Ухвала суду № 37289886, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3027/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Катеринопільський елеватор» звернулося у суд із позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2013 року №0000172200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з огляду на те, що подання заяв зі скаргами на постачальників, що не правильно оформили виписані податкові накладні, або не зареєстрували їх в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування за такими податковими накладними.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 21.08.2013 року №61/22-018/32580463 та виявлено порушення п. 198.2 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за червень 2013 року на 53447,00 грн.

У зв'язку із проведеною перевіркою 02.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 80170,50 грн., в тому числі 53447,00 грн. - за основним платежем, 26723,50 грн. - за штрафними санкціями.

Як убачається із акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання за вказаним податковим рішенням стало виявлення податковим органом безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2013 року податкових накладних від 28.03.2013 року №1/3 (виписана ПП «АгроТех-Славія») на суму ПДВ 38279,93 грн. та від 09.01.2013 року №86/2 (виписана ПрАТ «Зерно продукт МХП») на суму ПДВ 15166,67 грн., перша з яких не була зареєстрована контрагентом в Єдиному реєстрі податкових накладних, а друга - оформлена з помилками. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем порушено строк подання заяв зі скаргами на контрагентів, позаяк, на переконання першого, такі заяви можуть подаватись лише за той звітний період, у якому складено відповідні податкові накладні. Таким чином відповідач дійшов висновку, що подані позивачем у наступних звітних періодах заяви зі скаргами на постачальників не можуть бути підставою для формування за рахунок сум сплаченого ПДВ податкового кредиту і бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податку накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Зважаючи на викладені норми, колегія суддів зауважує, що зазначена правова конструкція покликана гарантувати право платника на формування податкового кредиту незалежно від дотримання податкового законодавства його контрагентами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що не слід враховувати посилання податкового органу на подання позивачем відповідних заяв зі скаргами у іншому звітному періоді, ніж той, в якому були виписані податкові накладні, оскільки в силу приписів абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право включення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ зберігається за платником протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Будь-яких інших обмежень щодо строків формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за рахунок сплачених сум ПДВ по податковим накладним податковим законодавством не встановлено.

Таким чином, відповідачем за результатами необґрунтованих висновків посадових осіб в акті перевірки було безпідставно позбавлено позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що були ним сплачені у процесі господарської діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення йому спірних грошових зобов'язань.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М