Ухвала суду № 37283742, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2669/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Броварська ОДПІ Київської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію змінити незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Броварської ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки, в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України по взаємовідносинах з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» в сумі ПДВ - 41792,00 грн., в червні 2012 р. на суму ПДВ - 21358,00 грн. та липень 2012 р. на суму ПДВ - 20434,00 грн., що призвело до заниження ПДВ в сумі - 41792,00 грн., в червні 2012 р. на суму ПДВ-21358,00 грн. та липень 2012 р. на суму ПДВ - 20434,00 грн.; п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ТОВ «ВКФ «Атлант-плюс» занижено податок на прибуток в розмірі 43881,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 р. на суму 22426,00 грн. та за ІІІ квартал 2012 р. на суму 21455,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Броварською ОДПІ Київської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. №0002832204, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52240,00 грн., в тому числі 41792,00 грн. за основним платежем та 10448,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. №0002852204, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибутки приватних підприємств в розмірі 54851,25 грн., в тому числі 43881,00 грн. за основним платежем та 10970,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Між ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» (Постачальник) та ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» (Покупець) укладено Договір поставки №К 241 від 19.06.2012 р., згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному Договорі, товар сортамент, кількість та ціна якого вказані у Специфікації.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» було включено до Єдиного державного реєстру, а отже перебувало на обліку платників податків на час здійснення ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» господарських операцій із ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» його свідоцтво було дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансово-господарські операції між ТОВ «ВКФ Атлант-плюс» та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» підтверджуються: рахунками-фактури №СФ-0005434 від 19.06.2012 р., №СФ-0006066 від 09.07.2012 р.; видатковими накладними №РН-0001472 від 20.06.2012 р., №РН-0001546 від 13.06.2012 р.; податковими накладними від 19.06.2012 р. та від 13.07.2012 р.; книгою обліку довіреностей на 2011 р. - 2012 р. та книгою обліку довіреностей на 2012 р. - 2013 р.; банківськими виписками від 19.06.2012 р. та від 13.07.2012 р.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку.

Товар ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» в подальшому використовувала в будівельних роботах згідно Договору генерального підряду на виконання робіт №19 від 17.06.2010 р., який укладений між ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Атлант-плюс» та ТОВ фірма «Вояж», що підтверджується Актами прийняття виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 р. на суму 481158,23 грн., за грудень 2012 р. на суму 151848,25 грн.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, взяв за основу висновки актів перевірок контрагентів позивача.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що в зазначених вище актах перевірок предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та його контрагентами, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Виходячи з положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.