Рішення № 37293954, 20.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8405/13-ц Провадження № 22-ц/795/378/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жук М. І. Доповідач - Зінченко С. П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЗінченко С.П.,суддів:Вінгаль В.М., Харечко Л.К.,при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:Позивача ОСОБА_5 відповідача ОСОБА_6 її представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігів від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2013 року позивач звернулась з даним позовом до суду, посилаючись на те, що з вини відповідача тричі 27 вересня 2010 року, 25 грудня 2010 року та 31 жовтня 2012 року була залита її квартира АДРЕСА_1, а тому заподіяні їй збитки повинен відшкодувати відповідач.

Оскаржуваним заочним рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 5125,00 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2013 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що судом заява про перегляд заочного рішення була розглянута з порушенням вимог ст.. 231 ЦПК України, оскільки апелянт не була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду.

Крім того апелянт вказує на те, що при ухваленні заочного рішення суд порушив право відповідача на правову допомогу, оскільки апелянтом була надана заява від 20.11.2012 року про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю адвоката в іншому судовому засіданні, проте судом вказану причину неявки визнано неповажною.

Також апелянт вважає, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б вказували на затікання води до квартири позивача з вини апелянта, зокрема відсутня експертиза, яка могла б встановити вину особу в заподіяні шкоди позивачу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст..303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен нести цивільно-правову відповідальність за заподіяні з його вини матеріальні збитки позивачу в розмірі 5125 грн. відповідно до положень ст. 1166, 1167 ЦК України. Суд вказав, що матеріальні збитки виникли внаслідок винних дій позивача, так як на нього покладений обов'язок утримувати сантехнічне обладнання в своїй квартирі у справному стані. Крім того, суд встановив, що позивач у зв'язку з затопленням квартири страждав морально з приводу незадовільного санітарного стану його помешкання, а тому визначив заподіяну позивачу з вини відповідача моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За загальними правилами, передбаченими ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього кодексу.

Судом встановлено, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, є Комунальний навчальний заклад «Чернігівський обласний навчальне - виробничий центр».

Позивач ОСОБА_5 проживає в квартирі АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_6 - проживає поверхом вище в АДРЕСА_2 вказаного будинку.

Згідно з актами від 27 грудня 2010 року, 30 серпня 2010 року та 01 листопада 2012 року складеними у зв»язку з залиттям картири позивачки, в квартирі АДРЕСА_1 вказаного будинку виявлені сліди замокання та протікання на стелі, зокрема: на кухні деформовано стельовий плінтус, пошкоджені шпалери, в коридорі біле покриття стелі зруйновано також пошкоджено шпалери. Обстеження квартири проводилось комісією Комунального навчального закладу Чернігівський обласний навчально- виробничий центр у складі: голови -завідувача господарства Карцан С.Г., членів комісії Новік Л.П. та Трухан М.С.

З актів здачі-прийняття робіт від 27.09.2010 року та від 26.01.2011 року вбачається, що в спірній квартирі проведені ремонтні роботи (а.с.9, 14)

Згідно видаткових накладних від 17.08.2010 року та від 16.01.2011 року вбачається, що було придбано будівельні матеріали відповідно на суму: 825 грн. та 179 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 30.08.2010 року, позивачка просить Комунально навчальний заклад «Чернігівський обласний навчально-виробничий центр» перевірити та прийняти міри по знаходженню та усуненню затікання води між дев'ятим та восьмим поверхами, будинку АДРЕСА_1, оскільки на стінах та стелі її квартири сліди затікання води.

Згідно довідки Комунально навчальний заклад «Чернігівський обласний навчально-виробничий центр» від 28.12.2010 року, аварійною бригадою Деснянського житлово-комунального управління, 25 грудня 2010 року у зв»язку з протіканням стелі та стін в приміщеннях кухні та коридору було проведено обстеження квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, але причин затоплення виявлено не було (а.с.12)

Отже, доказів про причини залиття квартири відповідачем та про наявність вини відповідача з вказаних доказів не вбачається.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції повинен був перевірити належність доказів, які містять інформацію щодо предмету доказування, зокрема що шкода, завдана майну особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння шкоди, внаслідок залиття квартири відповідачем, а тому позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Доводи позивача, що з вини відповідача завдана їй шкода спростовується письмовими доказами. Зокрема, з актів від 27 грудня 2010 року, від 30 серпня 2010 року та від 01 листопада 2012 року вбачається, що дійсно був факт залиття квартири, проте не доведено, що шкода заподіяна внаслідок залиття квартири саме відповідачем.

Із довідки Комунального навчального закладу Чернігівський обласний навчально- виробничий центр від 28.12.2010 року та видаткових накладних від 17 серпня 2010 року, від 16 січня 2011 року та від 12 серпня 2013 року не вбачається вина відповідача, в затопленні АДРЕСА_1.

Отже, враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не правомірно стягнуто матеріальну шкоду з відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вини відповідача в затопленні кв. АДРЕСА_1, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача і моральної шкоди.

Виходячи з наявних матеріалів справи та досліджених судом першої інстанції доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для задоволення позову не має, тому з врахуванням положень ст..309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 307, п.3 ч.1, ст.. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігів від 20 листопада 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: