Ухвала суду № 37287274, 19.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/303/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Авраменко А.О.

за участю представників:

апелянта - Бартошука С.А.,

позивача - Волочнюка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Родіна" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2010 р. № 0000182301/0, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Родіна" звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2010 р. № 0000182301/0.

В обґрунтування позовних вимог було вказано на безпідставність висновків ДПІ про заниження суми податкового зобов'язання та суми податкового кредиту з податку на додану вартість і на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання та, відповідно, застосування штрафних санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0, що було прийнято 19.04.2010 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 217 684 грн. (з яких 30 202 грн. - основний платіж, 187 482 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

В судовому засіданні апелянтом було заявлено клопотання про заміну сторони у справі з Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, оскільки Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби ліквідована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів України» та правонаступником якої є Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Судова колегія, дослідивши надані представниками ДПІ документи ухвалила, клопотання задовольнити та здійснити в порядку ст.55 КАС України заміну відповідача на їх правонаступника, а саме на Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 15.02.2010 по 29.03.2010 ДПІ здійснила виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, результати якої оформила актом від 06.04.2010 № 509/23-03764726 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 56-104).

На стор. 51-52 Акта (т. с. 1, ар. 81-82) ДПІ вказала, що підприємство порушило підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, абзац перший підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон про ПДВ), що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 431 283 грн., а також пункт 3.1 статті 3, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункт 11.29 статті 11 Закону № 168 та пункт 6 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (надалі - Порядок № 271), в частині нецільового використання (перерахування) сум ПДВ, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, - 172 381 грн.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підприємство надало під час перевірки відповідні податкові накладні.

Слід звернути увагу на те, що Акт в цій частині не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327), оскільки в ньому відсутнє викладення фактів порушення підприємством податкового законодавства.

Тобто висновки відповідача про порушення позивачем цих норм ґрунтуються виключно на інформації, що міститься в акті (складеному ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) від 09.03.2010 № 304/23-300/33250717 про неможливість проведення перевірки ПП «Ритмо», з яким позивач співпрацював в період з 2007 по 2009 рік. При здійсненні господарських операцій підприємство ПП «Ритмо» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, мало свідоцтво платника податку на додану вартість та перебувало у відповідному реєстрі ДПА України.

В даному випадку ПСП «Родіна» не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, своїх контрагентів, при цьому податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб та наявністю цих контрагентів за юридичною адресою.

Враховуючи наявність передбачених податковим законодавством фінансово-бухгалтерських документів, на підставі яких були включені суми ПДВ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно необґрунтованості висновків ДПІ щодо заниження суми податку на додану вартість.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.02.2014 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.