Рішення № 37290110, 19.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2014 р. Справа № 903/12/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю -підприємство «Авіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта»

про стягнення 1 279, 81 грн.

Суддя: Гончар М. М.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Терлецький О.М. (довіреність від 08.01.2014р. №6)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін. Клопотання про здійснення фіксації судового процесу не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «Авіс» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта» про стягнення 14 694, 03 грн., з яких 13 040, 88 грн. - основного боргу, 968, 64 грн. - пені, 632, 30 грн. - 3% річних 52, 21 грн. - інфляційне збільшення.

Через канцелярію суду 25.01.2014р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в яких останній просить стягнути з відповідача 14 320, 69 грн., з яких: 13 040, 88 грн. - основної заборгованості, 1 022, 40 грн. - пені, 205, 20 грн. - 3% річних, 52, 21 грн. - інфляційне збільшення.

Через канцелярію суду позивачем подане повідомлення від 20.01.2014р. №60 про те, що у провадженні господарських судів України та інших органів, які в межах компетенції вирішують відповідні спори немає справ зі спору між тими сторонами та не має рішення цих органів з такого спору.

Через канцелярію суду відповідачем подано заперечення від 05.02.2014р. в яких останній зазначає, що основна заборгованість ним сплачена, в частині пені просить застосувати строк позовної давності та відмовити, в частині стягнення 3% річних та інфляційних та судового збору на розсуд суду.

В судовому засіданні 05.02.2014 року оголошено перерву для подачі позивачем додаткових пояснень.

Через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення від 13.02.2014р. №150, в яких останній зазначає, що відповідачем сплачена сума основної заборгованості після порушення провадження у справі, у зв'язку із цим позивач просить стягнути з відповідача 1 022, 40 грн. - пені, 205, 20 грн. - 3 % річних, 52, 21 грн. - інфляційне збільшення та судовий збір 1 720, 50 грн.

Через канцелярію суду позивачем подано заяву від 13.02.2014р. №151 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Через канцелярію суду відповідачем подано заперечення від 17.02.2014р. в яких останній зазначає, що основна заборгованість ним сплачена, в частині пені просить застосувати строк позовної давності та відмовити, в частині стягнення 3% річних та інфляційних та судового збору на розсуд суду.

Оглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

12.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством «Авіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» укладено договір поставки №736-11А, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Стаття 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 13 836, 96 грн., що підтверджується видатковими накладними (а. с. 11-14).

Відповідно до накладної повернення №31612/19805 від 13.11.2012р. відповідачу було повернуто товар на суму 796, 08 грн. (а.с.15).

Ч.1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов?язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов?язань. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

П. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 5.1. договору оплата за товар здійснюється на протязі 21 календарних днів з моменту поставки товару.

На момент пред'явлення позову до суду відповідач не здійснив розрахунки з позивачем встановленими умовами договору.

Проте після порушення провадження у справі відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 13 040, 88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2991 від 30.01.2014р., №3369 від 04.02.2014р. (а. с. 41-42) та не заперечується позивачем, поданими відповідними банківськими виписками.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем відповідно до п. 6.2. договору та з поданими уточненнями відповідачу нарахована пеня у сумі 1 022, 40 грн., яка не підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

Положення ст. 258 ЦК України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочені або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ст. 267 ЦК України закріплено норму права, за якою позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до нарахування пені, тому надавши оцінку розрахунку позивачем пені, яка нарахована до кожної видаткової накладної до 26.12.2012р., а позов до суду відправлений 28.12.2013р., згідно поштової печатки та витягу пересилання поштових відправлень здійсненого судом, тому слід зробити висновок, що позивачем пропущений річний строк для стягнення нарахованої відповідачу пені на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6.2. договору та ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3% річних у сумі 205, 20 грн. та 52, 21 грн. інфляційного збільшення. Судом здійснений перерахунок штрафних санкцій, оскільки сума нарахованих позивачем штрафних санкцій є меншою ніж зроблений судом перерахунок, тому дані вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то на нього також слід віднести витрати по сплаті судового збору в сумі 1 597, 66 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України від задоволеної суми і суми основної заборгованості, плаченої після подачі позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в сумі 257, 41 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (м.Луцьк, провул. Макарова, 5, код ЄДРПОУ 35495114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство «Авіс» (м.Вінниця, вул. Пирогова, 150, код ЄДРПОУ 13304871) 205, 20 грн. - 3 % річних, 52, 21 грн. - інфляційних нарахувань та 1 597, 66 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення

складено 24.02.2014р.

Суддя М. М. Гончар