Рішення № 37282100, 20.02.2014, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/2986/13-ц

Провадження № 2/107/149/2014 р.

Рішення

Іменем України

20 лютого 2014 року м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Собєщанській Н.В., при секретарі Нікітіній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Керчі цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми,

Встановив:

У квітні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі ХУВНС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про навчання, мотивуючи вимоги тим, що 01.09.2007 року між сторонами укладений договір б/н про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Після закінчення ХНУВС, згідно з наказом ХНУВС №272 о/с від 18.06.2011 року курсанта навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної лейтенанта міліції ОСОБА_1 бз 18 червня 2011 було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в АР Крим. Наказом ГУ МВС України в АР Крим №191 о/с від 29.06.2012 року оперуповноваженого сектору карного розшуку 3-го відділу Керченського міського управління, лейтенанта міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України за власним бажанням. У зв'язку з чим у відповідача утворилась перед університетом заборгованість за навчання, згідно уточненій позовній заяві, у розмірі 32 139,54 грн.

Позивач, будучі належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суду їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не погодився з розміром заявленої шкоди. Додатково зазначив, що на казармі проживав 1,5 роки, потім проживав на квартирі, також уі харчувався лише 1,5 роки. Надати суду відомості про місце проживання та харчування не зміг, оскільки відсутні договори про оренду приміщення та розрахунок. Надати суду копії рапортів про зняття з обліку у гуртожитку та у їдальні не зміг Повідомити суду суму з якою згоден також не зміг. На питання суду пояснив, що одяг отримував, також ним отримувалась стипендія, але не у тому розмірі який вказаний у розрахунку.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючій на підставі договору про надання юридичної допомоги, у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснив при цьому суду, що вважає, що даний позов заявлений не до того відповідача, оскільки договір з його довірителем не підписувався. Також позивач не надав належних доказів необхідних для стягнення даної шкоди. Просив суд, при винесені рішення врахувати, що ОСОБА_1 проживав у гуртожитку навчального закладу та харчувався лише 1,5 роки. Після закінчення навчання деякий час пропрацював в міліції, але у зв'язку з маленькою зарплатною повинен був звільнитесь. Також зазначив, що його довіритель не отримував у повному обсязі харчування та одяг пін час навчання, згідно наданих розрахунків не отримував такий розмір стипендії.

Суд, вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши обставини по справі, перевіривши їх доказами та надавши доказам правової оцінки, суд доходить до наступного висновку.

Під час вирішення спору між сторонами суд приймає до уваги положення ст.. 60 ЦПК України, якою встановлено, що «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.».

Так вимогами статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526,527 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін згідного з договором. Одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.

Згідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.09.2007 року між позивачем та відповідачем укладений трьохсторонній договір б/н про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ в Україні. Відповідно до п. 2.3.6. договору відповідач зобов'язувався з разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (а.с.4-5).

Відповідно до п.2.1.3 договору, в обов'язки виконавця (університету) входило: забезпечення Особи харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Пунктом 3.2 цього договору передбачено, як підставу відшкодування фактичних витрат на підготовку, відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ України протягом перших трьох років після закінчення навчання.

На підставі наказу позивача №415 о/с від 15.08.2007 року відповідача було зараховано курсантом денної форми навчання (а.с.3).

Відповідно до наказу № 272 о/с від 18.06.2011 року відповідача було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУ МВС України в АР Крим (а.с.6).

Наказом №191 о/с від 29.06.2012 року відповідача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України за власним бажанням (а.с.7).

Згідно наданого уточненого розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 у ХНУВС відповідно до постанови КМ України від 01 березня 2007 року №313 сума витрат становить 32 139,54 грн., яка складається з наступного: комунальні послуги за 2007-2011 роки в сумі - 8986,74 грн., речове забезпечення - 1791,24 грн., харчування - 9325,64 грн. , грошове забезпечення 10 257,90 грн. (а.с.80-84)

Відповідно до ч.7 ст.18 ЗУ «Про міліцію» особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку установленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. п. 2 3, 4 "Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01 березня 2007 року, відшкодування здійснюється вищим навчальним закладом у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезення до місця проведення щорічної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі.

Постановою Кабінету міністрів України від 22 серпня 1996 року №992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка регулювала спірні правовідносини на момент вступу ОСОБА_1 на навчання до університету, « у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати».

Відповідно до п.4.4. Договору, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до п.2.3 Порядку розрахунку витрат період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

Доводи представника відповідача про те, що договір його довіритель не підписував не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки договір було укладено трьохсторонній, відповідач даний договір також було підписано, даний факт підтвердив відповідач особисто у судовому засіданні.

Харківський національний університет внутрішніх справ є державним вищим навчальним закладом, що згідно п. 1.1. Положення про вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 14.02.2008 року за № 62 , підпорядкований МВС України, заснований і діє згідно із законодавством України, реалізовує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми підготовки фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб, з метою задоволення потреб держави і суспільства.

Відповідно вимог законів України «Про освіту», «Про міліцію», «Про вищу освіту», постанови КМУ від 01.03.2007 року за № 313 « Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», також відповідно п. 2.2 наказу МВС України від 14 травня 2007 року № 150 « Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України», на керівництво вищого навчального закладу покладається обов'язок на підставі Типового договору укласти відповідні договори про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України з кожною особою яка навчається в цьому закладі за державним замовленням.

Посилання відповідача та представника відповідача, в частині того, що ОСОБА_1 з другого курсу, щорічно писав рапорти про відмову від харчування та проживання у гуртожитку університету у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли та не були доведені останнім за відсутності доказів.

Так норми продовольчого забезпечення - харчування курсантів навчальних закладів органів внутрішніх справ визначаються відповідно до вимог постанови КМУ від 29.03.2002 року за № 426 « Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, навчальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації».

Поставлення слухачів та курсантів на продовольче забезпечення, зняття з нього здійснюється відповідно до наказу МВС України від 13 червня 1995 року за № 438 « Про введення в дію норм забезпечення майном продовольчої служби» на підставі продовольчих атестатів або, якщо в органі внутрішніх справ не передбачено їх видачу, запису у грошовому атестаті про виплату компенсації замість продовольчого пайка.

Згідно п. 2.1.2. Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Згідно п.2.1.2.1 вказаного Порядку, відшкодування здійснюється на підставі довідки- розрахунку,складеної за визначений період навчання, у тому числі перебування на стажуванні, на лікуванні, за винятком терміну перебування у відпустках.

Згідно наданих письмових пояснень позивача, для курсантів на добу передбачається безкоштовне триразове харчування у їдальнях закладу освіти, про що не заперечував відповідач та представник відповідача.

Ствердження відповідача та представника відповідача, відносно того, що ОСОБА_1 не мешкав на території університету не може сплинути на відсутність фактичних витрат затрачених на забезпечення ОСОБА_1 продовольством. Харчування готувалося відповідно до встановлених норм і кількості на кожну особу, що навчалося, та ОСОБА_1 не був виключенням. Крім того документів в підтвердження відмови ОСОБА_1 від харчування та проживання у гуртожитку відповідачем та його представником суду надані не були. Вартість витрат на продовольче забезпечення ОСОБА_1 протягом навчання в університеті визначена у довідці-розрахунку.

Норми забезпечення форменим одягом у мирний час осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців затверджені наказом МВС України від 15.01.2001 року за № 148 « Про заходи щодо виконання постанови КМУ « Про формений одяг начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ » від 17.11.2001 року за № 1515.Згідно пп. 2.1.3 Порядку розрахунку витрат, витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення. Відповідно до відомостей ОСОБА_1 було отримано формений одяг, що підтверджується підписом у відомості. Посилання відповідача на те, що він ні чого не отримував не знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.(а.с.11,72-76).

Згідно п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат - витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення курсанта визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення ( підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених законодавством. Згідно наданої довідки позивачем за № 2135 від 16.08.2012 року відповідачу нараховувалося та виплачувалось відповідне щомісячне грошове забезпечення ( а.с.9,62-71)

Посилання відповідача на те, що грошове утримання він отримував не у тому розмірі який вказано у розрахунку, у меншому, не доведено належними доказами.

Не згода відповідача та його представника в частині того, що ОСОБА_5 деякий час не мешкав на території університету в зв'язку з чим не користування комунальними послугами наданими позивачем, з посиланням на довідку ( а.с.12-23,81-82,) доказами не були підтвердженні. Так ОСОБА_1 користувався опаленням, електроенергією, послугами водовідведення під час проведення навчальних занять, меблями, що розташована в аудиторіях та іншими послугами, на які позивач витрачає кошті з метою забезпечення навчально-виховного процесу курсантів.

Позивач у своїх письмових поясненнях вказав, що розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта на добу. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, які встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований навчальний заклад.

Тобто на підставі складеного, посилання представника відповідача в частині того, що не має доказів в підтвердження існування фактичних витрат не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими доказами позивачем та розрахунками.

Таким чином позивачем здійснювалося продовольче, речове, грошове забезпечення відповідача, забезпечення також його комунальним послугами протягом всього терміну навчання, а саме з 15 серпня 2007 року, з часу зарахування до складу курсантів ХНУВС, по день відрахування по 18.06.2011 року зі складу курсантів університету, вартість яких відображена у розрахунках фактичних витрат , пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 в університеті.

Отже, діями відповідача було заподіяно збитки Харківському національному університету внутрішніх справ, пов'язані з фактичних витратами, пов'язаними з його навчанням в розмірі 32 139,54 грн., які підтвердженні розрахунком і які не були відшкодовані добровільно, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму матеріальних збитків в розмірі 32 139,54 грн., тобто за період навчання з 15 серпня 2007 року, з часу зарахування до складу курсантів ХНУВС, по день відрахування по 18.06.2011 року зі складу курсантів університету.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує, керуючись положеннями ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн НОМЕР_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР 27, м. Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, р/р 31259272210027 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011) фактичні витрати, пов`язані з навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 32 139,54 грн. (тридцять дві тисячі сто тридцять дев'ять гривень 54 копійки)

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн НОМЕР_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР 27, м. Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, п/р 31259272210027 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011) судовий збір у сумі 321,40 грн. (триста двадцять одна гривня 40 копійок).

Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Керчі АРК, код ЄДРПОУ 37978388, з рахунку № 31210206700019, відкритого за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, код банку 824026) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР 27, м. Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, п/р 31259272210027 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011) судовий збір у розмірі 37,60 грн. (тридцять сім гривень 60 копійок ) у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 24.02.2014 року.

Суддя підпис Собєщанська Н.В.

Згідно з оригіналом.

Суддя