Постанова № 37284435, 18.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/18270/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача : Білинова Т. В. - представник за довіреністю № 01/123509 від 06.11.2013

від відповідача: Денисенко А. В. - представник за довіреністю № 18-11/11 від 09.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013

у справі № 910/18270/13 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»

про стягнення в порядку регресу 11 100 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 11 100 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Тойота Камрі», державний номерний знак АА 5420 НМ, що належить Мусійко Людмилі Олегівні, внаслідок падіння снігу та льоду з даху будинку №2/34 по вул. Кіквідзе в м. Києві, який перебуває на балансовому утриманні та експлуатаційному обслуговуванні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013, повний текст якого підписаний 16.12.2013, у справі № 910/18270/13 в позові відмовлено повністю з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів вини відповідача у спричинені матеріальної шкоди власнику Автомобіля, оскільки наданий позивачем висновок старшого дільничного інспектора Печерського РУГУ МВС України у м. Києві від 19.12.2012, як і висновок аварійного комісара від 13.10.2013, не є рішенням компетентного органу, якому законом надано право встановлювати наявність чи відсутність вини в діях особи (фізичної чи юридичної).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/18270/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що пошкодження автомобіля, за наслідками якого позивачем виплачене спірне страхове відшкодування, сталось саме через падіння снігу та льоду з даху будинку №2/34 по вул. Кіквідзе в м. Києві, що доводиться наявними в матеріалах справи доказами, а саме, висновком старшого дільнічого інспектора Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, аварійним сертифікатом, в якому, відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 № 8 «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів», встановлюються й причини настання страхового випадку, та поясненнями свідка даної події Легенького Віталія Віталійовича, показання якого містяться у висновку аварійного комісара.

Ухвалою від 16.01.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

28.11.2011 позивач як Страховик та Мусійко Людмила Олегівна як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту, що не є предметом застави № 06 R1/01-067-00871 (далі Договір) (а.с. 8), предметом якого є страхування майнових інтересів Страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Тойота Камрі», державний номерний знак АА 5420 НМ (далі Автомобіль).

В п. 10 Договору сторонами погоджено, що строк дії Договору з 29.12.2011 по 28.12.2012 за умови сплати страхових платежів у встановлених даним пунктом порядку та розмірах.

В пункті 5 Договору сторонами погоджені страхові випадки, до яких, серед іншого, відноситься й «інші випадкові події» (п. 5.1.3).

12.12.2012 Страхувальник звернувся до позивача з заявою (а.с. 9-10), в якій повідомив позивача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме - пошкодження 11.12.2012 Автомобіля в результаті падіння снігу та льоду з даху будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 2/34.

В результаті вказаної події пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, ТОВ «Expertum-AVE», а саме оцінювачем Стрілець А. В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 7130 від 12.09.2009, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7794 від 06.10.2009), проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаної вище події, за результатам якої 19.12.2012 складено Звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля № 1359 (далі Звіт) (а.с.12-35), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля складає 27 109,78 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № СТ/12/0714 від 23.01.2013, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 37-38) та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих страховим випадком «інші випадкові події», становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 11 100 грн.

При цьому, як слідує зі змісту вказаних вище страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку-фактурі № 44 від 17.01.2013 СПД Бурсіна Сергія Володимировича (особи, яка в подальшому здійснювала ремонт Автомобіля). Відповідно до вказаного рахунку вартість ремонту становить 11 100 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі, в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В заяві від 12.12.2012 (а.с. 9-10), Страхувальник просить перерахувати страхове відшкодування на СТО.

Згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 71 від 23.01.2013 (а.с. 39), страхове відшкодування в сумі 11 100 грн. перераховано позивачем СПД Бурсіну О. В.

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що платіж банком проведений, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з п. 7.5.3 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008 (далі Правила), очищення дахів та козирків від снігу та бурульок проводиться негайно з дотриманням застережних заходів щодо безпеки руху пішоходів, не допускаючи пошкодження покрівель будинків і споруд, зелених насаджень, електромереж, рекламних конструкцій тощо. Необхідно огороджувати небезпечні місця на тротуарах, переходах, виставляти вартових. Сніг та бурульки, що зняті з дахів та козирків, необхідно окучувати і протягом доби вивозити.

Згідно з п.п.3.1.4 Правил, утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

З наявної в матеріалах справи копії листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/02-1348/3/20 від 13.06.2013 (а.с. 65) слідує, що будинок №2/34 по вул. Кіквідзе в м. Києві, перебуває на балансовому утриманні та експлуатаційному обслуговуванні відповідача.

Даний факт відповідачем у відзиві на позов (а.с. 75) не заперечується.

Отже, висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає дійсним обставинам, оскільки саме відповідач як балансоутримувач та особа, яка здійснює експлуатаційне обслуговування будинок №2/34 по вул. Кіквідзе в м. Києві, в силу приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил має експлуатувати вказаний будинок у відповідності до приписів чинного законодавства і, зокрема, здійснювати дії з очищення даху та козирків від снігу та бурульок, та, відповідно, несе встановлену чинним законодавством відповідальність за несвоєчасне проведення вказаних заходів.

Відповідачем жодних доказів того, що ним за період до дати спірної події вчинялись дії з очищення даху та козирку будинку №2/34 по вул. Кіквідзе в м. Києві від снігу та бурульок суду не надано.

Водночас факт спричинення спірних збитків саме через падіння снігу з даху будинку №2/34 по вул. Кіквідзе в м. Києві підтверджений наявними в матеріалах справи документальними доказами, а саме, складеними аварійним комісаром Степаненком О.О. (сертифікат АК-АЗ №025 від 31.05.2007, свідоцтво ОМ-АЗ № від 31.05.2007) Звітом від 11.12.2012 (позивачем в письмових поясненнях (а.с.78) та судом в ос пореному рішенні помилково вказано - від 13.10.2013) про результати огляду місця ДТП, який містить висновок аварійного комісара, що подія сталася внаслідок падіння снігу з даху будинку на Автомобіль, Актом огляду технічного стану (дефектна відомість) та іншими, наявними в страховій справі (а.с. 79-92), документами.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 № 8 «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів» аварійний комісар - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, передбаченим пунктом 3 Типового положення.

Отже, законодавством аварійному комісару надано право визначати причини настання страхового випадку, а відтак, зазначення в Звіті про результати огляду місця ДТП та в Акті огляду технічного стану (дефектна відомість), які складені аварійним комісаром Степаненком О.О., того, що спричинення спірних збитків сталось саме через падіння снігу з даху будинку №2/34 по вул. Кіквідзе в м. Києві, на думку колегії суддів, є належним доказом на підтвердження вказаного факту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що аварійний комісар у своєму висновку встановлює причину настання страхового випадку, а не наявність чи відсутність вини в діях особи (фізичної чи юридичної).

За приписами ст. 1166 ЦК України будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Таким чином, необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України);

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується той факт, що завдання шкоди власнику Автомобіля, за наслідками якої позивач виплатив спірне страхове відшкодування в сумі 11 100 грн., сталось саме через неправомірні дії відповідача, а саме, через невиконання ним п. 7.5.3 Правил, з огляду на що останній в порядку регресу має виплатити позивачеві спірне страхове відшкодування в сумі 11 100 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 11 100 грн. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/18270/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 11 100 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольняється повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/18270/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/18270/13 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р Лесі України, 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування в сумі 11 100 (одинадцять тисяч сто) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р Лесі України, 26, ідентифікаційний код 32382598) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18270/13.

Повний текст постанови складено: 24.02.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна