Ухвала суду № 37287296, 19.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р.

м.Одеса

Справа № 814/422/13-а

Категорія: 10.1

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук’янчук О.В.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Батойл» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Батойл» про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва звернулися до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Батойл», в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просили суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 20.07.2009 року по 20.10.2009 року в сумі 2229,66 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Згідно з повідомленням про взяття на облік (а. с. 40), Товариство з 17.11.1993 було платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за червень 2009 року, Товариство зазначило 660 грн. (а. с. 14), у розрахунку за липень 2009 року - 665,28 грн. (а. с. 15), у розрахунку за серпень 2009 - 665,28 грн. (а. с. 16), у розрахунку за вересень 2009 - 665,28 грн. (а. с. 17). Таким чином, Товариство було зобов'язано сплатити зазначені суми не пізніше 20.07.2009, 20.08.2009, 20.09.2009 і 20.10.2009 відповідно. Загальна сума внесків за вказані періоди складає 2655,84 грн.

Вимога від 01.03.2012 № 486 на суму 2438,76 грн. була направлена Товариству 03.03.2012 і отримана останнім 06.03.2012 (а. с. 56).

Заперечуючи проти позову, Товариство надало копії платіжних доручень (а. с. 32-37), згідно з якими за червень 2009 року відповідач сплатив 660 грн., за липень 2009 року - 665,28 грн., за серпень 2009 року - 665,28 грн. Загальна сума - 1990,56 грн. Доказів сплати суми страхових внесків за вересень 2009 року відповідач не надав, у запереченнях (а. с. 22-24) пояснив, що за вересень 2009 року заробітну плату Товариство не сплачувало, тому внески не перераховувалися.

Відповідно до наданої Управлінням картки особового рахунку страхувальника (а. с. 78-81, 82-85), кошти, що надійшли від Товариства у липні-вересні 2009 року, були зараховані в погашення недоїмки (а. с. 79, зворотній бік, ар. с. 83, зворотній бік). Так, станом на 01.01.2009 сума недоїмки Товариства складала 1564,38 грн.; сума нарахованих внесків за період січень-вересень 2009 року - 6160,26 грн., сума сплачених внесків - 5532,78 грн. Відповідно, різниця склала 2191,86 грн. (1564,38 грн. + 6160,26 грн. - 5532,78 грн.). Крім того, як зазначено вище, існує заборгованість Товариства за вересень 2009 року в сумі 37,80 грн. Загальна сума недоїмки - 2229,66 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існує заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до 01.01.2011 року) передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки у Товариства існує заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 2229,66 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення недоїмки.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Батойл» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.