Рішення № 37284085, 23.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18705/13 23.01.14

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова До Фізичної особи-підприємця Колотюка Сергія Євгеновича Простягнення 27 634, 93 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Стрижак К.М. - за дов.

Від відповідача Колотюк С.Є. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по договору №25/04-0111 від 04.01.2011р. та Договору №25/04-2012 у розмірі 24 840, 00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 948, 16 грн., а всього 27 634, 93 грн.

23.01.2014р. в судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечив.

За клопотанням представника позивача від 19.12.2013р. строк вирішення спору продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір №25/04-0111 (надалі - Договір №1).

Відповідно до Договору №1, Позивач зобов'язався надати базу автогосподарства для транспортних засобів Відповідача: Камаз-5321 держ. № АА8179 ВМ, Камаз-5311 держ. №АА6879ТС, Камаз-5320 держ. № АА2673СХ, а Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунок за даним Договором № 1 у розмірі 2 070, 00 грн. на місяць, вносячи платежі на розрахунковий рахунок Позивача згідно виставленого рахунку не пізніше останнього числа кожного поточного місяця.

Позивач у повному обсязі виконав взяте на себе зобов'язання з надання бази автогосподарства для транспортних засобів Відповідача.

Однак, Відповідач взяте на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором №1не виконав, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем.

В зв'язку із закінченням 31.12.2011р.терміну дії Договору №25/04-0111 від 04.01.2011р., Листом, вих. №11122001 від 20.12.2011р., Відповідач просив продовжити дію Договору та гарантував своєчасну оплату, а також зобов'язався погасити наявну заборгованість.

03 січня 2012р. на зміну Договору №25/04-0111 від 04.01.2011р. було укладено Договір №25/04-0112 (надалі - Договір №2) згідно якого Позивач зобов'язався надати базу автогосподарства для транспортних засобів Відповідача: Камаз-5321 держ. № АА8179 ВМ, Камаз-5311 держ. №АА6879ТС, Камаз-5320 держ. № АА2673СХ, а Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунок за Договором № 2 у розмірі 2 070, 00 грн. на місяць, вносячи платежі на розрахунковий рахунок Позивача згідно виставленого рахунку не пізніше останнього числа кожного поточного місяця (п.3.2 договору).

Проте, Відповідач взяте на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором №2не виконав, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем.

Судом встановлено, що Листом, вих. № 12111201 від 12.11.2012р., Відповідач просив відстрочку оплати та зобов'язався в термін до 01.06.2013р. частинами сплатити заборгованість.

Станом на 05.09.2013р., Відповідач взяте на себе гарантійними листами вих. №11122001 від 20.12.2011р. та вих. №12111201 від 12.11.2012р., зобов'язання оплатити існуючу заборгованість в термін до 01.06.2013р. не виконав.

За розрахунком Позивача, за Відповідачем перед Позивачем існує заборгованість за Договором №1 та Договором №2 в розмірі 24 840, 00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу та 3% річних з наступних підстав:

Спірні договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі бази автогосподарства в користування Відповідачу, користування нею відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості за користування в розмірі 24 840, 00 грн. за Договором від 04.01.2011р. №25/04-0111 та від 03.01.2012р. №№25/04-0112.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до умов п. 3.2 Договорів, Відповідач зобов'язався здійснювати платежі на розрахунковий рахунок Позивача згідно рахунку не пізніше останнього числа кожного поточного місяця.

Таким чином, укладаючи спірні договори, відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання щодо сплати належних платежів, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства України відповідач на момент звернення Позивача до суду не сплачував платежі за користування базою автогосподарства, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період, більший ніж три місяці, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем зазначена обставина не спростована, доказів відсутності заборгованості на момент звернення Позивача до суду, суду не надано.

Факт наявності боргу у Відповідача за договорами від 04.01.2011р. №25/04-0111 та від 03.01.2012р. №№25/04-0112 у сумі 24 840,00грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 948,16грн.грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога Позивача щодо стягнення пені не задовольняється судом, виходячи з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф та/або пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу, пені за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пені в розмірі 1 846, 77 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг),.з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 846, 77 грн. задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу та 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині стягнення основного боргу та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині стягнення пені суд відмовляє в стягненні з підстав вищенаведених.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колотюка Сергія Євгеновича (04201, м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, б. 4-б, кв. 124; Код: 2248605538) на користь Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8; Код: 14312973) заборгованість по Договору №25/04-0111 від 04.01.2011р. та Договору №25/04-0112 у розмірі 24 840, 00 грн., 3% річних у розмірі 948, 16 грн. та судовий збір в розмірі 1 606, 91 грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.01.2014р.

Суддя І.І.Борисенко