Ухвала суду № 37292232, 21.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

У Х В А Л А

21 лютого 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2-а-5020/10/2170

Категорія: 8.3.3.

Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гаіінс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гаіінс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те. що бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, несплата податкового зобов’язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформленні податкові накладні, просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003712301/0 від 15 вересня 2010 року про застосування штрафних санкцій на суму 21917 грн. за основним платежем та 10958 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 25 лютого 2011 року ухвалено постанову про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гаіінс» (надалі – Товариство) у задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи означене рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявність у платника податку податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Взявши до уваги обсяг поставки товару та наданих послуг, віддаленість контрагента від обумовленого місця їх виконання, відсутність угоди і наданих первинних документів, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту 21917 грн.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про задоволення позову.

В письмових запереченнях Державна податкова інспекція у м. Херсоні (надалі – ДПІ) спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2009 позивачем проводилися ремонтні роботи по заміні труб у теплофікаційних каналах. Відповідно до податкової звітності з ПДВ за серпень 2009 року, Товариством включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ „Паіс" суму ПДВ 21916,67грн. Формування податкового кредиту від ТОВ „Паіс" здійснювалось за рахунок таких господарських операцій:

- закупівля піску та цегли на загальну суму 99900грн., у т.ч. ПДВ-16650грн.:

- роботи по вивезенню ґрунту на загальну суму 22500грн., у т.ч.ПДВ-3750грн.;

- роботи по вивезенню сміття на загальну суму 2100грн., у т.ч. ПДВ-350грн.;

- послуги екскаватора на загальну суму 7000грн., у т.ч.ГІДВ-1166,67грн.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2009 року позивач сформував податковий кредит за рахунок операцій купівлі-продажу у ТОВ «Паіс» будівельних матеріалів та надання послуг із вивезення будівельного сміття, ґрунту та послуг екскаватора. При цьому, ТОВ «Паіс» не є виробником поставленого товару, а придбав його у ТОВ «СБК Тек».

У серпні 2009 року постачальником ТОВ „Паіс" (контрагент Позивача по першому ланцюгу постачання) є ТОВ „СБК Тек". У ході проведення перевірки ТОВ „СБК Тек" встановлено порушення ч. І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ „СБК Тек" з постачальниками та покупцями, у т. ч. з ТОВ „Паіс" (код ЄДРПОУ 36536486) за серпень 2009 року ((акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 31.03.2010 №1151/230-00/35107038).

Відповідно до акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 31.03.2010 року № 1151/231- 00/35107038 стан ТОВ «СБК Тек» - „8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. За даними розрахунку комунального податку за II квартал 2009 року чисельність працюючих ТОВ «СБК Тек» складає 1 особа. За даними декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «СБК Тек» не має основних засобів, виробничих потужностей для виробництва продукції власними силами без залучення сторонніх організацій. Відповідно до податкової звітності з ПДВ за серпень 2009 року ТОВ „СБК Тек" не відображено податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ „Паіс".

Так як ТОВ «СБК Тек» у попередніх періодах фактично не здійснювало операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, подальша реалізація підприємству ТОВ «Паіс» у серпні 2009 року товарів є неможливою.

Оскільки, ТОВ „Паіс" у попередніх періодах фактично не здійснювало операції з придбання ТМЦ, податковим органом зроблено висновок про неможливість подальшої реалізація ТМЦ (піску та цегли) позивачу в серпні 2009 року. Крім того,у ТОВ „Паіс", також, відсутні трудові ресурси, основні засоби та виробниче обладнання, що унеможливлює виробництво будівельних матеріалів та виконання робіт для Товариства. Залучення фахівців та техніки у сторонніх організацій для можливості проведення будівельних робіт для позивача також не встановлено (акт від 20.04.2010 року № 668/23-300/36536486).

Отже, висновок суду першої інстанції про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 21916,67грн. є вірним.

Також, ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження правових відносин з ТОВ «Паіс» за період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р., (акт перевірки від 07.09.2010р. № 3902/23-2/31917780).

Проведена документальна перевірка ТОВ „Паіс" (акт від 20.04.2010 року № 668/23-300/36536486), у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) первинних бухгалтерських та податкових документів, що засвідчують відвантаження, транспортування та зберігання продукції, не встановила факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця ТОВ „СБК Тек" до покупця ТОВ „Паіс".

Крім того, згідно акту перевірки встановлено, що ТОВ „Паіс" не мало необхідних умов для здійснення діяльності, про що свідчить відсутність персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Під час перевірки Товариством не надано податковому органу належного доказу, який би підтвердив поставку товару та виконання робіт від ТОВ „Паіс" (транспортної, товарно-супровідної документації та інших документів, які ідентифікують зазначений товар, відсутні документи, які б свідчили про залучення сторонніх організацій до виконання робіт по вивезенню ґрунту, вивезенню будівельного сміття та послуг екскаватора), крім виписаних видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт.

Таким чином, перевіркою ТОВ „Паіс" (акт від 20.04.2010 року № 668/23-300/36536486) встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, і наслідок, у зв'язку з відсутністю таких товарів, не виявлено факту передачі товарів від продавця ТОВ „Паіс" до покупців, у т.ч. ТОВ „ВКФ „Гаіінс".

З підстав викладених в акті перевірки позивачу було донараховано податок на додану вартість у розмірі 32875,50 грн., у тому числі за основним платежем 21917 грн. та штрафними санкціями 10958,50 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується та вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наявність первинних бухгалтерських документів, складених із дотриманням вимог п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704) та податкових накладних, складених із дотриманням вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не є безумовним підтвердженням реальності здійснення задокументованих операцій. Наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару (надавачом послуг) та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару (послуг) з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Визначальним є факт реальності поставки позивачу товару (надання послуг) із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, умов надання послуг тощо.

В порушення вимог ч.2 ст.207 ЦК України угоди між позивачем та ТОВ „Паіс" щодо поставки будівельних матеріалів та надання послуг укладені усно. ТОВ „Паіс" знаходиться у м. Миколаєві. Звідки поставлявся товар, яким автотранспортом хто перевізник представники Товариства пояснити не змогли. Також відсутні супровідні документи на вантаж товарно-транспортні накладні, подорожні листи, сертифікати якості. Зробити висновок про реальність у годи тільки на підставі накладної, актів виконаних робіт, виписаної податкової накладної - не є можливим.

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

При цьому, накладна № 224 від 03.08.2009р. не містить прізвища та посади особи, які її складала та підписувала. В цьому документі містяться лише підписи та печатки підприємств. Акти виконаних робіт фіксують лише назву «робота екскаватора, робота по вивозу ґрунту, робота по вивозу будівельного сміття», також не містять прізвищ та посад осіб, які їх складали та підписували.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Отже, з наведених підстав, є правильним висновок суду першої інстанції, що перелічені вище документи, на підставі яких Товариством ведеться бухгалтерський облік, не відповідають вимогам законодавства.

Оцінюючи обсяги поставки товару та наданих послуг, віддаленість контрагента від обумовленого місця їх виконання, відсутність юридичної сили, як самої угоди так і наданих первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 21917 грн.

Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гаіінс» – залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гаіінс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: