Постанова № 37295222, 24.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року 08:20 №826/923/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послугпровизнання протиправною та скасування постанови від 04.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Поліс» (надалі - Позивач/ПрАТ «СК «Мега-Поліс») з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати повністю Постанову №192/17/4-20 ФМ від 04.12.2013 р. «Про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» та інші нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» про застосування до ПрАТ «СК «Мега-Поліс» штрафу у сумі 34 000,00 грн.

2. Судовий збір покласти на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить адміністративний позов задовольнити, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» (надалі - Закон №249), Закону України «Про старування» (надалі - Закон №85) під час винесення Постанови №192/17/4-10 ФМ від 04.12.2013 р. про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (надалі - Постанова №192/17/4-20 ФМ).

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав викладених в запереченнях, та зазначає про дотримання Відповідачем положень чинного законодавства під час винесення Постанови №192/17/4-20 ФМ, зокрема зазначає про не внесення Позивачем до реєстру фінансових операцій, що підлягають обов'язковому державному моніторингу.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, до Відповідача надійшов лист Державної служби фінансового моніторингу України №2984/0340-06/3/дск від 02.08.2013 р. з інформацією щодо ймовірних фактів порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

03.09.2013 р. Відповідач листом №6492/17-8/44 просив Позивача надати документи, що підтверджують здійснення фінансового моніторингу. Листом №24948 від 12.09.2013 р. Позивач надав Відповідачу документи та пояснення відповідального за проведення фінансового моніторингу по запитуваним операціям.

Листом №9258/17-8 від 27.11.2013 р. Позивача було повідомлено про проведення позапланової безвиїзної перевірки.

04.12.2013 р. Відповідачем було складено Акт позапланової безвиїзної перевірки ПрАТ «СК «Мега-Поліс» №250/17-4ФМ, в якому зроблено висновок, що при проведення позапланової безвиїзної перевірки ПрАТ «СК «Мега-Поліс» щодо дотримання вимог Закону №249 та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму встановлені наступні порушення:

ь п.3 ч.2 ст.6 Закону №249 щодо обов'язку суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, після їх проведення;

ь п.5 ч.2 ст.6 Закону №249, щодо обов'язку суб'єкта первинного фінансового моніторингу забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення;

ь пп.А) п.6 ч.2 ст.6 Закону №249 щодо обов'язку суб'єкта первинного фінансового моніторингу повідомляти Спеціального уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом 3-х робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення;

ь п.15 Порядку взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначенні та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №747 від 25.08.2010 р. (надалі - Порядок №747), щодо забезпечення виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, але не пізніше наступного робочого дня після їх проведення;

ь п.7.2 п.7.5 р.7 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого Держфінпослгу №25 від 05.08.2003 р. (надалі - Положення №25), щодо виявлення та реєстрації інформації про фінансову операцію в порядку, встановленому законодавством.

31.12.2013 р. Відповідачем було винесено Постанову №192/17/4-20 ФМ, відповідно до якої щодо Позивача було застосовано штраф в розмірі 34 000 грн.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірної постанови, останній оскаржив її в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями є Закон №249.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.14 Закону №249 державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму здійснюються щодо: страховиків (перестраховиків), ломбардів та інших фінансових установ, а також юридичних осіб, що відповідно до законодавства надають фінансові послуги (крім фінансових установ та інших юридичних осіб, щодо яких державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму здійснюються іншими суб'єктами державного фінансового моніторингу), платіжних організацій та членів платіжних систем, що є небанківськими установами, - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

В ч.2 ст.5 Закону №249 визначено, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема і страховики (перестраховики).

Таким чином, судом встановлено, що не заперечується представником ПрАТ «СК «Мега-Поліс», Позивач є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

Водночас, суд погоджується із Позивачем про помилковість визначення Відповідачем в Акті №250/17-4ФМ та Постанові №192/17/4-20 ФМ про виявлені фінансові операції, які мають ознаки передбачені п.12 ч.1 ст.15 Закону №249.

Так, відповідно до п.12 ч.1 ст.15 Закону №249 фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень), та має одну або більше таких ознак, зокрема: одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії).

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується сторонами 14.05.2008 р. між Позивачем та Закритим акціонерним товариством медико-санітарною частиною «Нафтохімік» було укладено договір №57/110 про надання медичних послуг застрахованим в ЗАТ СК «Мера-Поліс» (надалі - Договір №57/110), відповідно до якого Замовник (Позивач) доручив, а Виконавець (Закрите акціонерне товариство медико-санітарна частина «Нафтохімік») прийняв на себе зобов'язання щодо надання Застрахованим особам медичної допомоги (медичних послуг), а саме: діагностичних, лікувальних, профілактичних послуг та лікарських засобів відповідно до профілю медичного закладу та програм медичного страхування.

В п.4.2 та п.4.4 Договору №57/110 Замовник, що місячно, здійснює передплату вартості медичної допомоги (медичних послуг), яку отримують Застраховані особи в звітному місяці, у сумі узгодженій сторонами. Остаточна оплата вартості медичної допомоги (медичних послуг0, що надана Застрахованим особам, здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» було підписано Акт №42 надання медичних послуг з 01.02.102 р. по 31.12.2012 р., в якому зазначено про надання медичних послуг застрахованим Компанії, в кількості 317 осіб (вартість 200 004,81 грн.).

31.12.2012 р. від ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» було надано Позивачу рахунок №528, за надані медичні послуги та медикаменти в розмірі 200 004,81 грн. На підставі виставленого рахунку, Позивачем 22.01.2013 р. було проведено перерахування коштів в розмірі 200 004,81 грн. на рахунок ТОВ «МСЧ «Нафтохімік», за Договором №57/110.

Крім того, 02.01.2013 р. від ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» було надано Позивачу рахунок №1, щодо передплати за медичні послуги в розмірі 395 000,00 грн. На підставі виставленого рахунку, Позивачем 03.01.2013 р. було проведено перерахування коштів в розмірі 395 000,00 грн. на рахунок ТОВ «МСЧ «Нафтохімік», за Договором №57/110.

Водночас, в ч.1 ст.10 Законі №85 визначено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Тобто, страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) сума, яка виплачується за договором старування саме страхувальником (юридичні особи або фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України).

В даному ж випадку, оплата проводилась не за договором страхування, а за договором про надання медичних послуг.

Таким чином, суд погоджується із посиланням Позивача, що Відповідач помилково дійшов висновку, що суми перераховані Позивачем ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» за Договором №57/110 є страховим платежем (страховим внеском, страховою премією), та підпадають під фінансовий моніторинг, за положеннями ч.12 ч.1 ст.15 Закону №249.

Водночас, в п.1.1 Договору №57/110 визначено, що Договір добровільного медичного страхування - письмова угода між Страховою компанією і фізичною особою, де предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані зі здоров'ям Застрахованої особи, згідно з якою Страхова компанія бере на себе відповідальність у разі настання страхового випадку (звернення Застрахованої особи до медичного закладу за отриманням медичної допомоги (медичних послуг) в межах Програм медичного страхування) здійснити страхову виплату, а Застрахована особа зобов'язується сплати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови Договору ДМС.

Як вбачається із наданих Позивачем договорів добровільного медичного страхування (№4/1/3 від 27.06.2012 р., №4/1/1 від 27.06.2012 р., №4/1/7 від 27.06.2012 р., №4/1/6 від 27.06.2012 р., №4/1/2 від 27.06.2012 р.) та Програми медичного страхування, та не заперечувалось Позивачем в судовому засіданні, кошти за договорами добровільного страхування (укладеними із фізичними особами) перераховується саме ТОВ «МСЧ «Нафтохімік», як відшкодування медичному закладові (ТОВ «МСЧ «Нафтохімік») вартості наданої Страхувальнику (фізичним особам, із якими укладено договори добровільного медичного страхування) медичної допомоги (медичних послуг), у межах страхової суми.

Водночас, відповідно до положень ст.9 Закону №85 грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку є страхова виплата.

Таким чином, як встановлено судом, що не заперечується представником Позивача, сума перерахована ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» за Договором №57/110 є страховою виплатою.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.15 Закону №249 фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень), та має таку ознаку: проведення страхової виплати або страхового відшкодування.

Таким чином, суд акцентує увагу, що оскільки вчинені Позивачем операції за Договором №57/110 є страховими виплатами, тому відповідно до положень п.13 ч.1 ст.15 Закону №249 підлягають обов'язковому первинному фінансовому моніторингу.

Відповідно до п.3, п.5, пп.А) п.6 ч.2 ст.6 Закону №249 суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення; забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення; повідомляти Спеціально уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення;

Крім того, питання подання суб'єктами первинного фінансового моніторингу інформації, необхідної для взяття їх на облік у Держфінмоніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що відповідно до Закону №249 підлягають фінансовому моніторингу, а також подання ними Держфінмоніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму є Порядок №747.

В п.15 Порядку №747 передбачено, що суб'єкт забезпечує виявлення фінансових операцій, зазначених у п.13 цього Порядку, до початку, в процесі, але не пізніше наступного робочого дня після їх проведення, або в день виникнення підозри, або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення. У разі виявлення фінансових операцій, учасниками або вигодоодержувачами яких є особи, включені до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або до яких застосовані міжнародні санкції, суб'єкт у той же день вносить інформацію про таку операцію до реєстру.

При цьому, в п.7.2 Положення №25 визначено, що установа повинна забезпечити з'ясування можливості віднесення фінансової операції до такої, що підлягає фінансовому моніторингу або яка може бути пов'язана, стосується або призначена для фінансування тероризму, до початку, в процесі, але не пізніше наступного робочого дня після її проведення, або в день виникнення підозри, або під час спроби її проведення, чи після відмови клієнта від її проведення. Заходи, направлені на з'ясування віднесення фінансової операції до такої, що підлягає фінансовому моніторингу або яка може бути пов'язана, стосується або призначена для фінансування тероризму, повинні бути визначені в Правилах та включають: аналіз фінансової операції (належність осіб, що беруть участь в операції, до організацій, юридичних, фізичних осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності, стосовно яких застосовано міжнародні санкції; належність до осіб, що мають високий ризик; форма та спосіб розрахунку, предмет угоди та інше); з'ясування суті та мети здійснення фінансової операції, в тому числі шляхом отримання додаткової документації, що стосується фінансової операції.

Натомість, як вбачається із змісту адміністративного позову, Позивачем вказаних дій вчинено не було, тому як наслідок, суд приймає до уваги посилання Відповідача про порушення ПрАТ «СК «Мега-Поліс» положень п.3, п.5, пп.А) п.6 ч.2 ст.6 Закону №249, п.15 Порядку №747 та п.7.2 Положення №25, і як наслідок, суд дійшов висновку про правомірність винесення Відповідачем Постанови №192/17/4-20 ФМ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню Позивачу. При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» (адреса: 03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 23, код ЄДРПОУ 30860173) решту суми судового збору у розмірі 1 687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001. Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін