Рішення № 37295399, 11.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24633/13 11.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

До Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової

компанії «Оранта»

Про стягнення 3 983,77 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лазор А.І. - представник за довіреністю № 0113-170 від 30.10.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення 3 983,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.13. порушено провадження у справі № 910/24366/13; розгляд справи призначено на 28.01.14. о 10-50.

31.12.13. Моторне (транспортне) страхове бюро України через відділ діловодства Господарського суду м. Києва надіслало відомості про страхове покриття.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.14. подав документи, які були витребувані судом.

28.01.14. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав визначених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 11.02.14. о 15-00.

10.02.14. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.14. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.14. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/24633/13.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.12. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Гребенніком Д.С. укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2820-12-00013 за яким позивач застрахував майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу «Мазда», державний реєстраційний номер АА 4781 МА.

28.01.13. о 09 год. 05 хв. Алєксєєва І.О., керуючи транспортним засобом марки «Опель», державний реєстраційний номер АА 9626 НВ, на перехресті вулиць Дніпровська Набережна - Княжий затон в м. Києві, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора не надала дороги транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «Мазда», державний реєстраційний номер АА 4781 МА., під керуванням Гребеннікова Д.С., що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.13. у справі № 753/1978/13 Алєксєєву І.О. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно калькуляції ремонтно-відновлювальних робіт № ДККА-24010 від 31.01.13., складеної за програмою «Audatex», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мазда», державний реєстраційний номер АА 4781 МА, складає 5 983,77 грн.

Страховим актом № ДККА-24010 від 04.02.13. пошкодження транспортного засобу марки «Мазда», державний реєстраційний номер АА 4781 МА, внаслідок ДТП, що сталося 28.01.13. на перехресті вулиць Дніпровська Набережна - Княжий затон в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 3 983,77 грн.

При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.

Крім того, статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України № 5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., № 5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та № 5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.

З наявного в матеріалах справи страхового акту № ДККА-24010 від 04.02.13. вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підстав калькуляції ремонтно-відновлювальних робіт № ДККА-24010 від 31.01.13., складеної за програмою «Audatex».

29.01.13. Гребенніков Д.С. звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.

Позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, видав суму страхового відшкодування готівкою з каси, що підтверджується видатковим касовим ордером № 133 від 08.02.13. та розпорядженням про виплату страхового відшкодування від 08.02.13.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3 983,77 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вину Алєксєєвої І.О. у вчиненні спірного ДТП встановлено у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Алєксєєвої І.О. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Опель», державний реєстраційний номер АА 9626 НВ, застрахована відповідачем згідно із полісом № АА/5746984

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність Алєксєєвої І.О. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Опель», державний реєстраційний номер АА 9626 НВ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АА/0795528, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

22.08.13. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 3 983,77 грн. З матеріалів справи вбачається, що дана заява залишена без розгляду відповідачем.

Матеріалами справи (калькуляція ремонтно-відновлювальних робіт № ДККА-24010 від 31.01.13.) підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мазда», державний реєстраційний номер АА4781 МА становить 5 983,77 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 3 983,77 грн.

При цьому, калькуляція ремонтно-відновлювальних робіт № ДККА-24010 від 31.01.13., складена на основі комп'ютерної програми «Audatex». Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма «Audatex» рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а відтак заперечення відповідача про те що, надана відповідачем ремонтна калькуляція не може враховуватися при визначені розміру страхового відшкодування є необґрунтованими.

Полісом АА/5746984 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відтак, розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АВ/ 5746984 становить 510,00 грн.

Враховуючи визначені полісом № АВ/5746984 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3 473,77 грн. ( 3983,77 грн. право зворотної вимоги - 510,00 грн. франшизи), внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; код ЄДРПОУ 30859524) 3 473 (три тисячі чотириста сімдесят три) грн. 77 коп. - сума страхового відшкодування в порядку регресу, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.14.

Суддя Т.М. Ващенко