 березня 2010 року (на суму 4800,00 грн., в тому числі ПДВ - 800,00 грн., том I, а.с.46), №0564 від 30 квітня 2010 року (на суму 16245,00 грн., в тому числі ПДВ - 2707,50 грн., том I, а.с.48), №0563 від 30 квітня 2010 року (на суму 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн., том I, а.с.50), №0565 від 12 квітня 2010 року (на суму 25650,00 грн., в тому числі ПДВ - 4275,00 грн., том I, а.с.52), №0567 від 19 квітня 2010 року (на суму 3885,00 грн., в тому числі ПДВ - 647,50 грн., том I, а.с.57), №0569 від 19 травня 2010 року (на суму 15934,80 грн., в тому числі ПДВ - 2855,80 грн., том I, а.с.66), №1491 від 30 червня 2010 року (на суму 17026,80 грн., в тому числі ПДВ - 2837,80 грн., том I, а.с.83), №1490 від 30 червня 2010 року (на суму 4114,80 грн., в тому числі ПДВ - 685,80 грн., том I, а.с.102), №1492 від 30 червня 2010 року (на суму 10698,00 грн., в тому числі ПДВ - 1783,00 грн., том I, а.с.113), №1495 від 30 червня 2010 року (на суму 36718,80 грн., в тому числі ПДВ - 6119,80 грн., том I, а.с.131), №1494 від 30 червня 2010 року (на суму 100707,60 грн., в тому числі ПДВ - 16784,60 грн., том I, а.с.140), №1490 від 30 червня 2010 року (на суму 4114,80 грн., в тому числі ПДВ - 685,80 грн., том I, а.с.153), №0232 від 31 березня 2010 року (на суму 68680,00 грн., в тому числі ПДВ - 11446,67 грн., том I, а.с.161).

Виконання договірних зобов'язань позивача з ТОВ «Іртас» підтверджується також актами прийому-здавання виконаних робіт з вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій, монтажу пожежної сигналізації, надання в оренду приміщення, роботи з обладнання та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації (том I, а.с.45, 47, 49, 51, 54-55, 59-61, 75-78, 94-98, 108-110, 123-126, 142-144, 147-150, 155-158), платіжними дорученнями (том II, а.с.16-33).

Господарські операції ПП «Всесвіт комфорту» з ПП «Універсалбуд» підтверджуються податковими накладними, а саме: № 0194 від 09 березня 2010 року (на суму 31380,00 грн., в тому числі ПДВ - 5226,67 грн., а.с.167), № 0191 від 09 березня 2010 року (на суму 44000,00 грн., в тому числі ПДВ - 7333,33 грн., а.с.169), № 0193 від 09 березня 2010 року (на суму 2900,00 грн., в тому числі ПДВ - 483,33 грн., а.с.171), № 0192 від 09 березня 2010 року (на суму 2300,00 грн., в тому числі ПДВ - 383,33 грн., а.с.173), № 0205 від 09 березня 2010 року (на суму 2000,00 грн., в тому числі ПДВ - 333,33 грн., а.с.178), № 0195 від 09 березня 2010 року (на суму 149466,00 грн., в тому числі ПДВ - 24911,00 грн., а.с.186).

Виконання договірних зобов'язань позивача з ПП «Універсалбуд» підтверджується також актами прийому-здавання виконаних робіт з монтажу систем пожежної сигналізації і оповіщення, продаж товару (т.I, а.с.166, 168, 170, 172, 175-177, 180-183), платіжниими дорученнями (т.II, а.с.10-14).

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та котрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", є належним чином оформлені податкові накладні, то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними у встановленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності проведених операцій з вказаними контрагентами подано ряд первинних документів, зокрема податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Факт отримання позивачем податкової накладної за результатами придбання товару дає право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для відшкодування заявлених сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд».

Щодо формування даних податкового обліку з господарських операцій ПП «Всесвіт комфорту» з ПП "Екоенергобуд", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.85.9 ст. 85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абз.1 цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

ДПІ в Залізничному районі м.Львова в порушення вищезазначеної норми провело нарахування позивачеві податкових зобов'язань за відсутності у позивача належних первинних документів щодо підтвердження господарських операцій з ПП "Екоенергобуд", оскільки протоколом виїмки від 22 вересня 2011 року, складеним старшим оперуповноваженим ВОСДПБВДОЗШ УПМ ДПА у Львівській області Гресько В.Б. (т.II, а.с.82-84) підтверджується факт вилучення у позивача документів щодо проведення взаємовідносин з вищевказаним контрагентом за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2011 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог п.85.9 ст.85 ПК України щодо перенесення термінів розпочатої перевірки, таким чином ДПІ в Залізничному районі м.Львова безпідставно нараховано податкове зобов'язання в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість щодо господарських операцій позивача з ПП "Екоенергобуд".

Покликання апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Ітарс» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.

Колегія суддів не бере до уваги факт порушення кримінальної справи №179-0467 відносно директора ПП «Універсалбуд» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України, обвинуваченого також у пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, оскільки сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів позивача не є підставою для визнання всіх господарських операцій з такими контрагентами безтоварними.

Відповідно до положень ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вина особи у вчиненні злочину встановлюється обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Отже, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Виходячи з вимог ч.2 ст.71 КАС України, ці обставини повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідачем не надано суду обвинувального вироку суду, який набув законної сили у кримінальній справі №179-0467, а тому сам факт її порушення, не може бути підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Колегія суддів також не приймає до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Екоенергобуд» акт ДПІ в Дзержинському районі м.Харкова №508/2204/35009599 від 11 червня 2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Екоенергобуд», виходячи з наступного.

Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням вимог заявленого позову, предметом доказування у відповідній категорії податкових спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0000852210/10/7886 від 08 квітня 2013 року прийнято неправомірно.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі № 813/3155/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 року.