Постанова № 37289441, 03.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

03 лютого 2014 року Справа №826/19477/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В.,розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоюприватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи»доуправління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи» (далі - ПАТ «Інком», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва (далі - управління ПФ, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФ №835 від 04 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі - донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (про стягнення суми штрафу у розмірі 382730грн. 80коп. та пені у розмірі 212216грн. 53коп.).

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Інком» зазначає, що відповідачем безпідставно прийнято рішення №835 від 04 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі - донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (далі - оскаржуване рішення), оскільки штраф та пеня нараховані управлінням ПФ на суму недоїмки страхових внесків, яка своєчасно сплачена позивачем, що підтверджується, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2011 року у справі №2а-9216/11/2670. Крім того, ПАТ «Інком» зауважувало на тому, що відповідач в оскаржуваному рішенні в якості правового обґрунтування нарахування штрафу та пені посилається на пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка виключена згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ненадходження коштів на рахунок управління ПФ відбулось з вини банку, який не перерахував кошти згідно з платіжними дорученнями. Звертав увагу на те, що відповідачу про дану ситуацію відомо ще з 2004 року, що підтверджується висновками актів перевірок. Просив врахувати те, що в 2013 році управлінням ПФ видано вимогу про сплату недоїмки та відповідним відділом виконавчої служби відкрито виконавче провадження стосовно примусового стягнення суми боргу. Позивач оскаржив постанову про відкриття виконавчого провадження, однак судом не визнано пропущення встановленого законом строку звернення до суду з поважних причин та залишено позов без розгляду. Вважаючи за необхідне зберегти фінансову стабільність товариства, було прийнято рішення сплатити вказану суму в добровільному порядку, не допустивши вимог банків стосовно погашення кредитів та заборгованостей, що могли виникнути у зв'язку з інформуванням банків про існування таких виконавчих проваджень. Разом з тим, зауважив, що вказані дії ПАТ «Інком» були вимушеними та не підтверджують факт визнання існування боргу.

Управління ПФ стосовно задоволення даного позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. У судовому засіданні представник відповідача повідомив про те, що заборгованість зі сплати позивачем страхових внесків виникла з 21 червня 2004 року, а тому відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управління ПФ мало всі правові підстави для застосування пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказував на те, що 21 листопада 2013 року ПАТ «Інком» погасило суму недоїмки, що свідчить про визнання позивачем факту існування боргу та спростовує власні доводи товариства щодо сплати даної заборгованості в 2004 році.

Також зауважено на тому, що ПАТ «Інком» не вчинено жодних дій стосовно врегулювання вказаного питання, позивач не звертався до банку чи до управління ПФ з відповідними вимогами, а тому оскаржуване рішення відповідає положенням законодавства, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 січня 2014 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

12 червня 1997 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстровано закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи» (далі - ЗАТ «Інком») як суб'єкт господарської діяльності - юридична особа (реєстраційний запис №10731050026000417). Товариство змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи», у зв'язку з чим 11 березня 2011 року замінено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

ПАТ «Інком» (код за ЄДРПОУ 21670779) з 13 березня 1998 року перебуває на обліку в управлінні ПФ (за номером 03-05532), є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (страхувальником).

З копій платіжних доручень від 03 червня 2004 року №15362 та 15363 вбачається, що позивачем здійснювались перерахування коштів до управління ПФ у розмірі 158375грн. 91коп. та 9990грн. 89коп. з заробітної плати за травень 2004 року.

Згідно з повідомленням вхід.№03/0371 від 23 червня 2004 року про невиконання розрахункового документа банком - КФ АКБ «Прем'єрбанк» - у зв'язку з відсутністю коштів на своєму кореспондентському рахунку не виконано розрахунковий документ - платіжні доручення від 03 червня 2004 року №№15362, 15331, 15363, які з 03 червня 2004 року взято банком до обліку за відповідним позабалансовим рахунком.

Управління ПФ звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою від 21 червня 2011 року №9008/02 до ЗАТ «Інком», в якій просило стягнути з останнього 168366грн. 80коп. заборгованості по перерахуванню сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2011 року у справі №2а-9216/11/2670, зокрема, встановлено:

- відповідно до наявних у справі доказів та наданих заперечень ЗАТ «Інком», копії повідомлення КФ АКБ «Прем'єрбанк» про невиконання розрахункового документа від 23 червня 2004 року за вх.№ 03/0371, платіжного доручення №15362 від 03 червня 2004 року на суму 158375,91грн. та №15363 від 03 червня 2004 року на суму 9990,89грн. вбачається, що відповідні суми грошових коштів були списані банком з поточного рахунку відповідача, однак, у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банку, не були перераховані на рахунок Пенсійного фонду;

- відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для повної та своєчасної сплати страхових внесків і не було допущено порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою управління ПФ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2011 року у справі №2а-9216/11/2670.

В матеріалах справи наявні:

- копія акту №157 від 25 січня 2005 року перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно з яким відхилень в даних стосовно нарахування внесків не виявлено, встановлено зайво нараховані зобов'язання за 2002-2003 роки, відсутність заборгованості з виплати заробітної плати; борг у розмірі 117848грн. 41коп. утворився, тому що банк не перерахував кошти своєчасно до Пенсійного фонду;

- копія акту від 23 червня 2010 року, за яким не встановлено порушень показників загального оподатковуваного доходу (заробітної плати), з якого утримуються внески із застрахованих осіб, нарахування та утримання страхових внесків, не виявлено заборгованості з виплати заробітної плати, не встановлено порушень формування та подання відомостей про застрахованих осіб та сплати страхових внесків, виявлено недоїмку по сплаті страхових внесків у розмірі 168366грн. 80коп., яка виникла в результаті несплати банком КФ АКБ «Прем'єрбанк» МФО 300551 коштів, перерахованих підприємством 03 червня 2004 року платіжними дорученнями №№15362, 15363;

- копія довідки №63 від 29 січня 2013 року про результати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду, за якою проведено планову перевірку позивача за період з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2012 року та зафіксовано, що відхилень не виявлено; за період перевірки дані бухгалтерського обліку не відповідають даним картки особового рахунку платника, так як банком КФ АКБ «Прем'єрбанк» МФО 300551 не виконано перерахунок коштів підприємством до управління ПФ згідно розрахункових документів від 03 червня 2004 року платіжними дорученнями №№15362, 15363.

Рішенням управління ПФ від 04 грудня 2013 року №835 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до ПАТ «Інком» застосовано санкції у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 382730грн. 80коп. та нарахування пені у розмірі 212216грн. 53коп. за період з 21 червня 2004 року по 21 листопада 2013 року.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №1058).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону України №1058 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - що доповнюється пунктом першим частини першої статті 14 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону України №1058 визначено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи, а у частині 1 статті 19 цього Закону передбачено, що для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є календарний місяць.

Статтею 106 Закону України №1058 передбачено, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Водночас, частиною 6 статті 20 вказаного Закону встановлено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому, фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з частиною 9 статті 20 Закону України №1058 днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Як встановлено судом, з заробітної плати за травень 2004 року для працівників ПАТ «Інком» товариством 03 червня 2004 року здійснено перерахування страхових внесків на рахунки управління ПФ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог чинного законодавства України, оскільки, останнім на виконання вимог Закону України №1058 здійснено перерахування страхових внесків за відповідний період у повному обсязі.

Згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ (в редакції, чинній на момент здійснення перерахування страхових внесків позивачем; далі - Закон України №2346) переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.29 статті 1 Закону України №2346 платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Статтею 8 Закону України №2346 врегульовані строки проведення переказу банками.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України №2346 визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вище наведено, що питання правомірності виникнення, нарахування заборгованості ПАТ «Інком» по перерахуванню сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 168366грн. 80коп. та підстав для стягнення вказаної суми боргу розглянуто у судовому порядку у справі №2а-9216/11/2670. Судове рішення у вказаній справі набрало законної сили.

Так, у зазначеній постанові Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що ПАТ «Інком» було вжито всіх необхідних заходів для повної та своєчасної сплати страхових внесків і не було допущено порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та залишено позов управління ПФ без задоволення.

Отже, з наведеного вбачається, що у відповідача були відсутні правові підстави для видання спірного рішення та застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 382730грн. 80коп. та нарахування пені в розмірі 212216грн. 53коп. за період з 21 червня 2004 року по 21 листопада 2013 року.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача про необхідність скасування спірного рішення, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність задоволення вимог ПАТ «Інком».

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва від 04 грудня 2013 року №835 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Присудити на користь приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (код за ЄДРПОУ 21670779) 458грн. 80коп. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80коп.) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у справі №826/19477/13-а, за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька