Постанова № 37289499, 03.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2014р. Справа № 9104/180105/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області (правонаступник – Стрийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Сколе Сколівського району Львівської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. у справі №2а-2425/12/0970

за позовом Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області (правонаступник – Стрийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Сколе Сколівського району Львівської області

до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”, м.Івано-Франківськ

про надання дозволу на погашення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012р. Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області (позивач) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат” (відповідач) про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна.

Станом на день звернення до суду із позовом за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 1759804,92грн., який в добровільному порядку відповідачем не сплачується, що стало підставою для звернення позивача до суду з проханням надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) №2755-VІ (надалі – ПК України).

Позовні вимоги мотивовано тим, що філія Сколівський військовий лісгосп Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат” є відокремленим структурним підрозділом відповідача, тому відповідальність за несвоєчасну сплату податкової заборгованості несе відповідач, який має значну і тривалу заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами з динамікою росту, що контролюється позивачем.

Суд першої інстанції з доводами позивача не погодився. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Івано-Франківський окружний адміністративний суд виходив з того, що відповідно до положень п.87.3 ст.87 ПК України, не може бути використаним як джерело погашення податкового боргу платників податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків.

Позивач із зазначеним рішенням суду не погодився, 25.10.2012р. до Львівського апеляційного адміністративного суду ним подано апеляційну скаргу за №9485/100, в якій апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції від 03.10.2012р. в адміністративній справі №2-а-2425/12/0970 та прийняти нову, якою позов задоволити у повному обсязі. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови було порушено норми як процесуального, так і матеріального права.

В судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду 20.12.2013р. позивачем було подано клопотання про заміну належного позивача та здійснення процесуального правонаступництва з ДПІ у Сколівському районі на Стрийську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області. Відповідно до вимог ст.55 КАС України, суд допустив у даній справі заміну позивача його правонаступником.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач діє відповідно до Статуту, затвердженого 30.09.2008р., як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України, зареєстроване як юридична особа. До його складу входить філія: Сколівський військовий лісгосп Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат”, який взято на облік платників податків позивачем 13.01.2005р. Відповідно до положень Статуту, відповідач має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, майно відповідача становлять виробничі та невиробничі фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі відповідача. Також, відповідно до п.4.2. Статуту, майно відповідача перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, відповідач володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України.

За відповідачем рахується заборгованість в сумі 1759804,92грн., яка виникла у зв’язку з несплатою узгоджених сум податкових зобов’язань, у відповідності до податкових повідомлень-рішень, декларацій та розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належно скеровано платнику податків першу податкову вимогу від 14.03.2005р. за №1/54, другу податкову вимогу від 21.03.2005р. за №2/69 та складено відповідні акти опису активів, на які поширюється право податкової застави від 14.06.2010р., 04.11.2011р., 11.11.2011р., 11.06.2012р., 12.062012р.

14.06.2010р. податковим керуючим було складено перший акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, на загальну суму 519807,37грн. Право податкової застави зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень.

На момент складення цього акту діяв Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” (надалі – Закон).

Згідно із вимогами п.8.1 ст.8 Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

За змістом вимог пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Отже, з врахуванням цих норм, у позивача виникло право податкової застави як на майно, що перебуває у власності відповідача, так і на майно, що закріплено за ним на праві повного господарського відання.

04.11.2011р. складено акт опису активів №8/24981630, 11.11.2011р. складено акт опису активів №9/24981630, 06.06.2012р. складено акт опису активів №1, 11.06.2012р. складено акт опису активів №2, 12.06.2012р. складено акт опису активів №3. На активи поширюється право податкової застави.

В період складення цих актів діяв Податковий кодекс України. За змістом п.89.2. ст.89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Отже, з врахуванням цих норм, у позивача також виникло право податкової застави як на майно, що перебуває у власності відповідача, так і на майно, що закріплено за ним на праві повного господарського відання.

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що описане майно не може бути об’єктом податкової застави, не відповідає нормам податкового законодавства.

Відповідно до вимог пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Отже, податковим законодавством чітко передбачено, що у разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, у податкового органу виникає право на звернення стягнення на майно, що є предметом податкової застави.

Оскільки ані відповідачем, ані іншими зацікавленими особами не було оскаржено дії щодо складення актів опису майна, на яке виникає податкова застава, та зважаючи на те, що при складанні таких актів податковим органом не було порушено положень чинного на час їх складення законодавства, тому колегія суддів вважає, що саме на це майно повинно бути звернено стягнення.

Порядок такого стягнення передбачено ПК України. Так, згідно із вимогами п.95.1, п.95.2, п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків здійснюється не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Слід зазначити, що вказана позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із практикою суду касаційної інстанції. Це, зокрема, вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.01.2014р. за №К/800/31960/13 у справі №2а/2570/3884/2012.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції вчинено з помилковим трактуванням норм матеріального права і спростовуються доводами апеляційної скарги та наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на недоведеність відсутності у платника податків грошових коштів, необхідних для погашення суми податкового боргу, не ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах. Так, з матеріалів справи вбачається, що впродовж кількарічного періоду погашення суми узгоджених податкових зобов’язань відповідачем не здійснювалось, інкасові доручення від 11.07.2012р. за №7, від 26.07.2012 за №20, від 17.08.2012р. за №41, від 23.08.2012р. за №50, які виставлялись, згідно із постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2010р. у справі №2а-3240/10/0970, були повернуті без виконання, у зв’язку із відсутністю коштів на рахунках платника податків.

Отже, висновок суду першої інстанції слід вважати помилковим, оскільки такий ґрунтується на помилковій оцінці наявних у матеріалах справи доказів та не враховує змісту заявлених позовних вимог, у яких позивач не конкретизує майно, за рахунок якого він планує погасити узгоджену відповідачем суму податкового боргу, а лише просить суд надати дозвіл на погашення боргу за рахунок майна відповідача через відсутність у останнього грошових коштів на рахунках платника податків. За змістом вимог пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-які активи платника податків, які перебували у його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, не дотримано норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, у випадках неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участі в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області (правонаступник – Стрийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Сколе Сколівського району Львівської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. у справі №2а-2425/12/0970 за позовом Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області (правонаступник – Стрийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Сколе Сколівського району Львівської області до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”, м.Івано-Франківськ про надання дозволу на погашення заборгованості, – задоволити.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. у справі №2а-2425/12/0970 за позовом Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області (правонаступник – Стрийська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області), м.Сколе Сколівського району Львівської області до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”, м.Івано-Франківськ про надання дозволу на погашення заборгованості, – скасувати та прийняти нову, якою надати дозвіл Стрийській об’єднаній державній податковій інспекціії Головного управління Міндоходів у Львівській області на погашення заборгованості за рахунок майна Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”, що перебуває у податковій заставі.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга