Ухвала суду № 37289961, 18.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1937/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Гайдук А.Л. Провадження № 22-ц/773/266/14 Категорія: 23 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Русинчука М. М., Осіпука В. В.,

при секретарі - Губарик К. А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Штунської сільської ради Любомльського району, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділення громадянства, паспортної та міграційної служби Любомльського РВ УМВС України у Волинській області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод у користуванні житлом, що належить приватному власнику, шляхом виселення та зобов'язання звільнити помешкання від речей, скасування реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності на частку нерухомого майна в бувшому колгоспному дворі, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду від 25 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Любомльського районного суду від 25 грудня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності на частку нерухомого майна в бувшому колгоспному дворі задоволено.

Визнано недійсним витяг про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 38320745 (номер запису: 66 в книзі: 2), виданий комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 26.11.2012 року на ім'я ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності за кожним по 1/7 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 і відповідно до технічного паспорта, виданого КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 08.08.2012 року, складаються з житлового будинку А-1, льоха Ж-1, прибудови а-1, літньої кухні Б-1, сарая - В-1, сарая Г-1, гаража 3-1, убиральні Т, огорожі - 1, колодязя К, як за членами бувшого колгоспного двору.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності за кожним по 1/21 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 і відповідно до технічного паспорта, виданого КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 08.08.2012 року, складаються з житлового будинку А-1, льоха Ж-1, прибудови а-1, літньої кухні Б-1, сарая - В-1, сарая Г-1, гаража 3-1, убиральні Т, огорожі - 1, колодязя К, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

В зустрічному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області про визнання недійсним витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності на частку нерухомого майна в бувшому колгоспному дворі - відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділення громадянства, паспортної та міграційної служби Любомльського РВ УМВС України у Волинській області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод у користуванні житлом, що належить приватному власнику, шляхом виселення та зобов'язання звільнити помешкання від речей, скасування реєстрації - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/7 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 і відповідно до технічного паспорта, виданого КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 08.08.2012 року, складається з житлового будинку А-1, льоха Ж-1, прибудови а-1, літньої кухні Б-1, сарая - В-1, сарая Г-1, гаража 3-1, убиральні Т, огорожі - 1, колодязя К, в порядку спадкування за заповітом після смерті баби - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року.

В позові ОСОБА_1 до Штунської сільської ради Любомльського району Волинської області та в решті позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи просила рішення суду в частині визнання права власності за відповідачами на 4/7 частки житлового будинку скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким визнати за нею право власності на цілий житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 є майном колгоспного двору з часу побудови житлового будинку - з 1963 року, що стверджується довідками, виданими Штунською сільською радою Любомльського району від 13.06.2013 року №322 та від 20.11.2013 року №258 (а.с. 106, 134).

Станом на 15.04.1991 року в зазначеному господарстві проживали сім членів колгоспного двору: голова домоволодіння - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала в господарстві з часу його утворення до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 року; дочка голови домогосподарства - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала в господарстві з часу його утворення до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 року; зять голови домогосподарства - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав в господарстві з часу його утворення до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року; внук голови домогосподарства - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживав в господарстві з часу народження до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 року; дружина внука голови домогосподарства - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає в господарстві з червня 1987 року по даний час; правнучка голови домогосподарства - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка проживає в господарстві з часу народження по даний час; правнучка голови домоволодіння - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка проживає в господарстві з часу народження по даний час ( а.с.105,106,134). В господарстві велося особисте підсобне господарство (утримувалася корова, свині, птиця), за господарством рахувалася присадибна земельна ділянка в розмірі 0,50 га.

Відповідно до ст. 120 ЦК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.

Крім того, колгоспному двору належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані за спільні кошти.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Отже, суд встановивши що спірний житловий будинок належить до майна колгоспного дувору прийшов до вірного висновку, що всі зазначені особи, як члени колгоспного двору, набули право власності на вказане будинковолодіння в рівних частках, а саме, кожний член двору набув право власності на 1/7 його частину, у тому числі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7, яка була членом колгоспного двору, померла ІНФОРМАЦІЯ_11 року (а.с. 114). Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй 1/7 частку в майні колгоспного двору. Спадщину в порядку ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) прийняла її дочка ОСОБА_6(а.с. 134).

ІНФОРМАЦІЯ_10 року помер член колгоспного двору ОСОБА_8 (а.с. 239) після смерті якого також відкрилась спадщина на належну йому 1/7 частку в майні колгоспного двору. Спадщину в порядку ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) прийняли дружина спадкодавця ОСОБА_6 та їх син ОСОБА_5 (а.с. 134).

З копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_8 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини за законом в нотаріальну контору зверталась його дружина ОСОБА_6, якій видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельний та майновий пай. Заповіт ОСОБА_8 не складав (а.с. 238 -246).

ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер член колгоспного двору ОСОБА_5 (а.с. 113) після смерті якого відкрилась спадщина на 1/7 частку в майні колгоспного двору.

Згідно ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, а у відповідності до вимог ч.1 ст. 1261 ЦК України першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як передбачено ч.3 ст.1268, ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 306/07 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_5 вбачається, що спадщину після смерті останнього відповідно до вимог чинного законодавства прийняли спадкоємці першої черги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Як встановлено судом, спадкоємець ОСОБА_6 - мати спадкодавця, на час смерті спадкодавця ОСОБА_5 проживала в АДРЕСА_1 (а.с.168-169) та заяви про прийняття спадщини після смерті сина в нотаріальну контору не подавала.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять визнати за ними право власності лише на 1/7 частки в порядку спадкування після ОСОБА_5, набуту ним як членом колгоспного двору. Разом з тим судом встановлено, право спадкодавця ОСОБА_5 на 1/14 частку в майні спадкового двору після смерті його батька ОСОБА_8, однак на дану частку позивачі вимоги не пред'являли, а суд відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що спадкоємцям за законом після смерті ОСОБА_5: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по 1/21 частки кожному в спірному будинку, як на спадкове майно та по 1/7 частці кожному, як на майно колгоспного двору, а тому обґрунтовано задоволив зустрічний позов в цій частині.

Разом з тим ІНФОРМАЦІЯ_9 року померла член колгоспного двору ОСОБА_6, яка на випадок своєї смерті склала заповіт, який посвідчений секретарем Штунської сільської ради 01.07.2009 року, згідно якого все своє майно заповіла своїй внучці ОСОБА_1 (а.с. 235).

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 у строки та порядку, передбаченими ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, шляхом подання відповідної заяви до Любомльської державної нотаріальної контори (а.с. 228).

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спадкодавцеві ОСОБА_6 на час її смерті належало 3/4 частини спірного житлового будинку, а саме 1/7 частки майна колгоспного двору, як його члену, 1/7 частку після смерті її матері ОСОБА_7, 1/7 частку після смерті її чоловіка ОСОБА_8, а тому обґрунтовано визнав за ОСОБА_1 право власності на 3/7 частки спірного нерухомого майна.

Рішення в іншій частині вирішення позовних вимог не оскаржується.

Доводи апелянта про те, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, а тому не мають права на спірний будинок в порядку спадкування не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами справи відповідно до яких відповідачі набули право власності на належну частку ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом. Разом з тим ОСОБА_6 спадщину після смерті сина ОСОБА_5 не прийняла, оскільки на час відкриття спадшини не проживала разом із спадкодавцем та не подавала заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Любомльського районного суду від 25 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :