Ухвала суду № 37293631, 17.02.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 лютого 2014 року Справа № 910/9196/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року

у справі № 910/9196/13 господарського суду міста Києва

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

до дочірнього підприємства всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс"

про стягнення 1 609 151,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі № 910/9196/13, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 року касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (т. 3, а.с. 44-45).

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" повторно звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі № 910/9196/13.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини першої статті 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції).

Разом з тим, додана до касаційної скарги квитанція без номеру та дати не може вважатись належним доказом направлення копії касаційної скарги відповідачу - дочірньому підприємству всеукраїнській громадській організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит-Плюс", оскільки одержувачем відправлення зазначено "АЕС 2 ц./л.".

Інших відомостей, що б свідчили про направлення відповідачу касаційної скарги, зазначена квитанція не містить.

Крім того, скаржником до касаційної скарги додано опис вкладення у цінний лист та список згрупованих поштових відправлень № 8, які в свою чергу, не можуть бути прийняті судом, як доказ направлення її копії іншій стороні у справі, оскільки не є розрахунковими документами, які б підтверджували факт надання послуг поштового зв'язку.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржена постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 04.11.2013 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 25.11.2013 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 09.01.2014 року, про що відбиток штампу поштового відділення на конверті адресованому Київському апеляційному господарському суду. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

До касаційної скарги додано заяву про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

У заяві про відновлення строку на подання касаційної скарги, заявник не зазначає про наявність поважних обставин, які зумовили подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку, а лише описано хронологію подій щодо попереднього звернення з касаційною скаргою.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів не знайшла підстав для її задоволення.

Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою скаржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Судова колегія звертає увагу на те, що судовий збір у сумі 16 091,51 грн. сплачений платіжним дорученням № АЭС/12688 від 21.11.2013 року повертався державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 року, тому питання щодо повернення судового збору, сплаченого зазначеним платіжним документом повторно не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. 3, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" у задоволенні заяви про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Повернути касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі № 910/9196/13 (з доданими до неї документами).

3. Справу № 910/9196/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.В. Алєєва

О.О. Євсіков