Ухвала суду № 37293370, 17.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/3501/13-ц Провадження № 22-ц/795/338/2014 Головуючий у I інстанції: Лобода Н. В.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

17 лютого 2014 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Зінченко С.П., Вінгаль В.М.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2013 року позов публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Грязнушка Благовіщенського району Амурської області, жителя АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 001-24054-160707 від 16.07.2007 року по поверненню простроченого тіла кредиту - 12234 (дванадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 82 коп. та відсотків - 216 (двісті шістнадцять) грн. 72 коп., всього - на загальну суму 12451 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 54 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Грязнушка Благовіщенського району Амурської області, жителя АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ „Дельта Банк", посилаючись на те, що рішення суду є необ'єктивним та ухваленим з грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що надані позивачем розрахунки заборгованості незрозумілі, не обґрунтовані та недоведені, позивачем не було надано достовірних доказів та розрахунків щодо виведення вказаної суми боргу.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не дав аналізу щодо пропущеного строку позовної давності. Посилається на положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відповідно до яких позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 16.07.2007 року між ПАТ „Дельта Банк" з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої було укладено кредитний договір № 001-24054-160707, згідно якого Банк відкрив відповідачу картковий рахунок НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні, оформив та надав в користування картку, а також ПІН-код до картки та здійснював обслуговування на умовах тарифного пакету Visa Класичний. Згідно даного договору позивачем було надано відповідачу кредит, шляхом відкриття відновлюваної відкличної Кредитної лінії на загальну суму 30000 грн. та на день укладення Договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3000 грн.

Відповідно до умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання перед Банком до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення частини суми заборгованості, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованість за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом.

Відповідно до п.2.7 Договору при надходженні на рахунок коштів, вони направляються на погашення заборгованості в наступній черговості: 1 - по погашенню плати за прострочену заборгованість, 2 - по сплаті прострочених процентів, 3 - по погашенню простроченої заборгованості за кредитною лінією, 4 - по сплаті поточних процентів, 5 - по погашенню поточної заборгованості за кредитною лінією, 6 - по сплаті комісій за розрахунково-касове обслуговування.

У відповідності до п.2.6 Договору, у разі порушення строків слати заборгованості за кредитною лінією та /або Овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом відповідач сплачує банку пеню в розмірі, строки та порядку, які визначені Правилами та Тарифами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 001-24054-160707 станом на 25.12.2012 року відповідач має заборгованість перед банком у сумі 12976,54 грн., з них: прострочене тіло кредиту - 12234,82 грн., відсотки - 216,72 грн. та пеня - 525, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором відповідач повинен виконувати належним чином, відповідно до вимог закону та умов договору, а тому прийшов до висновку про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по кредиту: по простроченому тілу кредиту - 12234,82 грн. та відсотках - 216,72 грн., а всього 12451,54 грн.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного цивільного законодавства України і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що вказаний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що з підписанням цього Договору держатель засвідчує, що він ознайомлений з правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору

За наведених обставин, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав в застосуванні до вказаних спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності вірним, оскільки умови договору, укладеного між сторонами не виконані, договір не припинив своєї дії, а тому правовідносини між сторонами тривають.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт не навів жодних суттєвих обставин або нових доказів, які б дали підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, або для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Положеннями ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання боргових зобов'язань ОСОБА_1

Крім того, посилання апелянта на положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відповідно до яких позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки вони не вирішувались судом першої інстанції та взагалі не заявлялись позивачем у позові.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: