Ухвала суду № 37287239, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/4289/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Чемерський спиртовий завод" до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач - Державне підприємство "Чемерський спиртовий завод" (далі - ДП "Чемерський спиртовий завод") звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Козелецька МДПІ Чернігівської області ДПС), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2011 № 0000322330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48 878,75 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДП «Чемерський спиртовий завод» як юридичну особу зареєстровано Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської міської ради 24.09.2002, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка від 15.12.2011, а.с. 34-35), зареєстровано платником ПДВ за № 33573138 та з 26.09.2002 взято на облік до Дедавної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області за № 78.

Основними видами діяльності ДП «Чемерський спиртовий завод» за КВЕД є:

41.00.0 збирання, очищення та розподілення води;

74.20.2 діяльність у сфері геології та геологорозвідування;

15.92.0 виробництво етилового спирту із зброжуваних продуктів.

На підставі направлення від 24.01.2011 № 34 та відповідно до наказу ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області від 03.02.2011 № 67, службовими особами відповідача в період з 24.01.2011 по 11.02.2011 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Чемерський спиртовий завод» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, про що складено акт перевірки від 18.02.2011 № 105/23/00375355.

В ході проведення перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- п. 4.1 ст. 4, п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» в частині завищення від'ємного значення обєкту оподаткування в період з 01.01.2009 по 31.12.2010 на суму 28 689 грн., в т. ч. за 2009 рік в сумі 6 015,00 грн. та за 2010 рік в сумі 22 674,00 грн.;

- постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 184 та ст. 59 Закону України «Про державний бюджет» в частині несвоєчасної сплати частини прибутку за 2009 рік;

- пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми ПДВ на 629 797,00 грн., в т. ч. за квітень 2009 року в сумі 33 333,00 грн., за травень 2009 року в сумі 86 986,00 грн., за червень 2009 року в сумі 70 333,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 10 814,00 грн., за липень 2010 року в сумі 127 474,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 390 857,00 грн.;

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від від 28.04.2011 № 0000322330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 878,75 грн.

Позивач заперечує правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить його скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів заважає на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому, відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, зміст наведеної правової норми вказує на те, що законодавець наявність права на отримання бюджетного відшкодування ставить у пряму залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, формування валових витрат та валового доходу, ставки податку на прибуток визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) (Закон втратив чинність з 1 січня 2013 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Положенням статті 3 Закону № 334/94-ВР статті 2 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно підпунктів 4.1.1, 4.1.6, пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну).

За приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Класик-Проект-Лайн», наслідком чого є укладені між сторонами договори купівлі-продажу сировини (кукурудзи фуражної), а саме:

- від 21.03.2009 № 3, який вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання умов договору;

- від 21.04.2009 № 21/04 та від 24.04.2009 № 24/04, які вступають в дію з моменту їх підписання сторонами та діють до 31.12.2009.

За умовами зазначених договорів ПП «Класик-Проект-Лайн» (Продавець) зобов'язувався передати у власність ДП «Чемерський спиртовий завод» (Покупець) обумовлений сторонами товар (кукурудзу фуражну).

Крім того, між ДП «Чемерський спиртовий завод» (Покупець) та ТОВ «Кангаро Груп» (Продавець) було укладено договір на купівлю-продаж сировини (кукурудзи фуражної) від 17.08.2008 № 3, який вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання умов даного договору.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Так, на підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем до суду були надані копії видаткових накладних, виписаних ПП «Класик-Проект-Лайн» на адресу ДП "Чемерський спиртовий завод" (а.с. 162-186) та копії банківськівських виписок по дебету на підтвердження оплати товару (а.с. 190-192).

Крім того, використання сировини (фуражу) підтверджується виробничими звітами по спирту-сирцю за січень, квітень, червень, жовтень 2009 року у відповідності до виробничих потужностей, що відповідає періодам виданих накладних (а.с. 186-189).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Так на підставу нікчемності укладених позивачем правочинів відповідач посилається на результати компютерної центральної бази даних юридичних осіб України, де серед іншого зазначено, що платник податку ТОВ «Кангаро Груп» має стан 11 - «Припинено», що також підтверджується листом Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області від 31.01.2011 № 25-07-19-17/602, а ПП «Класик-Проект-Лайн» має стан 5 - «Порушено провадження у справі про припинення».

Виходячи з висновків акту перевірки від 18.02.2011 № 105/23/00375355 відповідач зокрема зауважує на тому, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, що на думку податкового органу підтверджується відсутністю у контрагентів позивача обєктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів.

Однак, як було вірно зазначено судом першої інстанції, спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийнято у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту за рахунок коштів, сплачених ПП «Класик-Проект-Лайн» та ТОВ «Кангаро Груп» у складі ціни поставлених товарів, а тому висновок податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів ґрунтується лише на твердженнях, що дані правочини не мали на меті настання реальних правових наслідків, а відтак були укладені з порушенням вимог статті 228 Цивільного кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, на момент укладення позивачем спірних правочинів юридичні особи ПП «Класик-Проект-Лайн» та ТОВ «Кангаро Груп» не були припинені у визначеному законом порядку та були зареєстровані належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ПП «Класик-Проект-Лайн» та ТОВ «Кангаро Груп».

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичних осіб даних підприємств. При цьому, відсутність платника податків за місцем реєстрації, на думку колегії суддів, не може свідчити про не реальність здійснення правочинів.

Разом з тим, колегія суддів зважає на наявність постанови Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2010, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2а-8264/10/1270, якою відмовлено в задоволенні позову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськ до ПП «Класик-Проект-Лайн» про визнання недійсним запису про юридичну особу та припинення юридичної особи. Даним судовим рішення було зокрема встановлено факт подання ПП «Класик-Проект-Лайн» 08.02.2010 декларації з податку на прибуток, що також підтверджується і довідкою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськ від 29.11.2010 № 58137/10.

Вказане також стосується і взаємовідносин позивача з ТОВ «Кангаро-Груп» при виконанні сторонами умов договору від 17.08.2008, де в матеріалах справи містяться дані про те, що 15.04.2008 посадовою особою уповноважного органу було внесено запис 1 про державну реєстрацію шляхом заснування юридичної особи; 01.07.2008 внесено запис 3 про державну реєстрацію змін до установчих документів; 26.02.2009 внесено запис 5 про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Наявність зазначених записів, на думку колегії суддів, спростовує висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Кангаро-Груп», у тому числі й про стан юридичної особи 11 - «Припинено».

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Класик-Проект-Лайн» і ТОВ «Кангаро-Груп», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів приходить до висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Козелецької МДПІ Чернігівської області ДПС від 28.04.2011 № 0000322330, яке слід визнати протиправним та скасувати.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.