Постанова № 37295157, 11.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2014 року № 826/221/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон» ПрАТ «УКРНДІПВ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 серпня 2013 року № 0000102203.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон» ПрАТ «УКРНДІПВ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 серпня 2013 року № 0000102203.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідачем протиправно спірним рішенням зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 101371,00 грн., оскільки вказана сума була позивачем включена до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

04.02.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу про проведення перевірки від 19.07.2013р. № 322, направлення на перевірку від 19.07.2013р. № 1900/22-03, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 101 371 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9029200122 від 20.05.2013 року) за квітень 2013 року, згідно із затвердженим планом перевірки.

За наслідком перевірки відповідачем складено акт від 08.08.2013р. № 261/5-22-03-00302385.

В ході перевірки відповідач виявив розбіжності між наданими до перевірки оригіналами податкових накладних та даних Єдиного реєстру податкових накладних та прийшов до висновку про те, що позивачем у перевіряємому періоді порушено вимоги п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, безпідставно сформовано податковий кредит за період квітень 2013 року на суму 109 167 грн., що призвело до: завищення податкового кредиту на суму 109 167 грн.; завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 101 371 грн. завищення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7 796 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 26 серпня 2013 року № 0000102203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 101371,00 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірного податкового повідомлення - рішення скористався правом його оскарження в адміністративному порядку, проте оскільки скарги позивача на спірне рішення були залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін, звернувся за захистом своїх прав до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Приватне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон» зареєстроване як юридична особа 19.02.1996 року, місцезнаходження: м. Київ, вул. Боженка, 31. Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Як слідує із матеріалів справи, 30 січня 2013 року між позивачем та ТОВ «АЮДЕР-XXI» було укладено договір підряду № 300113 на виконання ремонтних робіт у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 31.

На виконання умов відповідного Договору, ТОВ «АЮДЕР-XXI» надано позивачу податкові накладні № 1 від 03 квітня 2013року, № 2 від 04 квітня 2013року та № 3 від 16 квітня 2013року. Додатково надано копії відповідних квитанцій про реєстрацію таких накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач на підставі вищезазначених податкових накладних, квитанцій про їх реєстрацію у Єдиному реєстрі включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту у відповідному звітному періоді. Оскільки податкові накладні були належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі, спірне податкове повідомлення рішення на його переконання є протиправним, оскільки ґрунтується на хибних висновках податкового органу.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду про наступне.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, як встановлено п. 201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Ст.201.4. ПКУ, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Ст.201.10. ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Особливу увагу суд звертає на те, що абзацом дев'ятим пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної позбавляє покупця права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

При цьому, форма та окремі особливості заповнення платником ПДВ граф податкової накладної при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг встановлені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 (далі - наказ № 1379).

Відповідно до п. 6.3 наказу № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту порушення порядку заповнення податкової накладної.

Разом з тим, під порушенням порядку заповнення податкової накладної суд розглядає відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (перераховані у підпунктах "а" - "і" п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями)), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).

В ході судового розгляду справи підтверджено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних постачальник ТОВ «Аюдер-ХХІ» (код за ЄДРПОУ 3500046) зареєстрував такі податкові накладні в даному реєстрі:

- №1 від 03.04.2013 року, номенклатура «Авансовий платіж», загальна сума 305 000 грн. вт.ч. ПДВ 50 833,33 грн.;

- №2 від 04.04.2013 року, номенклатура «Авансовий платіж», загальна сума 100 000 грн. вт.ч. ПДВ 16 666,67 грн.;

- №3 від 16.04.2013 року, номенклатура «Авансовий платіж», загальна сума 250 000 грн. вт.ч. ПДВ 41 666,67 грн.

В ході проведення перевірки позивача, встановлено, що постачальником ТОВ «Аюдер-ХХІ» (код за ЄДРПОУ 3500046) надано покупцю такі податкові накладні:

- №1 від 03.04.2013 року, номенклатура «Ремонтні роботи», загальна сума 305 000 грн. втч. ПДВ 50 833,33 грн.;

- №2 від 04.04.2013 року, номенклатура «Ремонтні роботи», загальна сума 100 000 грн. втч. ПДВ 16 666,67 грн.;

- №3 від 16.04.2013 року, номенклатура «Ремонтні роботи», загальна сума 250 000 грн. в т.ч. ПДВ 41 666,67 грн.

Таким чином, за наслідком розгляду справи підтверджено наявність розбіжностей між наданими до перевірки оригіналами податкових накладних та даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Системний аналіз свідчить про те, що в спірних правовідносинах мова йде не про допущення технічних помилок при оформленні податкових накладних, які не впливають на податкові зобов'язання, а про порушення порядку заповнення податкової накладної, визначеного законодавством.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур