Постанова № 37295168, 18.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року 12:40 № 826/19697/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Славковій О. О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ФОП ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС), в якому просить суд визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001661720 від 12.04.2013 р., податкове повідомлення-рішення №0001671720 від 12.04.2013 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні, в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво, та замінено ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на правонаступника Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (надалі - Відповідач).

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить адміністративний позов задовольнити, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення податкових повідомлень-рішень, зокрема зазначає про помилковість висновків щодо наявності трудових правовідносин між Позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та виплату їм заробітної плати без офіційного працевлаштування. Зазначені працівники не були включені до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, нарахування єдиного податку (із розрахунку 50 % ставки єдиного податку за найману особу) по вказаним найманим працівникам не проводилось.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав викладених в запереченнях, та зазначає про дотримання Відповідачем положень чинного законодавства під час винесення податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які повідомили про трудові відносини із Позивачем.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

17.02.2014 р. через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання Позивача (вх. №03-4/11146) із додатковими документами. Крім того, 18.02.2014 р. через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання Відповідача (вх. №03-4/11160) із додатковими документами

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

12.08.2008 р. Позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що посвідчує Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (серія НОМЕР_2). З 01.01.2012 р. Позивач взято на податковий облік як платника єдиного податку, про що видано Свідоцтво платника єдиного податку (серія НОМЕР_3). Основними видами діяльності Позивача є освіта у сфері культури (основний), театральна та концертна діяльність, діяльність із підтримання театральних і концентр них заходів, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, надання інших інформаційних послуг, н .в і. у.

На підставі наказу №584 від 21.03.2013 р. «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку №552/17, №553/17, №554/17 та №555/17 від 21.03.2013 р. виданих ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої було складено Акт фактичної перевірки №13-17.2-05-3188912853 від 01.04.2013 р. (надалі - Акт №13).

В Акті №13 зазначено, що на момент перевірки в господарській одиниці використовується праця 7 фізичних осіб, із яких з 3-ома особами не були оформлені трудові відносини (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4), однак останні отримували заробітну плату без оформлення її виплати та без проведення перерахувань Позивачем до бюджету податку на дохід (як податковий агент).

Як наслідок, в Акті №13 перевіряючими інспекторами було зафіксовано виявлені порушення:

ь пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме не дотримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб найманих працівників в розмірі 12 102,00 грн.;

ь п.51.1 ст.51 ПК України, п.4 указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі - Указ №727).

12.04.2013 р., на підстав Акту №13 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь №0001661720 - яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (сплачується (перераховується) на території м. Києва) в сумі 22 198,50 грн. (із яких 12 102,00 грн. - за основним платежем, та 10 096,50 грн. - штрафних санкцій);

ь №0001671720 - яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з єдиного податку з фізичних осіб на суму 645,00 грн.

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві, який листом №268/С/12-3-03 від 27.06.2013 р. вказали про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0001661720 та вказали, що за податковим повідомленням-рішенням №0001661720 з податку на доходи фізичних осіб мало бути вказано сума 19 303,50 грн. (12 189,00 грн. основний платіж, та 7 114,50 грн. - штрафні санкції). Однак, нових податкових повідомлень-рішень Головним управлінням Міндоходів у м. Києві не виносилось..

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, останній оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0001661720 від 12.04.2013 р., суд зазначає наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи, дане податкове повідомлення-рішення було винесено в зв'язку із тим, що Позивачем використовувалась наймана праця працівників (ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3) без офіційного працевлаштування, здійснювалась виплата заробітної плати без утримання податку із доходів фізичних осіб, та в результаті чого встановлено порушення п.51.1 ст.51 та пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України.

Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

При цьому, п.164.1 ст.164 та пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Положеннями пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Під податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб розуміється - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений р.IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та р.IV цього Кодексу (пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України).

Таким чином, судом з'ясовано, що не заперечується Позивачем, ФОП ОСОБА_1 є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, який зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений р.IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та р.IV цього Кодексу.

Як встановлено судом, що не заперечується Позивачем, працівниками Відповідача було проведено перевірку ФОП ОСОБА_1, під час якої було зафіксовано, що деякі працівники офіційно не були працевлаштовані (відсутні оформлені трудові відносини), зокрема:

ь ОСОБА_2 працювала з 01 серпня 2011 р. по січень 2012 р., заробітну плату отримувала в розмірі 2 500 грн. за місяць без офіційного працевлаштування. З 13.01.2012 р. по квітень 2012 р. була офіційно працевлаштована згідно трудового договору, при цьому офіційну заробітну плату отримувала 580,00 грн., а в конверті (неофіційну) - 1 920,00 грн.;

ь ОСОБА_3 працював з 01 липня 2011 р. по травень 2012 р. без офіційного працевлаштування, заробітну плату отримував у розмірі 3 500 грн. за місяць, яка виплачувалась у конверті. У відомостях на отримання заробітної плати не розписувався;

ь ОСОБА_4 працювала з 01 вересня 2011 р. по квітень 2012 р. без офіційного працевлаштування, заробітну плату отримувала в розмірі 3 500 грн. за місяць, яка виплачувалась у конверті. У відомостях на виплату заробітної плати працівникам не розписувалась.

Відповідно до положень ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

В судовому засіданні було отримано пояснення від свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 які вказали, що перебували в трудових відносинах із Позивачем, однак офіційно оформлені не були, зокрема:

ь свідок ОСОБА_4 підтвердила, що з 01.09.2011 р. по квітень 2012 р. працювала у Позивача на посаді адміністратора, без офіційного працевлаштування. Була допущена до виконання трудових обов'язків. Заробітну плату отримувала близько 3 500 грн. - 4 000 грн. за місяць. Виплати проводились в конверті особисто Позивачем або бухгалтером Позивача. В жодних відомостях/журналах/довідках про виплату заробітної плати працівникам не розписувалась;

ь свідок ОСОБА_2 підтвердила, що з 01.08.2011 р. по січень 2012 р. працювала у Позивача без офіційного працевлаштування на посаді адміністратора, заробітну плату в розмірі 2 500 грн. отримувала в конверті, жодних підписів у відомостях/журналах/довідках про виплату заробітної плати працівникам не розписувалась, заробітна плата виплачувалась особисто Позивачем або бухгалтером Позивача. В період з 01.08.2011 р. по січень 2012 р. була допущена до виконання трудових обов'язків. З 13.01.2012 р. по квітень 2012 р. була офіційно працевлаштована згідно трудового договору, при цьому офіційну заробітну плату отримувала 580,00 грн., а в конверті (неофіційну) - 1 920,00 грн.

ь свідок ОСОБА_3 підтвердив, що з липня 2011 р. по травень 2012 р. працював на посаді дизайнер поліграфії, без офіційного працевлаштування. Заробітну плату отримував в розмірі 3 500 грн. в конверті, жодних підписів у відомостях/журналах/довідках про виплату заробітної плати працівникам не розписувалась, заробітна плата виплачувалась особисто Позивачем або бухгалтером Позивача.

Таким чином, в судовому засіданні віднайшло підтвердження фактичним трудовим відносинам між Позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2.

Водночас, свідчення ОСОБА_5 що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 не працювали у Позивача судом до уваги не приймаються, оскільки як було встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_5 розпочала трудові відносини із Позивачем з вересня 2012 р., тобто після припинення трудових відносин між Позивачем та ОСОБА_4 (квітень 2012 р.), ОСОБА_3 (травень 2012 р.), ОСОБА_2 (травень 2012 р.).

В ч.1 та ч.2 ст.24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпПУ) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

В ч.3 та ч.4 ст.24 КЗпПУ визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Крім того, відповідно до положень ч.1, ч.2 та ч.4 ст.48 КЗпПУ трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, трудового договору між Позивачем та ОСОБА_4 (в період з 01.09.2011 р. по квітень 2012 р.), ОСОБА_3 (липня 2011 р. по травень 2012 р.), ОСОБА_2 (з 01.08.2011 р. по січень 2012 р.) не укладалось, розпорядження чи наказу про прийняття на роботу не виносилось, трудова книжка не оформлялась. Натомість, вказані особи були допущені до виконання трудових відносин.

Таким чином, судом встановлено, що підтверджено в судовому засіданні матеріалами справи та поясненнями свідків, що Позивачем фактично використовувалась наймана праця (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4) без офіційного працевлаштування та здійснювалась виплата заробітної плати без її офіційного оформлення.

Суд приймає до уваги надані Відповідачем розрахунки отриманої від Позивача заробітної плати працівниками, що не були офіційно працевлаштовані (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4), що підтверджені в судовому засіданні свідками, становить 81 260,00 грн., зокрема:

ь ОСОБА_2 - загальна сума отриманої заробітної плати - 17 760,00 грн. (з серпня 2011 р по січень 2012 р. отримала 15 000,00 грн. (6 місяців по 2 500 грн.), та з січня 2012 р. по квітень 2012 р. - 5 760,00 грн. (3 місяці по 1 920,00 грн.). Заборгованість за січень-квітень 2012 р. становить 3 000 грн.);

ь ОСОБА_3 - загальна сума отриманої заробітної плати 35 500,00 грн. (з липня 2012 р. по травень 2012 р. отримала 38 500,00 грн. (11 місяців по 3 500,00 грн.). Заборгованість становить 3 000,00 грн.);

ь ОСОБА_4 - загальна сума отриманої заробітної плати 28 000,00 грн. (з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. отримала 28 000,00 грн. (8 місяців по 3 500,00 грн.).

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п.167.2 - п.167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

В пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Пунктом 51.1 ст.51 ПК України визначено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Однак, як з'ясовано в судовому засіданні, що не заперечується Позивачем, податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за вказаними працівниками ФОП ОСОБА_1 не сплачено, до податкової звітності інформації не включалось.

В пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 127.1 ст.127 ПК України передбачено, що наступні розміри штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків:

ь в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету - якщо було вчинено вперше протягом 1095 днів;

ь в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету - якщо такі дії були вчинені повторно протягом 1095 днів;

ь в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету - якщо такі дії вчинені протягом 1095 днів втретє та більше.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано Відповідачем та підтверджено Позивачем, щодо ФОП ОСОБА_1 було застосовано штрафну санкцію в розмірі в розмірі 75% від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Однак, суд критично ставиться до такого застосування Відповідачем розміру штрафу, оскільки як вбачається із наданих матеріалів справи, протиправні дії були вичинені Позивачем повторно протягом 1095 днів.

Так, суд не приймає до уваги наданий Відповідачем Акт (довідку) фактичної перевірки №1/НОМЕР_1 від 10.02.102 р., винесеної Державною податковою інспекцією у Облонському районі м. Києва ДПС, оскільки в даному Акті відсутня фіксація факту що Позивачем фактично використовувалась наймана праця без офіційного працевлаштування та здійснювалась виплата заробітної плати без її офіційного оформлення. Натомість, така інформація є лише в Акті (довідку) фактичної перевірки №8-17.2-05-3188918853 від 27.02.2013 р.

Таким чином, до Позивача мала бути застосована штрафна санкція в розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, тобто 6 051,00 грн.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0001661720 від 12.04.2013 р. є протиправне в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 3 025,50 грн., а тому має бути скасоване в даній частині.

Крім того, згідно з п.119.2 ст.119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Як вбачається із Розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) Позивачу була нарахована штрафна санкція в розмірі 1 020,00 грн., в порядку визначеному п.119.2 ст.119 ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування Відповідачем штрафних санкцій, в порядку передбаченому п.119.2 ст.119 ПК України, є обґрунтованими.

Крім того, суд критично ставиться до пояснень Позивача, що Відповідач не мав права використовувати письмові пояснення від осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4), які не були присутні під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1

Так, в п.80.6 ст.80 ПК України визначено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено представником Відповідача, під час проведення перевірки Позивачем не було надано інспекторам первинних документів, в яких обліковується витрати на оплату праці, відомості про оплату праці працівника, документи щодо ведення обліку виконаної роботи працівником.

Водночас, відповідно до пп.83.1.1-83.1.6 п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається із наданих в судовому засіданні документів, до Відповідача надійшла Колективна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також у вказаних осіб були відібрані письмові пояснення, щодо фактів викладених в колективній скарзі.

Таким чином, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що інспектори мали право використовувати пояснення (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4) під час проведення перевірки, що надійшли до Відповідача.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Позивача на доводи Позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку із тим, що Головним управлінням Мінходів у м. Києві протиправно не було винесено інше податкове повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1

Так, відповідно до положень ч.2 та ч.3 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд звертає увагу, що в даному адміністративному позові Позивачем не оскаржуються дії/бездіяльність Головного управління Мінходів у м. Києві, щодо не винесення нових податкових повідомлень-рішень.

Натомість, суд приймає до уваги положення п.58.2 ст.58 ПК України, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №00016171720 від 12.04.2013 р., суд зазначає наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи, дане податкове повідомлення-рішення було винесено в зв'язку із тим, що Позивачем було допущено порушення п.4 Указу №727/98, а саме Позивачем не сплачено за найманих працівників, із якими не були оформлені офіційні трудові відносини (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4), єдиного податку.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується поясненнями Позивача, ФОП ОСОБА_1 в 2011 р. перебував на спрощеній системі оподаткування, та був платником єдиного податку.

Відповідно до п.2 Указу №727/98 (чинного на 2011 р.) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суд приймає до уваги надані Відповідачем розрахунки суми грошового зобов'язання за платежем єдиного податку з фізичних осіб на 645 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу частково. При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, суми судового збору за майнову вимогу (1 548,44 грн.), що не була сплачена позивачем, судом стягується пропорційно із Позивача та Відповідача (по 774,22 грн.).

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001661720 від 12.04.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в частині нарахуваннях штрафних санкцій в розмірі 3 025 (три тисячі двадцять п'ять) грн. 50 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 30 (тридцять) грн. 25 коп. направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) решту суми судового збору у розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 22 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

6. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 22 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38765858, адреса: 04213,м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань.

Направити копію даної постанови до відповідного підрозділу Державної казначейської служби України після набирання законної сили даною постановою.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін