Постанова № 37293590, 17.02.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 922/3740/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р.

у справі № 922/3740/13 Господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі"

про стягнення 2 407 692,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу №116 від 30.09.2011 року, в тому числі основного боргу у розмірі 1973500,23 грн., інфляційні втрат у розмірі 9150,24грн., 3% річних у розмірі 33889,44 грн., пені у розмірі 167825,14 грн., 7% штрафу у розмірі 223327,82 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2013 р. (суддя Смірнова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1939822,74грн. основного боргу, 30563,84грн. 3% річних, 22679,56грн. пені, 23783,82грн. штрафу. Відповідно розподілений судовий збір. В частині стягнення 33677,49грн. основного боргу, 9150,24грн. інфляційних втрат, 3325,60грн. 3% річних, 145145,73грн. пені, 199544грн. штрафу в позові відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки та прийняти в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнути 145145,73грн. пені, 199544грн. штрафу.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (покупець, відповідач) був укладений договір №116, у відповідності до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю імпортований природний газ в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплачувати його на умовах цього договору.

Згідно з п. 6.1 вказаного договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 спірного договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4398529,70грн., про що сторонами складені акти приймання - передачі природного газу від 25.12.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Однак, відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише частково і сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 09.07.2013 року склала 1973500,23грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання за договором №116 щодо оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 9150,24грн., 3% річних у розмірі 33889,44грн., пеню у розмірі 167825,14грн., 7% штрафу у розмірі 223327,82грн.

Розрахунки вказаних сум перевірено судами попередніх інстанцій та встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла починаючи з листопада 2012 року, а за жовтень 2012 року відповідач розрахувався своєчасно, тому за жовтень 2012 року позивачем неправомірно нараховано пеню, 7% штрафу, інфляційні втрати та 3% річних. Разом з тим, господарськими судами встановлено, що при розрахунку суми інфляційних втрат позивачем не були взяті до уваги дефляційні процеси, що мали місце у період прострочення. За розрахунками судів попередніх інстанцій до стягнення не підлягають 9150,24грн. інфляційних втрат та 3325,60грн. 3% річних.

Поряд з цим відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки. На обґрунтування вказаних у клопотанні причин виникнення боргу відповідачем подано ряд документів.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, правомірно зменшили заявлену до стягнення суму пені до 22679,56грн., а суму 7% штрафу - до 23783,82грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин щодо порушення відповідачем свого зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий природний газ, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення вищезазначених сум основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. у справі №922/3740/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.