Рішення № 37292653, 13.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25719/13 13.02.14

За позовомУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"простягнення 3 114,81 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Одинець Л.П.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві (надалі - "Управління") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (надалі - "Товариство") про стягнення

3 114,81 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на надання послуг охорони майна № 3383-Доб/2012/Печ від 16.02.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 810,12 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 304,69 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/25719/13 та призначено розгляд справи на 27.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. розгляд справи відкладено до 13.02.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103025969816, що було отримане 03.02.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та листом №12-83/2 від 22.01.2014 р. Головного управління статистики у м. Києві.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2012 р. між Управлінням (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено договір № 3383-Доб/2012/Печ на надання послуг охорони майна (надалі - "Договір")

У п. 2.1 Договору встановлено, що замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 10-ого числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі, визначеній розрахунком.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, які останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати та один повернути виконавцю.

У пунктах 5.1.1 та 5.2.2 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати охорону майна замовника, що знаходиться на об'єкті, у відповідності до умов цього Договору, а замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за цим Договором.

Відповідно до п.п. 9.1 та 9.2 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з 16.02.2012 р. та є чинним протягом трьох місяців. Договір поновлюється на той самий строк, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення договору не обмежується.

На виконання умов Договору у період з травня по серпень 2013 року позивачем було надано відповідачу послуги з охорони майна на загальну суму 2 810,12 грн., на підтвердження чого надано акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С12-009917 від 31.05.2013 р., № С12-012355 від 30.06.2013 р., № С12-015276 від 31.07.2013 р., № С12-017201 від 31.08.2013 р. за серпень 2013 року, останній з яких не підписаний відповідачем.

22.11.2013 р. Управління звернулося до Товариства листом №24/14-4340/Ан. з вимогою сплатити заборгованість та направило два примірника акту виконаних робіт за серпень 2013 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від

26.11.2013 р.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони у період з травня по серпень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі

2 810,12 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 304,69 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Матеріалами справи (актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С12-009917 від 31.05.2013 р. за травень 2013 року на суму 722,14 грн., № С12-012355 від 30.06.2013 р. за червень 2013 року на суму 707,30 грн., № С12-015276 від 31.07.2013 р. за липень 2013 року на суму 679,74 грн. та № С12-017201 від 31.08.2013 р. за серпень 2013 року на суму 700,94 грн.) підтверджується надання позивачем відповідачу на виконання умов цього Договору у період з травня по серпень 2013 року послуг з охорони на загальну суму 2810,12 грн.

Акти № С12-009917 від 31.05.2013 р., № С12-012355 від 30.06.2013 р. та № С12-015276 від 31.07.2013 р. підписані представниками та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

Стосовно акту № С12-017201 від 31.08.2013 р., що не містить підпису представника та відтиску печатки відповідача, суд відзначає наступне.

Договором в п. 3.5. передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати один примірник акту та повернути його виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акту приймання наданих послуг чи не надсилання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 3.5 цього Договору, то згідно п. 3.6. Договору вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 22.11.2013 р. №24/14-4340/Ан. позивачем було направлено на адресу відповідача два примірники акту № С12-017201 від 31.08.2013 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.11.2013 р. та фіскальним чеком від 26.11.2013 р.

Таким чином, в силу п. 3.5 Договору відповідач був зобов'язаний протягом п'яти днів підписати такий акт та повернути один примірник на адресу позивача або надати обґрунтовані заперечення щодо визначеного таким актом обсягу наданих послуг.

В той же час, будь-яких доказів як повернення підписаного примірника акту, так і направлення обґрунтованих заперечень, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Також, позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків між Управлінням та Товариством по спірному договору з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., який був надісланий позивачем відповідачу 26.11.2013 р. та 13.01.2014 р. цінними листами у двох примірниках, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, в силу положень п.п. 3.5 та 3.6 Договору, визначені в акті № С12-017201 від 31.08.2013 р. послуги є прийнятими відповідачем в повному обсязі та без зауважень, а даний акт таким, що підписаний сторонами.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг мало виконуватися щомісячно до десятого числа поточного місяця, тобто, по оплаті наданих у травні 2013 року послуг до 10.05.2013 р., у червні 2013 року - 10.06.2013 р., у липні 2013 року - 10.07.2013 р. та у серпні 2013 року - 12.08.2013 р. (оскільки 10 число серпня припадає на вихідний - субота).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором вартість наданих послуг охорони у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період з травня по серпень 2013 року, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 2 810,12 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 2 810,12 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Управління про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 2 810,12 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих у травні 2013 року послуг, нарахованої за період з 11.05.2013 р. по 23.12.2013 р., у розмірі 97,61 грн., у червні 2013 року, нарахованої з 11.06.2013 р. по 23.12.2013 р., у розмірі 82,32 грн., у липні 2013 року, нарахованої з 11.07.2013 р. по 23.12.2013 р., у розмірі 56.70 грн., що разом становить 304,69 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору за невиконання умов цього договору щодо сплати за послуги виконавця, замовник сплачує виконавцю крім заборгованості пеню в розмірі 0,5% від простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання свого зобов'язання за цим договором.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої в розмірі 0,06% від простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожному платежу окремо, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що останніми днями виконання грошового зобов'язання відповідачем по оплаті наданих послуг є 10.05.2013 р., 10.06.2013 р., 10.07.2013 р. та 12.08.2013 р. відповідно, а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті наданих у травні 2013 року послуг з 11.05.2013 р., у червні 2013 року - з 11.06.2013 р., у липні 2013 року - з 11.07.2013 р. та у серпні 2013 року з 13.08.2013 р.

По-друге, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг за травень 2013 року припиняється 10.11.2013 р., за червень 2013 р. - 10.12.2013 р., а за липень та серпень 2013 року - згідно визначеної позивачем дати -

23.12.2013 р., оскільки не перевищує 6 місяців.

По-третє, за змістом статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

З огляду на викладені положення вбачається, що в примусовому порядку підлягає стягненню пеня виключно в розмірі обмеженому законодавством, а визначення сторонами в умовах договору більшого розміру відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені є обов'язковими лише для самих сторін, який може бути сплачений в добровільному порядку.

Отже, враховуючи, що заявлена до стягнення позивачем пеня обрахована у розмірі (0,06%), який перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, то вона підлягає перерахунку судом з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, встановлених судом (в частині прострочення оплати за травень та червень 2013 року), визначених позивачем кінцевих дат нарахування пені за липень та серпень 2013 року та розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідні періоди, правомірним є стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих: у травні 2013 року послуг, нарахованої за період з 11.05.2013 р. по 10.11.2013 р., у розмірі 49,78 грн., у червні 2013 року, нарахованої з 11.06.2013 р. по 10.12.2013 р., у розмірі 47,32 грн., у липні 2013 року, нарахованої з 11.07.2013 р. по 23.12.2013 р., у розмірі 40,80 грн., у серпні 2013 року, нарахованої з 13.08.2013 р. по 23.12.2013 р., у розмірі 33,20 грн., що разом становить 171,10 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 133,59 грн. (304,69 грн. - 171,10 грн.) задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Управління заборгованості у розмірі

2 810,12 грн. та пені у розмірі 171,10 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (04053, м. Київ,

вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5; ідентифікаційний код 37270318) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9; ідентифікаційний код 08596920) заборгованість у розмірі 2 810 (дві тисячі вісімсот десять) грн. 12 коп., пеню у розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 71 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко