Рішення № 37295415, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24098/13 17.02.14

За позовом ТОВ "ШАХІН"

до ТОВ "РІШБУР"

про стягнення 15 593,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Кемінь В.В.(дов. від 05.12.2013)

Від відповідача Співак С.А.( дов. № 2 від 15.11.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням договору на перевезення вантажу № 6 від 27.05.2013 у розмірі 15593,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24098/13 та призначено до розгляду на 09.01.2014

Представники сторін в судове засідання 09.01.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, суд дане клопотання задовольняє .Розгляд справи відкладено на 21.01.2014.

В судове засідання 21.01.2014 прибули представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі. Розгляд справи відкладено на 06.02.2014.

В судове засідання 06.02.2014 представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання позивача.

Представник відповідача прибув в судове засідання 06.02.2014 надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Розгляд справи відкладено на 17.02.2014.

В судове засідання 17.02.2014 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2013 між ТОВ «РІШБУР»(далі відповідач, замовник за договором) та ТОВ «ШАХІН»(далі позивач, перевізник за договором) було укладено договір перевезення вантажу № 6 (далі по тексту - договір), який регулює взаємовідносини, що виникають при плануванні, організації та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом на внутрішньому та міжнародному сполученні, а також оплаті наданих транспортних послуг(п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору на кожне направлення оформляється транспортне замовлення(заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку.

Згідно з п. 3.1. пп. 3.1.1. договору перевізник зобов'язується, зокрема: забезпечити своєчасне прибуття транспортних засобів, що зазначені у замовленні, технічно та за параметрами придатними для перевезення вантажу згідно отриманого замовлення(заявки) на перевезення повідомити замовника про прибуття транспортного засобу під завантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив перевезення товару на замовлення відповідача на загальну суму 10 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000051 від 12.06.2013, рахунком-фактурою № СФ-000025 від .05.06.2013, податковою накладною від 12.06.2013.

Сам факт перевезення підтверджується ТТН 2Э і CMR № 000193, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 4.2 договору вартість перевезення вантажу погоджується Сторонами і фіксується в Заявках до договору, які є невід'ємною його частиною.

Так, в Заявці на транспортне перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 4/1 від 28.05.2013 погоджено вартість транспортних послуг в розмірі 10 тис. грн. з ПДВ.

У вказаній заявці вказано фірму-одержувача - ТОВ «РІШБУР» м. Київ, митниця призначення - митний термінал ТОВ «РІШБУР». В ТТН № 2 Э і CMR № 000193 вказано одержувача - ТОВ «РІШБУР» м. Київ, місце розвантаження - м. Київ.

Таким чином, відмітками митних органів у вказаних документах підтверджується здійснення перевезення ТОВ «ШАХІН» всієї партії товару та виконання умов договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між замовником і перевізником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків, підписаного сторонами акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, CMR з відмітками вантажоодержувача протягом 4-х (чотирьох) банківських днів з моменту надання повного пакету зазначених документів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаних умов договору 28.11.2013 позивач надав відповідачу повний пакет вказаних документів необхідних для оплати, що підтверджується квитанцією кур'єрської пошти та описом вкладення від 27.11.2013(копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач в порушення умов договору не розрахувався за надані послуги.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на день розгляду справи, становить 10 000,00 грн.

Отже, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання, а тому у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Отже, факт несплати відповідачем позивачу заборгованості за послуги по перевезенню товару належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу заборгованість за послуги по перевезенню товару, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «РІШБУР» зазначає, що позивачем не дотримано вимог п.п. 4.1 договору №06 від 27.05.2013 щодо належного оформлення документів, а тому ТОВ «РІШБУР» не розрахувався за поставлений товар.

Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки матеріали справи свідчать, що всі первинні документи оформлені позивачем згідно з діючим законодавством та підтверджується наступним.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 цього Закону первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції..

Всі документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам цих нормативних актів та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з вимогами статті 692 даного ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач вказує на те, що початком строку для оплати товару є дата отримання належно оформлених документів.

Відповідно до п.п. 4.1 договору №06 від 27.05.2013 розрахунки між ЗАМОВНИКОМ і ПЕРЕВІЗНИКОМ здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок ПЕРЕВІЗНИКА на підставі виставлених рахунків, підписаного Сторонами акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, CMR з відміткою вантажоодержувача протягом чотирьох банківських днів з моменту правильно оформленого пакету зазначених документів.

Посилання відповідача на відсутність оригіналу Довідки про транспортно-експедиційні витрати № 11 від 30.05.2013 є безпідставним, оскільки згідно умов договору перевезення така довідка не є підставою для оплати за надані послуги.

Посилання відповідача на відсутність в CMR підпису перевізника є безпідставним, оскільки згідно умов договору перевезення підставою для оплати є CMR з відміткою вантажоодержувача.

Посилання відповідача на відсутність в ТТН підпису і посади особи, яка прийняла товар для перевезення є безпідставним, оскільки такий підпис в ТТН наявний, а товар прийняв водій Оруджов згідно довіреності № 4 від 28.05.2013 виданої ТОВ «РІШБУР».

Посилання відповідача на відсутність повноважень в особи, що склала, затвердила та підписала рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні є безпідставним, оскільки уповноваженою особою на складання цих документів є бухгалтер ТОВ «ШАХІН», повноваження якого оформлені згідно ст. 244 ЦК України.

Отже, посилання відповідача на те, що строк оплати за товар настає після отримання належно оформлених документів є безпідставним, оскільки належно оформлені документи надані 27.11.2013 засобами кур'єрської служби express mail № 1680715 з описом вкладення № 5366576, а в пункті п. 3.2.8 договору №06 від 27.05.2013 визначено, що ЗАМОВНИК зобов'язаний здійснити своєчасні розрахунки за виконане перевезення вантажу.

Що стосується позовних вимог на суму 5 593,00 грн., то суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки договором не передбачено стягнення штрафних санкцій з відповідача, а також позивач не подав жодного розрахунку нарахованих штрафних санкцій та не зазначив на підставі чого вони нараховані. Отже, позовні вимоги про стягнення 5 593,00 грн. є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХІН" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РІШБУР" (04073, м. Київ, вул. Вербова, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 36698455) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХІН"(76018, м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 22/29, код ЄДРПОУ 32872746) 10 000(десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 103(одна тисяча сто три) грн. 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.02.2014