Рішення № 37294801, 20.02.2014, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

№ 0521/3880/12

№ 2/521/1403/12

№ 2/251/8/13

№ 2/251/1/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м'я м У к р а ї н и

20.02.2014 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі головуючого судді Клешньова О.І.

при секретарі Гура О.В.

з участю представників сторін-адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні ? частиною квартири та по зустрічному позову про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності, стягнення вартості частки в спільному майні та про розподіл спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1 виділити йому для користування кімнату загальною площею 17,2 кв.м., залишивши у загальному користуванні коридор, кухню і ванну кімнату, та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні ? частиною означеної квартири.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 14 серпня 1993 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, а 22 липня 1993 року придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Загальна площа квартири 41,2 кв.м. (перша кімната 17,2 кв.м., друга - 11,8 кв.м., третя - 12,2 кв.м.). Спільне життя з ОСОБА_4 не склалося і 12 травня 2006 року шлюб між ними було розірвано. 27.07.2010 року ОСОБА_4 звернулася до Калінінського районного суду м. Горлівки з позовом про розподіл спільного майна подружжя і за рішенням суду від 26 жовтня 2010 року за кожним з них було визнано право власності на ? частку означеної квартири. До теперішнього часу він одноособово сплачував комунальні послуги, а відповідачка одноособово користувалася всією квартирою та, змінивши замки на вхідній двері, не допускала його до квартири внаслідок чого він на протязі двох років не може зареєструвати рішення суду в БТІ та отримати свідоцтво про право власності на квартиру. Оскільки відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, просив задовольнити його вимоги.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_3 просив також виділити йому в користування балкон площею 2,7 кв. м., а відповідачці крім двох інших кімнат лоджію площею 3,1 кв.м..

ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом у якому зазначила, що вимоги по первісному та зустрічному позову виникли з одних правовідносин, а саме із реалізації права власності на квартиру АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким належить по ? частині означеної квартири, і просила припинити право власності ОСОБА_3 на ? частку спірної квартири, визнати за нею право власності на всю квартиру і стягнути з неї на користь ОСОБА_3 вартість ? частки квартири, що належала йому на праві власності.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що спірна квартира передбачена для проживання одній сім'ї і використовувалась для цього під час знаходження сторін у шлюбі. В грудні 2005 року сім'я розпалася і ОСОБА_3 став проживати з новою родиною за адресою АДРЕСА_3. Зараз їй стало відомо, що під час шлюбу 17.08.1999 року ОСОБА_3 без її згоди надав голові Калінінського райвиконкому м. Горлівки заяву у якій просив дати згоду на продаж приватизованої квартири АДРЕСА_4 від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_5 у зв'язку з переїздом у квартиру АДРЕСА_1 і за рішенням виконкому № 171/1 від 25.08.1999 року отримав таку згоду. За такими діями донька була позбавлена права власності на приватизовану квартиру і не набула права власності на спірну. Вважає, що внаслідок неприязних стосунків, які склалися між сторонами, та неможливості спільного проживання в квартирі посімейного заселення спільне володіння та користування сумісною власністю являється неможливим. Спірна квартира являється неподільною річчю. У відповідності до ст. 365 ч.1 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших власників, якщо частка являється незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Припинення права власності ОСОБА_3 на ? частку спірної квартири не завдасть суттєвої шкоди його інтересам оскільки на протязі 7 років він не користувався цією квартирою за її призначенням, а стягнення з неї з депозитного рахунку суду вартості ? частини квартири, суттєво поліпшить його фінансові можливості.

За позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, який надійшов до суду 27.07.2010 року, рішення по якому від 26.10.2010 року було скасовано за новоявленими обставинами, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що означена квартира була придбана 22.07.1998 року шляхом оформлення договору купівлі-продажу у приватного нотаріуса ОСОБА_6 під час знаходження у шлюбі з ОСОБА_3, який тривав з 14 серпня 1993 року по 12 травня 2006 року. Позивачка вказувала, що від шлюбу має доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, правовстановлюючі документи оформлені на ОСОБА_3, але вона вважає, що ? частина квартири повинна належати їй.

Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_4 просила визначити частки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в спірній квартирі відповідно у розмірі ? та ? частки, відступив від рівності часток, оскільки суттєве значення для збільшення її частки мають інтереси доньки, яка живе разом з нею.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник наполягали на позовних вимогах, щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на всю спірну квартиру після визначення рівності їх часток з виплатою йому вартості ? частки квартири.

Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні наполягав на вимогах своєї довірительки щодо визначення частки відповідача у спірній квартирі у розмірі ? частини та виплаті йому її вартості з визнанням за ОСОБА_4 права власності на всю квартиру.

Відповідно до договору купівлі-продажу, довідки (а.с. 5, 20 т.1, 4, 59, 51, 162, 163 т.2) 22 липня 1998 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_3 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. На час укладення договору ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_4.

Згідно з техпаспортом у квартирі АДРЕСА_1 є три кімнати площею 17,2, 11,8 та 12,2 кв.м., балкон площею 2,7 кв.м. та лоджія площею 3,1 кв.м. (а.с.6 т.1, 7-8 т.2).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 37 т.1, 43 т.2).

За рішенням суду від 25.04.2006 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 38 т.1).

Реєстрація розірвання шлюбу в органах РАЦСу відбулася 12.05.2006 року (а.с. 5 т.2).

Сторони мають доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 45 т.2).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 набув право власності на дві квартири в м. Горлівці (а.с. 48 т.1, 101-104 т.2).

За висновком судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 52-53 т.1) ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 91 982 гривні.

Згідно із заявою (а.с. 47 т.2) ОСОБА_3 17.08.1999 року звертався до голови Калінінського райвиконкому м. Горлівки із заявою про надання дозволу на продаж належній йому однокімнатної приватизованої квартири АДРЕСА_4 від імені доньки у зв'язку з переїздом у квартиру АДРЕСА_1.

За рішенням Калінінського райвиконкому м. Горлівки від 25.08.1999 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на продаж однокімнатної квартири АДРЕСА_4 (а.с. 49 т.2).

Згідно з договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_4 було продано 1.09.1999 року (а.с. 52 т.2).

За рішенням суду ОСОБА_3 сплачує аліменти на утримання доньки, надає іншу допомогу (а.с. 54, 55, 116-121, 136 т.2).

Він же сплачує комунальні послуги за спірну квартиру (а.с. 122-129 т.2).

Відповідно до рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 14.05.2013 року (а.с. 86-89 т.2) при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 порушення майнових прав неповнолітньої ОСОБА_5 не встановлено.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

22 липня 1998 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_3 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира має три кімнати площею 17,2; 11,8 та 12,2 кв.м., балкон площею 2,7 кв.м. та лоджію площею 3,1 кв.м., кухню та санвузол.

На час купівлі означеної квартири ОСОБА_3 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і у відповідності до ст. 60 ч.1 СК України ця квартира являється спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, за рішенням суду від 25.04.2006 року шлюб між ними розірвано і реєстрація розірвання шлюбу в органах РАЦСу відбулася 12.05.2006 року.

На час подання ОСОБА_3 первинного позову про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням (а.с. 4.04.2012 року) існувало рішення суду від 26.10.2010 року, яке потім було скасовано 20 листопада 2012 року за новоявленими обставинами. Означене рішення являлося підставою для первинних вимог позивача.

Після скасування рішення від 26.10.2010 року між сторонами фактично виник спір про право власності, розподіл спільного майна, що було визнано представником позивача в клопотанні про об'єднання справ (а.с. 34 т.1), судом в ухвалі про об'єднання (а.с. 46 т.1) і у цьому випадку ОСОБА_3 фактично реалізував своє право на звернення до суду з зустрічним позовом за захистом своїх прав і суд прийняв позов згідно з вимогами ст. 123 ч.2 ЦПК України.

На час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_4, яка потім була ним продана.

Відповідно до рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 14.05.2013 року при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 порушення майнових прав неповнолітньої ОСОБА_5 не встановлено.

ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь дитини, надає їй іншу допомогу, а також сплачував комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1.

Інших обставин, які б мали суттєве значення і вплинули на відходження від засад рівності часток подружжя при розподілі спірної квартири ні ОСОБА_4, ні її представником не надано і тому суд вважає частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 рівними, а саме по ? частині за кожним.

У своєму позові ОСОБА_4 вказувала на неприязні стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_3, та неможливість спільного з ним проживання в квартирі посімейного заселення, спільне володіння та користування сумісною власністю. ОСОБА_3 проти цього не заперечував.

Спірна квартира являється неподільною річчю.

У відповідності до ст. 365 ч.1 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших власників, зокрема якщо річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Ринкова вартість квартири складає 91 982 гривні і половина цієї суми ОСОБА_4 внесено на депозитний рахунок.

За означених обставин суд вважає, що припинення права власності ОСОБА_3 на ? частку квартири АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членів їх сімей і тому позовну вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_4 - частково.

На підставі ст. 60, 69 СК України, ст. 365 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 88, 110, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визначити долі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1, що являється їх спільною сумісною власністю, рівними, виділивши кожному з них по 1/2 частці означеної квартири.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку цієї квартири, що припадає на долю ОСОБА_3, в сумі 45 991 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) гривня, яка знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області код ЕГРПУ 26288796, НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат 54 гривні 70 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів.

Суддя: