Постанова № 37293523, 19.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року 810/698/14-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Томчишин А.І. (за довіреністю)

від відповідача: Литвин В.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 жовтня 2013 року №0001552201/495.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київськйі області від 14 жовтня 2013 року №0001552201/495 є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «БРСМ-Нафта» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між позивачем та ТОВ «БК «Стройбуд» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій між ТОВ «БРСМ-Нафта» та ТОВ «БК «Стройбуд», а висновок податкового органу щодо недійсності правочинів позивача та контрагента базуються виключно на матеріалах щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Стройбуд», що не містять жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами про недійсність правочинів. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «БРСМ-Нафта» не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «БРСМ-Нафта» права на формування показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «БК «Стройбуд».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 27 березня 2002 року як юридична особа, на податковому обліку ТОВ «БРСМ-Нафта» перебуває у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (т.1, а.с. 10).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 4 по 10 вересня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 4 вересня 2013 року № 155 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» за період квітень, травень, червень 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 17 вересня 2013 року №344/220/31826526 (далі по тексту - Акт перевірки) (т.1, а.с. 10-15).

У ході перевірки використані первинні документи за квітень, травень, червень, 2013 року, акти виконаних робіт, банківські документи, договір субпідряду, декларація з податку на додану вартість за період квітень-червень 2013 року.

Також податковим органом проаналізовано акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 20 червня 2013 року №133/2240/38319715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, згідно з яким, ТОВ «БК «Стройбуд» не надало первинних документів, на яких ґрунтуються показники податкової звітності, встановлено відсутність власних основних фондів, персоналу, складських приміщень та транспортних засобів у кількості необхідній для здійснення статутної господарської діяльності.

Використавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку, що договір між ТОВ «БРСМ-Нафта» та ТОВ «БК «Стройбуд» укладені без мети настання реальних правових наслідків та не підтвердженні документами первинного бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено порушення пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 58333,32 грн., у тому числі за квітень 2013 року на суму 23333,33 грн., за травень 2013 року 26666,66 грн. та за червень 2013 року на суму 8333,33 грн.

На основі висновків акту перевірки, 14 жовтня 2013 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001552201/495, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «БРСМ-Нафта» з податку на додану вартість на 58334,32 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 29167,15 грн. (т.1, а.с. 9).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, та звернувся з запереченнями на акт перевірки до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (т.1, а.с. 16) та скаргою до Головного управління Міндоходів у Київській області (т.1, а.с. 18-20). Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 30 грудня 2013 року №1844/10/10-36-10-01-206/909 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «БРСМ-Нафта» та ТОВ «БК «Стройбуд» при укладанні та виконанні договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як убачається з матеріалів справи, 17 серпня 2012 року між ТОВ «БРСМ» та ТОВ «БРСМ-Нафта» укладено договір генерального підряду № 17/08/12, згідно умов якого Підрядник ( ТОВ «БРСМ-Нафта») у межах договірної ціни виконує підготовчі, будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи з реконструкції та облаштування прилеглої території автозаправного комплексу на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Серьогіна, 4-а, а Замовник (ТОВ «БРСМ» приймає та оплачує виконані Підрядником роботи на умова даного Договору.

21 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області було надано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ПТ 11512145962 на реконструкцію АЗС з розміщенням АГЗП і обладнання магазину супутніх товарів і офісних приміщень (т.2, а.с. 28-29).

ТОВ «БРСМ» передано ТОВ «БРСМ-Нафта» Робочий проект реконструкції об'єкту, що дозволило позивачу розпочати роботи, обумовлені договором № 17/08/12 (т2, а.с. 30-32).

Підпунктом 5.1.2 договору Підрядник зобов'язується виконати роботу своїми силами та засобами або з залученням інших осіб. Підрядник відповідає перед Замовником за належну якість виконаних ним або субпідрядником робіт, використаних ними матеріалів та устаткування .

Таким чином, договором Генпідряду позивачеві не заборонялось залучати до виконання комплексу робіт з реконструкції об'єкту третіх осіб. У судовому засіданні представник позивача вказав, що у зв'язку із стислими термінами будівництва, та наявністю у ТОВ «БРСМ-Нафта» на реконструкції інших споруд, позивач був змушений залучити до виконання робіт субпідрядника - ТОВ «БК «Стройбуд»

Так, з метою виконання господарських зобов'язань за договором генерального підряду підряду № 17/08/12 , 16 квітня 2013 року між ТОВ «БРСМ-Нафта» та ТОВ «БК «Стройбуд» укладено договір субпідряду № 16/04/136, згідно умов якого ТОВ «БРСМ-Нафта» (Генеральний підрядник) доручає, а ТОВ «БК «Стройбуд» (Субпідрядник) на власний ризик виконує, відповідно до умов договору, комплекс робіт з реконструкції на Об'єкті, наданому Генеральним підрядником. (т.1, а.с. 43-48).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання Субпідряднику, визначені кошторисною та проектною документацією.

У силу вимог частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

При цьому, факт виконання робіт, їх прийняття та оплати може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що сума договору включає у себе вартість матеріалів, робіт та визначається на основі кошторису, що є невідємною частиною договору, і на момент підписання договору становить 599348,40 грн., у тому числі ПДВ 99891,40 грн.

Водночас, пунктом 3.3 встановлено, що кошторисні розрахунки за даним договором є динамічними, та остаточна вартість робіт визначається узгодженими та належним чином підписаними Актами виконаних робіт.

Сторонами узгоджено договірну ціну реконструкції №299, що становить 599348,40 грн. (т.1, а.с. 107) та затверджено локальні кошториси, що є додатками до договору 16/04/136, а саме: локальний кошторис №01 (т.1, а.с. 108-114), локальний кошторис №02 (т.1, а.с. 115-120), локальний кошторис №03 (т.1, а.с. 121-123), локальний кошторис №04 (т.1, а.с. 124-127), локальний кошторис №05 (т.1, а.с. 127-129), локальний кошторис №06 (т.1, а.с. 130-133), локальний кошторис №07 (т.1, а.с. 134-136), локальний кошторис №08 (т.1, а.с. 137-139).

Крім того, сторонами погоджена відомість ресурсів, яка містить відомості щодо необхідної вартості на покриття витрат на оплату праці, залучення будівельних машин та механізмів, інструментів, будівельних матеріалів виробів та конструкцій, тощо (т.1, а.с. 140-152).

У силу вимог частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Так, у матеріалах справи міститься ліцензія, зі строком дії до 26 грудня 2015 року, що свідчить про наявність у контрагента належним чином оформленого дозволу на виконання комплексу робіт з реконструкції, а відтак відповідних засобів. (т.1, а.с. 23)

ТОВ «БК «Стройбуд», відповідно до пункту 2.6 договору, що передбачав обов'язок підрядника надати генпідряднику перелік осіб, що будуть працювати на об'єкті, оформило та передало позивачу Розрахунок нормативної численності робочих зайнятих на роботах по реконструкції об'єкту, а також розрахунок оплати їх праці (т.2, а.с. 33).

На виконання умов договору будівельного підряду № 16/04/13 ТОВ «БК «Стройбуд» здійснило комплекс робіт з реконструкції автозаправного комплексу, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул.. Серьогіна, 4-а, що підтверджується складеними відповідно до податкового законодавства та договору первинними документами:

актом прийому-передачі виконаних робіт №1 за липень 2013 року (т.1, а.с. 50-56), відомістю ресурсів за липень 2013 року до акту прийому-передачі №1 (т.1, а.с. 57-62), актом прийому передачі виконаних робіт №2 за липень 2013 року (т.1, а.с. 64-68), відомістю ресурсів за липень 2013 року до акту прийому-передачі №2 (т.1, а.с. 69-71), актом прийому передачі виконаних робіт №3 за липень 2013 року (т.1, а.с. 73-77), відомістю ресурсів за липень 2013 року до акту прийому-передачі №3 (т.1, а.с. 78-82), актом прийому-передачі виконаних робіт №4 за липень 2013 року (т.1, а.с. 86-95), відомістю ресурсів за липень 2013 року до акту прийому-передачі №4 (т.1, а.с. 96-104).

Відповідно до пункту 6.1 договору, часткове забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням здійснює субпідрядник. Пунктом 2.6 договору передбачено, що передача матеріалів та устаткування від Генпідрядника до Субпідрядника здійснюється на підставі довіреності.

Судом встановлено, що у ході виконання робіт ТОВ «БРСМ-Нафта» передавало на користь ТОВ «БК «Стройбуд» будівельні матеріали (плитку), а також дверні блоки, що підтверджується актами прийому-передачі №3 (т.1, а.с 83) та №4 (т.1, а.с. 105).

Будівельні матеріали від ТОВ «БРСМ-Нафта» отримував уповноважений представник ТОВ «БК «Стройбуд» відповідно до довіреності від 17 квітня 2013 року №17/04 (т.2, а.с. 34).

Використання вказаних будматеріалів в процесі реконструкції свідчать складені ТОВ «БК «Стройбуд» звіти про витрати основних матеріалів при будівництві у співставленні з виробничими нормами (т.1, а.с. 84, 106).

Роботи з реконструкції об'єкту були завершені 31 липня 2013 року, про що сторонами складено акт приймання-передачі (повернення об'єкту) (т.2, а.с. 34а).

У якості оплати за виконані роботи ТОВ «БРСМ-Нафта» перерахувало на користь ТОВ «БК «Стройбуд» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.153-154).

На підставі оплати, позивачем отримано від ТОВ «БК «Стройбуд» податкові накладні: від 23 квітня 2013 року №360 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,34 грн. (т.1, а.с. 26), від 23 квітня 2013 року №361 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,34 грн. (т.1, а.с. 27), від 23 квітня 2013 року №362 на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ 6666,67 грн. (т.1,а.с. 28), від 24 травня 2013 року №133 на суму 110000,00 грн., у тому числі ПДВ 18333,33 грн. (т.1, а.с. 29), від 8 травня 2013 року №131 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,34 грн. (т.1,а.с. 30).

У судовому засіданні представник відповідача, посилаючись на відомості зазначені в акті перевірки, звертав увагу суду, що вказані податкові накладні, у момент проведення перевірки, позивачем надані не були.

Проте, як вбачається з пояснень представника позивача, суми податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем віднесено за фактом списання коштів з банківського рахунку, разом з тим, ТОВ «БК «Стройбуд» не виписало вчасно на користь ТОВ «БРСМ-Нафта» податкові накладні, про що було повідомлено ДПІ в Обухівському районі листами №51 від 17 травня та №54 від 17 липня 2013 року (т.1, а.с. 24-25), та у відповідності до вимог податкового законодавства подано додаток 8 до декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

При цьому представник відповідача не заперечував з тих підстав, що позивачем дійсно додавались додатки 8 до податкових декларацій з ПДВ, а податковій інспекції було відомо про відмову ТОВ «БК «Стройбуд» надати податкові накладні.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Слід зазначити, що суб'єкти господарювання у своїй діяльності не застраховані від протиправної чи недобросовісної поведінки контрагента. Водночас, податковим законодавством передбачено порядок та обов'язки платника податку, у разі виконання яких, суб'єкт господарювання, що добросовісно виконував власні зобов'язання, не позбавляється права на податковий кредит, у випадку, коли контрагент відмовляється надавати податкову накладну.

З досліджених матеріалів та пояснень наданих сторонами, судом встановлено, що позивач виконав передбачені податковим законодавством умови та вжив належних заходів з метою повідомлення контролюючого органу про відмову контрагента надати податкову накладну, належним чином відобразив зазначений факт у податковій звітності.

Разом з тим, суд зазначає, що на момент розгляду справи, позивачем надано належним чином складені податкові накладні, що були отримані ТОВ «БРСМ-Нафта» після подачі відповідних скарг на ТОВ «БК «Стройбуд».

У такому випадку, додаток 8 до декларації з ПДВ є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки постачальника послуг для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією, проте не позбавляє позивача права на податковий кредит.

Підпунктом 14.1.181 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до вимог пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі - є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «БК «Стройбуд» підтверджуються належним чином складеними документами первинного бухгалтерського обліку, містять усі обов'язкові реквізити, розкривають зміст господарських операцій та підтверджують їх.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «БРСМ-Нафта» та ТОВ «БК «Стройбуд» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача, які фактично дублюють акт перевірки з приводу того, що фінансово-господарські та бухгалтерські документи, які підтверджують отримання ТОВ «БРСМ-Нафта» товарів (робіт, послуг) оформлено з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, представник відповідача не зміг пояснити, які саме документи не відповідають вимогам податкового законодавства, у чому саме полягають зазначені порушення. Не розкриваються зазначені обставини і в акті перевірки, який, вказуючи на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства, містить лише виклад статтей закону без встановлення конкретних фактів та обставин, з якими перевіряючий пов'язує їх протиправність.

Вказаний висновок, по-перше, має характер припущення, по-друге, відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах бухгалтерського обліку несуть особи, які склали та підписали ці документи. Такий висновок не може бути беззастережним доказом фіктивності угод та неврахування їх при проведенні перевірки.

Також, із змісту акту перевірки вбачається, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом того, що дані господарські операції були реальними, з огляду на акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 20 червня 2013 року №133/2240/38319715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями. З огляду на зазначений акт, відповідач стверджує, що ТОВ «БК «Стройбуд» не надано первинних документів, задекларованих у податковій звітності, встановлено відсутність основних фондів, обладнання, технічного персоналу, у кількості необхідній для виконання умов договору з позивачем.

Проте, відповідачем безпідставно не взято до уваги, що пунктом. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання, Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого в ньому неможливо робити висновок про порушення податкового законодавства, оскільки такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин, без жодних висновків.

З огляду на наведене, акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК «Стройбуд» взагалі не можуть розглядатись судом в якості доказів протиправної діяльності цього підприємства.

Ненадання ТОВ «БК «СТройбуд» до перевірки первинних документів цілком логічно пояснюється тим, що фактично перевірку цього підприємства і не було проведено, про що свідчить акт про неможливість проведення перевірки.

В силу Закону, отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує чи спростовує обставини господарської діяльності платника податку.

Крім того, суд вкотре зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Порушення контрагентом вимог податкового законодавства жодним чином не вказує на фіктивність господарської діяльності позивача, як і не позбавляє права формувати податковий кредит.

Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. В даному випадку це правочин між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, дослідивши укладений ТОВ «БРСМ-Нафта» та ТОВ «БК «Стройбуд» договір, на підставі якого позивачем сформовано спірний податковий кредит, судом встановлено реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, зміні майнового стану позивача, а також відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства, що у свою чергу, підтверджує задекларовані показники податкового кредиту за квітень-травень 2013 року у розмірі 58333,32 грн.

Отже, висновки позивача про порушення ТОВ «БРСМ-Нафта» пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 58333,32 грн., у тому числі за квітень 2013 року на суму 23333,33 грн., за травень 2013 року 26666,66 грн. та за червень 2013 року на суму 8333,33 грн. є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на їх основі є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 жовтня 2013 року №0001552201/495

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» (ідентифікаційний код 31826526) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2014 року