Рішення № 37284146, 19.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.2014 Справа № 905/8969/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерджи» до Колективного малого підприємства «Руслан» про стягнення 54250,40 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2014р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Енерджи» (далі – ТОВ «Статус Енерджи») звернувся до господарського суду з позовом до Колективного малого підприємства «Руслан» (далі – КМП «Руслан») про стягнення заборгованості на загальну суму 104250,40 грн., до якої входить: сума основного боргу 99485 грн. 96 коп., пеня у сумі 3767 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 997 грн. 04 коп.

Заявою від 20.01.2014 року про зменшення суму позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 54250 грн. 40 коп., у зв’язку з частковим погашенням відповідачем боргу у розмірі 50000 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, ст. ст. 216-218, ст. 230, ч.6 ст. 231, ч.4 ст.232 ГК України.

У судове засідання представник позивача не прибув. Надав клопотання від 06.02.2014 про розгляд справи без участі представника ТОВ «Статус Енерджи».

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони були повідомлені про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористалися, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

01 липня 2013 року між ТОВ «Статус Енерджи» (продавець), та КМП «Руслан» - (покупць), укладено Договір поставки №4 (надалі – Договір). За умовами договору продавець зобов’язується поставляти і передавати у власність покупця дизельне паливо (надалі - товар), а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. (а.с.15-16).

Покупець зобов’язаний здійснювати оплату за товар та інші супутні послуги Продавця в безготівковому порядку на підставі виставленого рахунку. Покупець проводить 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. (п.2.2).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що при відвантаженні товару накладна, підписана уповноваженими представниками продавця і покупця, відображає фактично передану кількість товару.

На підставі пункту 2.2.1. договору сторони встановили, що поставка може здійснюватися на умовах відстрочення платежу на 10 днів. У разі невиконання Покупцем грошових зобов’язань, Покупець зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За несвоєчасну поставку або оплату Товару сторони несуть матеріальну відповідальність. Винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.5.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків та виконання зобов’язань – до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач повністю виконав свої зобов’язання за договором, поставивши 01 серпня 2013 р. відповідачу товар згідно рахунку-фактури №СЕ-0000008 від 01.08.13р., податкової накладної №8 від 01.08.13р., видаткової накладної №СЕ-0000008 від 01.08.13р. на суму 72377,82 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на видатковій накладній, а також довіреністю відповідача №51 від 01.08.13.

23 серпня 2013 року позивач, виконуючи свої зобов’язання за договором, поставив товар відповідачу згідно рахунку-фактури №СЕ-0000012 від 23.08.13, податкової накладної №13 від 23.08.13, видаткової накладної №СЕ-0000012 від 23.08.13 на суму 73857,00 грн., про що свідчать підписи уповноважених представників сторін на видатковій накладній.

Зобов’язання зі сплати отриманого товару відповідач повністю не здійснив. За отриманий товар відповідачем згідно договору були сплачені наступні суми на розрахунковий рахунок позивача: 11748,86 грн. на підставі платіжного доручення №327 від 05.09.13, 20000,00 грн. на підставі платіжного доручення №348 від 25.09.13, 15000,00 грн. на підставі платіжного доручення №392 від 07.11.13.

Тобто, станом на день подання позову, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за договором становила 99485,96 грн.

З метою спонукання відповідача до розрахунків, позивач направив КМП «Руслан» 07.11.13 претензію з вимогою негайної сплати заборгованості. Відповідач на претензію відповіді не дав та заборгованості не сплатив (а.с.11-12).

Невиконання відповідачем грошових зобов’язань за договором №4 стало підставою для звернення ТОВ «Статус Енерджи» із зазначеним позовом до суду.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Після порушення провадження у справі, КМП «Руслан» частково погасив суму основної заборгованості у розмірі 50000 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 26.12.2013р.(а.с.40), отже, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 49485 грн. 96 коп. є доказаними та обґрунтованими, отже підлягають задоволенню в цій частині.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3767 грн. 40 коп. нараховану за період з 11.08.2013р. по 07.11.2013р. та 3% річних у сумі 997 грн. 04 коп. нарахованих за період з 11.08.2013р. по 07.11.2013р.

Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки судом встановлено, що сума пені за період 11.08.2013р. по 07.11.2013р. складає 4120 грн. 56 коп. та 3% річних нарахованих за період з 11.08.2013р. по 07.11.2013р. складає 950 грн. 45 коп.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення пені та 3% річних в межах заявленого позову, оскільки позивач не скористався своїм правом про збільшення розміру позовних вимог, передбаченим ст. 22 ГПК України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Статус Енерджи» до КМП «Руслан» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерджи» до Колективного малого підприємства «Руслан» про стягнення 54250,40 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути Колективного малого підприємства «Руслан» (86124, м.Макіївка, вул. Бойкая, б.18, код ЄДРПОУ 22035743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерджи» (93100, м.Лисичанськ, вул.Ворошилова б.5, код ЄДРПОУ 38188057) заборгованість по основному боргу, пені та 3% річних на загальну суму 54250 (п’ятдесят чотири тисячі двісті п’ятдесят) грн. 40 коп.

Стягнути Колективного малого підприємства «Руслан» (86124, м.Макіївка, вул. Бойкая, б.18, код ЄДРПОУ 22035743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Енерджи» (93100, м.Лисичанськ, вул.Ворошилова б.5, код ЄДРПОУ 38188057) судовий збір у сумі 2085 (дві тисячі вісімдесят п’ять) грн. 01 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 19 лютого 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов