Постанова № 37290337, 10.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа№ 910/18535/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Пустовойтов Д.М. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. (дата складання рішення 18.11.2013р.)

по справі №910/18535/13 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 427 043,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2013 позов задоволено повністю; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" майно загальною вартістю 1 423 476,66 грн., а саме:

1. 3103877 Ригель сталевий універс. SRU 147 U120, 2 шт.;

2. 3103889/1 Ригель SRU/M U120 1=1,97м, 2 шт.;

3. 3103903 Ригель сталевий універс. SRU 297 U120, 1 шт.;

4. 3106000 П'ята-2 для RSS, у компл., 25 шт.;

5. 3108135 Розпірка AV 210, у комплекті, 22 шт.;

6. 322030 Валик кріплення, оцинк., 6 шт.;

7. 322600 Щит TR 120x120, 16 шт.;

8. 322790 Щит TR 60x90, 1 шт.;

9. 322800 Щит TR 60x72, 5 шт.;

10. 322810 Щит TR 60x60, 6 шт.;

11. 323300 Кут TRIO шарнірний TGE/4 120, 4 шт.;

12. 323500 Замок BFD, оцинк., 99 шт.;

13. 323550 Ригель TAR 85, 27 шт.;

14. 323640 Тяж лобовий TS, оцинк., 1 шт.;

15. 323650 Гачок натяжний DW15/400, оцинк., 12 шт.;

16. 323660 Головка зажимна-2, оцинк., 14 шт.;

17. 323930 Вставка для ригеля, 6 шт.;

18. 324240 Клин KZ, 14 шт.;

19. 328010 Підкіс RSS I, 1 шт.;

20. 328020 Підкіс RSS II, 1 шт.;

21. 328030 Підкіс RSS III, 6 шт.;

22. 328350 Рамка MRK 150, 44 шт.;

23. 328360 Рамка MRK 225, 44 шт.;

24. 328390 Рамка MRK 62.5, 2 шт.;

25. 328990 Підкіс RS 1000, оцинк., 2 шт.;

26. 330010 Стяжка DW15 0,85м, 20 шт.;

27. 330020 Стяжка DW15 1.70м, 59 шт.;

28. 330100 Гайка флюгерна DW15, оцинк., 1 шт.;

29. 330130 Гайка DW15, оцинк., 1 шт.;

30. 330160 Стяжка DW15 6.00М, 4 шт.;

31. 330480 Стяжка DW15 1,00м, 48 шт.;

32. 330730 Стяжка DW15 3.50м, 52 шт.;

33. 335700 Стійка-зажим огородження, 64 шт.;

34. 354010 Щит TR 300x120, 3 шт.;

35. 354020 Щит TR 300x90, 12 шт.;

36. 354030 Щит TRM 300х72, універс., 4 шт.;

37. 354040 Щит TR 300x60, 7 шт.;

38. 354314 Щит TR/4 330x120, 9 шт.;

39. 354344 Щит TRM/4 330x72, універс., 5 шт.;

40. 354354 Щит TR/4 330x60, 18 шт.;

41. 365016 Контейнер ґратчастий 80x120, пофарб., 2 шт.;

42. 366004 Щит DM 300x75, універсальний, 8 шт.;

43. 366060 Щит D 75x100, 2 шт.;

44. 366062 Щит DM 75x75, універс., 4 шт.;

45. 366066 Кут DAW 75, зовнішній, 4 шт.;

46. 366080 Замок DRS, 32 шт.;

47. 366084 Ригель DAR, 11 шт.;

48. 374930 Балка VT 20K L=3.30 м, 2 шт.;

49. 374990 Балка VT 20К L=1.45m, 2 шт.;

50. 400574 Діагональ UBK 250/200, 1 шт.;

Стягнуто з відповідача на користь позивача 427 043,04 грн. неустойки за несвоєчасне повернення обладнання та 37010,39 грн. судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 скасувати та прийняти нове, яким частково відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог стосовно 50% штрафу у сумі - 213 521,52 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що сума штрафу є надмірно великою, проте суд першої інстанції не застосував приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі №910/18535/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.01.2014 року.

У судовому засіданні 20.01.2014 представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. по справі №910/18535/13 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 розгляд справи відкладено на 10.02.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду справи №910/18535/13 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.

У судове засідання 10.02.2014 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача, явка якого в засідання суду обов'язковою не визнавалась.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (відповідач, орендар) укладено Договір № 357313 оперативної оренди обладнання (Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Орендодавець надає Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі. Асортимент і строки передачі обладнання Орендарю узгоджуються Сторонами додатково.

Згідно з п. 6.3. Договору датою передачі (повернення) обладнання є дата акту прийому-передачі, підписаного Сторонами.

На виконання умов Договору від 01.03.2013 року позивачем передано відповідачу обладнання, що підтверджується Актами прийому-передачі № 00360 від 01.03.2013 року (на суму 1 185 639,45 грн.) та № 00361/л від 01.03.2013 року (на суму 591,10 грн.).

Відповідно до п. 4.1.1. Договору Орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту знаходження обладнання у Орендаря (згідно актів прийому - передачі), а у разі використання обладнання не повний календарний місяць -орендна плата нараховується за фактичну (згідно п. 4.3 даного договору) кількість днів знаходження обладнання в оренді (згідно актів прийому - передачі).

Згідно з п. 4.2.1. Договору ставка орендної плати (без ПДВ) за один місяць складає 5% від вартості переданого в оренду обладнання.

Відповідно до п. 4.3. Договору Початком оплачуваного періоду (нарахування орендної плати) є дата дня одержання обладнання (дата підписання акту прийому-передачі).

Згідно з п. 3.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 травня 2013 р.,а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів - до повного виконання Орендарем своїх обов'язків за цим договором. Подовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. У разі відсутності додаткової угоди про продовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність у строк зазначений в цьому пункті.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.06.2013 Договір припинив свою дію.

Відповідно до п. 5.2.9 Договору, Орендар зобов'язаний повернути (здати на склад Орендодавця) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення (призупинення) Договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) Орендодавця (у випадках, передбачених цим Договором) належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу.

Як передбачено п. 6.1 Договору, передача (повернення) обладнання здійснюється відповідно п. 2.3 цього Договору і оформлюється документально шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення обладнання, Орендар сплачує неустойку (штраф) в розмірі подвійної орендної плати (по ставці, що діє в період порушення) за час прострочення.

Як вказує позивач, після припинення дії Договору, відповідач орендоване майно не повернув.

Листом за вих. № 698 від 17.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) про повернення будівельного обладнання, однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача повернути майно, передане за Договором та стягнення 427 043,04 грн. неустойки за несвоєчасне повернення обладнання.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Укладений між сторонами договір оперативної оренди обладнання №357313 від 01.03.2013 за своєю правовою природою є договором найму (оренди), згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено місцевим господарським судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, після припинення дії Договору відповідач не повернув орендоване майно і продовжує ним користуватися не сплачуючи при цьому орендних платежів, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, передане в оренду за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення обладнання, Орендар сплачує неустойку (штраф) в розмірі подвійної орендної плати (по ставці, що діє в період порушення) за час прострочення.

У відповідності із зазначеним пунктом Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 427043,04 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що сума штрафу є надмірно великою, а відповідач не може повернути майно, оскільки у такому випадку відбудеться руйнування недобудованих конструкцій та оплатити оренду обладнання, так як відсутнє фінансування, однак суд першої інстанції не застосував приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений.

Відповідно до ч. 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. На відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

До того ж вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду жодних доказів в обґрунтування своїх доводів щодо зменшення розміру неустойки.

З огляду на встановлені факти порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна після припинення дії Договору, користування ним відповідачем в період з червня по вересень 2013 року без сплати орендних платежів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю у сумі 427 043,04 грн.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. у справі №910/18535/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. у справі №910/18535/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18535/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

Т.В. Ільєнок