Постанова № 37284477, 13.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа№ 910/9209/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Копусь А.А. - дов. № 195/10 від 01.07.2013р.

Мітічкін А.С. - дов № 198/10 від 01.07.2013р.

від відповідача: Долич О.В. - дов. № 2 від 16.07.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. (повний текст підписано 14.11.2013р.)

у справі № 910/9209/13 (головуючий суддя - Ломака В.С.,

судді - Любченко М.О., Пригунова А.Б.)

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу

«Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-

фінансова компанія «Технополюс»

про стягнення 890 916, 91 грн.

В судовому засіданні 13.02.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Технополюс» про стягнення 890 916, 91 грн. неустойки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1116111437 від 17.11.2011р., а саме щодо поставки визначеної у специфікації продукції протягом 6-ти місяців з моменту підписання договору, а тому просив суд стягнути з відповідача, передбачені п. 7.2. спірного договору, пеню та штраф на загальну суму 890 916, 91 грн.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких останній вказував на те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково, оскільки порушення строків поставки спірного товару відбулось, в тому числі з причин надходження із запізненням авансового платежу від позивача. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що у зв'язку з перевантаженням виробника обладнання «Canberra Industries» по терміновим поставкам в надзвичайній ситуації - аварії на АЕС Фукусима (Японія), відповідач був змушений затримати термін постачання, про що повідомляв позивача та з огляду на що сторони узгодили термін поставки до 20.06.2012 р. відповідно до листа ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 07/9311 від 08.06.2012 р. Зважаючи на те, що прострочення поставки є незначним, а також те, що прострочення поставки не потягло за собою шкідливих наслідків для позивача та було викликано протиправними діями самого позивача, відповідач вважає, що в даному випадку є можливим при прийнятті рішення зменшити розмір неустойки до 20 000, 00 грн.

24.07.2013р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказував на те, що відповідно до п. 4.2. договору було визначено, що покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з п. 4.4. договору. Як зазначав позивач, наданий відповідачем 22.11.2011р. страховий сертифікат не відповідав вимогам оформлення гарантійного документу, з чим фактично погодився і відповідач, який 28.12.2011р. замінив попередньо наданий сертифікат, про що свідчить лист № 28/12/3-ТП від 28.12.2011р. Саме з дати отримання належним чином оформленого сертифікату у позивача виникло, на його думку, зобов'язання перерахувати відповідну попередню оплату. Крім того, позивач зазначав, що погодження перенесення строків поставки з ВП «Южно-Українська АЕС» до 20.06.2012р., на яке посилався відповідач, є неправомірним, оскільки стороною договору є ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект», а відповідно саме керівник вказаного відокремленого підрозділу мав право вносити зміни до договору.

29.07.2013р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до останній повторно звертав увагу на те, що затримка постачання продукції відбулась внаслідок неналежного виконання позивачем вимог п. 4.2. договору щодо перерахування авансового платежу.

У судовому засіданні 04.09.2013р. від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначав, що розмір штрафних санкцій, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є несправедливими та суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». При цьому, повторно вказував на наявність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, звертаючи увагу на те, що позивач не поніс будь-яких збитків за договором, проте як стягнення пені та штрафу у заявленому розмірі призведе до банкрутства відповідача.

20.09.2013р. до господарського суду міста Києва від представника трудового колективу підприємства відповідача надійшло письмове звернення, в якому останній просив зменшити розмір стягнення штрафних санкцій з метою недопущення погіршення стану підприємства та його банкрутства, зокрема, вказуючи на те, що в разі задоволення позову у повному обсязі відповідач не зможе виконати поточні договірні зобов'язання з контрагентами в Україні та за кордоном, що призведе до зупинки господарської діяльності та звільнення працівників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. у справі № 910/9209/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Технополюс» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі його відокремленого підрозділу «Атомкомплект» 25 000, 00 грн. штрафу, 25 000, 00 грн. пені та 17 701, 87 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення оскаржуване рішення в частині зменшення штрафних санкцій у розмірі 840 916, 91 грн. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. для розгляду справи № 910/9209/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.02.2014р.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення в частині зменшення штрафних санкцій у розмірі 840 916, 91 грн. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2014р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях до неї, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2011р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (позивач, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Технополюс» (відповідач, постачальник за договором) укладено договір поставки № 1116111437, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити скануючий спектрометр випромінювання людини виробництва Canberra Industries (США) для енергоблоку № 1 ВП «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна та належність до СВБ зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Ціна договору, згідно п. 3.1., становить 5 940 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 990 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець сплачує вартість продукції за цінами зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем в наступному порядку: покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з п. 4.4. договору; остаточна оплата продукції у розмірі 70 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію. Якщо постачальник не надав гарантійний документ згідно з п. 4.4. договору, оплата продукції у розмірі 100 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.4. договору з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором в частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов договору з боку постачальника, останній зобов'язується протягом 5 робочих днів від дати укладення Договору надати покупцю банківську гарантію або договір страхування (страховий поліс) повернення авансових платежів страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК «Енергоатом», що має покривати суму авансового платежу, передбачену договором. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 робочих днів сплатити кошти за постачальника в разі невиконання останнім своїх зобов'язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов договору щодо поставки продукції у визначений строк та належної якості. Термін дії зазначеного гарантійного документа має бути визначений як «до повного виконання зобов'язань постачальника за договором плюс 45 днів». Гарантійний документ буде повернений постачальнику після повного виконання ним умов договору в частині постачання продукції.

Згідно п. 5.1. договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення договору.

За змістом п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2012р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань, передбачених договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Листом за № 22/11/1-ТП від 22.11.2011р. відповідач направив позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до п. 4.4. - сертифікат № 1033371 від 21.11.2011р.

Листом за № 28/12/3-ТП від 28.12.2011р. відповідач, враховуючи те, що були внесені зміни до вимог оформлення страхового забезпечення виконання договору про закупівлю направив позивачу заміну попереднього сертифіката з внесеними змінами від ПрАТ «Європейський страховий альянс».

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2012р. позивач перерахував відповідачу 1 782 000, 00 грн. в якості авансу по договору, що підтверджується випискою банку по поточному рахунку останнього.

Листом № 17/04/-ТП від 17.05.2012р. відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк постачання продукції до 20.06.2012р., у зв'язку з перевантаженням виробника по термінових постачаннях устаткування для АЕС Фукусима-1 в Японії, а також з технічних причин, пов'язаних з виготовленням детекторів з надчистого германію.

Оскільки станом на липень 2012р. продукція не була поставлена, 11.07.2012р. позивач направив відповідачу лист № 07/11/29, в якому просив надати роз'яснення щодо причин зриву строків поставки за договором.

У відповідь листом № 142/07-3-ТП від 13.07.2012р. відповідач повідомив позивача про те, що причиною затримки поставки є прострочення позивачем майже на 2 місяці сплати авансового платежу, що призвело до затримки своєчасного виготовлення та відвантаження продукції.

Листом № 26/07/1-ТП від 26.07.2012р. відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк поставки продукції до 15-20 серпня 2012р., вказуючи на те, що в силу затримки зі сплати авансового платежу позивачем, відбувся несвоєчасний початок виробництва і сертифікації спектрометра.

З матеріалів справи вбачається, що обумовлена договором продукція на суму 5 822 982, 00 грн. була поставлена відповідачем позивачу 08.08.2012р., що підтверджується видатковою накладною № РН-000004 від 08.08.2012р. та актом прийому-передачі ТМЦ № 04-327/1 від 30.10.2012р. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 26-27, т. 1).

Листом № 9953/51 від 18.10.2012р. позивач звертався до відповідача з претензією, якою просив сплатити передбачені п. 7.2. договору пеню та штраф за порушення строків поставки визначеної договором продукції.

У відповідь листом № 2410/01-ТП від 24.10.2012р. відповідач повідомив, що причиною затримки поставки продукції є те, що позивач із запізненням здійснив сплату визначеного договором авансового платежу, у зв'язку з чим виготовлення продукції також було відстрочене. Як зазначає відповідач у своїй відповіді, про можливі зміни строків поставки він повідомляв позивача відповідними листами.

Листом № 11011/51 від 21.11.2012р. позивач повідомив відповідача про те, що твердження, викладені в листі № 2410/01-ТП не відповідають дійсності, оскільки страховий сертифікат, визначений п. 4.4. договору, надійшов від відповідача 28.12.2011 р., а не 22.11.2011 р. та, крім того, позивач не погоджував запропонованих відповідачем нових строків поставки. Враховуючи зазначене, позивач просив сплатити нараховані ним штрафні санкції.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу відповідних штрафних санкцій, останній звернувся із даним позовом до суду.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір № 1116111437 від 17.11.2011р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1. договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення договору.

Таким чином, відповідний товар відповідач повинен був поставити позивачу в строк до 17.05.2012р. включно.

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх необхідних заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що відповідачем у строк до 17.05.2012р. включно товар поставлено не було, то з 18.05.2012р. має місце прострочка зобов'язання щодо поставки товару, відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості непоставленої в строк продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Колегія суддів вважає за необхідне зазаначити, що положення п. 7.2. договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо постачання продукції, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 483 308, 17 грн. пені, розрахованої за період з 18.05.2012р. по дату поставки 08.08.2012р. включно.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 18.05.2012р. по дату поставки 08.08.2012р. включно, вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки умова застосування відповідальності у вигляді стягнення пені у даному випадку пов'язана з днем постачання продукції (08.08.2012р.), який не є днем прострочення виконання зобов'язання, а є днем його припинення шляхом належного виконання в розумінні ст. 599 ЦК України, тому нарахування пені повинно здійснюватись по 07.08.2012р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору прямо не передбачено включення дати виконання зобов'язання (постачання продукції) до періоду прострочення його виконання, у зв'язку з чим посилання апелянта на неправильне застосування ч. 3 ст. 549, ст. 599 Цивільного кодексу України не заслуговують на увагу.

За прострочення постачання продукції позивач нарахував пеню з 18.05.2012р. по 08.08.2012р. включно. Такий розрахунок пені колегія суддів вважає неправильним та необґрунтованим.

Таким чином, беручи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмірі пені, нарахованої за період з 18.05.2012р. по 07.08.2012р., має становити 477 484, 52 грн.

Крім того, у відповідності до умов договору, у зв'язку з простроченням постачання продукції понад 30 днів, позивачем також заявлено до стягнення штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції, що становить 407 608,74 грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 7% штрафу від вартості несвоєчасно поставленої продукції, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок його розміру є вірним та складає 407 608,74 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним позивачу товару у передбачений договором строк.

Посилання відповідача на те, що у зв'язку з перевантаженням виробника обладнання Canberra Industries по терміновим поставкам в надзвичайній ситуації - аварії на АЕС Фукусима (Японія), відповідач був змушений затримати термін постачання, про що повідомляв позивача та з огляду на що сторони узгодили термін поставки до 20.06.2012р. відповідно до листа ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 07/9311 від 08.06.2012р., вірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки відповідачем не було надано належних та допустимих доказів прийняття позивачем умов листів з пропозиціями щодо перенесення строків поставки.

Доводи відповідача щодо порушення строків поставки спірного товару у зв'язку з надходженням із запізненням авансового платежу від позивача, не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору сторони не передбачили право постачальника притримати поставку товару або в односторонньому порядку змінити строки поставки у разі несвоєчасного проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 12.1. договору його сторони визначили, що специфікації, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін.

Доказів того, що між сторонами укладались додаткові угоди до договору, відповідно до яких сторони б змінювали строки поставки, суду не надано.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем було подану заяву про зменшення розміру неустойки.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що в даному випадку за встановлених судом обставин прострочення відповідача не завдало будь-яких значних збитків позивачу, позивачем не доведені обставини щодо збитків, не зазначений їх розмір, не наданий відповідний розрахунок.

Штрафні санкції нараховані за прострочення виконання не грошового зобов'язання (порушення строків поставки товару) та не є основним боргом, а тому будувати позивачем на цих платежах свої доходи та видатки на думку колегії суддів некоректно. Відповідно при зменшенні розміру штрафних санкцій за встановлених у даній справі обставин позивач, на думку суду, не понесе значних негативних наслідків на своєму фінансовому стані, проте як для відповідача, згідно з представленими ним доказами, стягнення штрафних санкцій в означеному вище розмірі може призвести до штучного формування значної заборгованості та може поставити підприємство в скрутне фінансове становище.

Зокрема, проаналізувавши подані відповідачем докази на підтвердження можливого скрутного фінансового стану, місцевий господарський суд вірно звернув увагу на показники наданих до матеріалів справи фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва.

Так, відповідно до Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 30.09.2013р. за відповідачем рахуються основні засоби вартістю 28, 7 тис. грн., виробничі запаси вартістю 253, 7 тис. грн., грошові кошти в сумі 663 тис. грн., інші оборотні активи - 8, 2 тис. грн. При цьому, в той же час відповідач має кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 11 213, 5 тис. грн., заборгованість перед бюджетом в сумі 2, 9 тис. грн., зі страхування - 8, 7 тис. грн., з оплати праці 17, 5 тис. грн., інші поточні зобов'язання в сумі 229, 7 тис. грн.

Під час оцінки фінансового стану відповідача наявність дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в сумі 10 976, 1 тис. грн., дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом 66, 1 тис. грн., іншу поточну дебіторську заборгованість 694, 6 тис. грн., місцевий господарський суд вірно не прийняв до уваги, оскільки відповідні активи не є реальними на відповідну дату, так як така заборгованість може набувати статусу як поточної (буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу), так і довгострокової (буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу) або безнадійної.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з наведених показників вбачається, що сума штрафних санкцій в розмірі 885 093, 26 грн. (за перерахунком суду) може негативно відобразитись на господарській діяльності відповідача, в тому числі призвести до його фінансової неплатоспроможності.

При цьому, судом вірно звернуто увагу на поведінку винної сторони - відповідача у спірних правовідносинах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом за № 22/05/1-ТП від 22.05.2013р. відповідач звертався до ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» з повідомленням про те, що він має можливість надати своїм партнерам безповоротну технічну допомогу у формі додаткових запасних резервних вузлів та виробів для вертикального скануюючого спектрометру випромінювання людини Accuscan ІІ моделі 2280, що з 28.09.2012р. успішно експлуатується персоналом ЦРБ.

У відповідь листом за № 09/14354 від 19.09.2013р. ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» висловило відповідачу щиру подяку за додаткову технічну допомогу та поставку додаткових запасних частин та вузлів, що не входили в договір поставки. Також, було висловлено подяку спеціалістам компанії Canberra Industries за успішне проведення гарантійного обслуговування та модернізації програмного забезпечення встановленого обладнання.

На підставі зазначеного, виходячи з системного аналізу положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, зважаючи на виконання відповідачем зобов'язання в повному обсязі щодо поставки товару на визначену договором суму, нетривалу затримку в поставці товару, відсутність заподіяних збитків позивачеві, значний розмір нарахованої неустойки при відсутності збитків, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, наявність клопотання трудового колективу про зменшення розміру штрафних санкцій, щоб уникнути банкрутства підприємства, наявність належних та допустимих доказів щодо фінансового стану відповідача, оскільки даний випадок є винятковим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість зменшення нарахованого позивачем штрафу до 25 000, 00 грн. та пені до 25 000, 00 грн.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 12.11.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. у справі № 910/9209/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. у справі № 910/9209/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9209/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 18.02.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко