Рішення № 37284045, 24.02.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.14р.

Справа № 904/9908/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Обжора", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 77 651,37 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: представник не з’явився;

від відповідача: представник не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Обжора" (далі - відповідач) суму 32 637,75 грн. основного боргу, 2 485,36 грн. пені, 384,90грн. 3% річних, 42 143, 36 грн. штрафу, а всього суму 77 651,37 грн. заборгованості за порушення виконання зобов’язань за договором поставки № 030513 від 24.05.13р.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника позивача.

Відповідач, втретє, у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав. В матеріалах справи наявні поштові конверти з ухвалами суду про виклик у судове засідання, які були направлені на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача та повернуті до суду у зв’язку закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

24.05.2013 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки №030513 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов’язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м’ясну сировину (далі - товар), а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах Договору (п.1.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 174 469, 45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с.10-19).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Згідно п.3.1 Договору ціна товару, який постачається, є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість Договору складається з вартостей усіх поставок за період дії Договору.

За умовами п.4.1 Договору оплата кожної партії товару здійснюється на протязі п’яти банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково, у зв’язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 32 637,75 грн.

З метою досудового врегулювання спору 31.10.2013 року позивач направив на адресу відповідача направив вимогу щодо негайної сплати зазначеної заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі п.п.7.5, 7.6 Договору та приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 18.06.13 р. по 29.11.13 р. на суму 2 485,36 грн., штраф у розмірі 42 143,36 грн., а також 3% річних за період за період з 18.06.13 р. по 29.11.13 р. на суму 384,90 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.31-33).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Обжора" (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко, 4Д; код ЄДРПОУ 38422253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, б.9, корп.9; код ЄДРПОУ 38389143) суму 32 637,75 грн. (тридцять дві тисячі шістсот тридцять сім грн. 75 коп.) основного боргу, 2 485,36 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п’ять грн. 36 коп.) пені, 42 143, 36 грн. (сорок дві тисячі сто сорок три грн. 36 коп.) штрафу, 384, 90 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 90 коп.) 3% річних, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров